Саме поняття генерації в масовій свідомості є невизначеним, що призводить до недооцінки досліджень на цю тему, пише фахівець у сфері взаємин між поколіннями Дж. Волкер Сміт на сторінці Американської маркетингової асоціації. Ніхто не заперечуватиме, що між 80-річним і 20-річним чоловіками є різниця, але її зазвичай відносять до вікових особливостей, ігноруючи ту обставину, що ці двоє формувалися як особистості в різних культурно-історичних умовах. Дослідник наполягає, що коли при вивченні вікових поведінкових відмінностей зазначають, скільки людині років, цифра ця є не так кількісним, як якісним показником, тобто вона ідентифікує покоління, а не вік. Це і призводить до непорозумінь серед дилетантів. Іншими словами, отой 20-річний, коли йому буде 80, істотно відрізнятиметься від нинішнього дідуся – і далеко не всі нефахівці, що цікавляться даною темою, мають це на увазі у своїх міркуваннях. Для пояснення думки Дж. Волкер Сміт наводить іще одну паралель: різниця між 20-річними і 50-річними півстоліття тому була не та сама, що між 20-річними і 50-річними сьогодні. Справа в тому, що люди, які належать до різних генерацій, будують свою поведінку виходячи не лише з вікових потреб, а й зі специфічних для своєї групи «стартових точок». Тож навіть у тих випадках, коли якась обставина зачіпає людей однаковим чином, реагуватимуть вони неоднаково – і не тому, що прожили більше чи менше років, а тому, що їхні погляди на життя складалися не в одну й ту саму історичну добу.

У зв’язку з плануванням у сферах торгівлі та політики на Заході цій темі протягом уже майже століття приділяється значна увага науковців практичного, так би мовити, напряму. До речі, це не остання з причин того, що розроблені на Заході політтехнології виявляються ефективнішими, ніж ті, що ґрунтуються на безнадійно застарілій соціології, яку колись викладали в радянських вишах і яка ще й досі вилізає в менталітеті фахівців із країн колишнього «соціалістичного табору» – мовляв, визначальною для психології громадянина обставиною є його приналежність до того чи іншого економічного класу. Звісно що «соціальна ніша» та рівень матеріальної забезпеченості кожної людини впливають на її світогляд, але ігнорувати такий чинник, як політичне та культурне середовище, в якому свого часу формувалася особистість, на сьогодні – то тільки засвідчувати свою цілковиту некомпетентність у питаннях суспільних відносин.

У популярній на північноамериканських теренах схемі прийнято позначати три наймолодші нині покоління літерами «ікс», «ігрек», «зет». Вікові межі першого ташують у проміжку від середини 1960-х до середини 1970-х років народження, другого – від середини 1970-х до середини 1990-х, третього – від середини 1990-х. Звісно що дати ці є досить умовними і можуть посуватися в той чи інший бік у стосунку до кожного індивіда зокрема, а крім того, характерні особливості кожного покоління змальовуються так, як це є у США та Канаді, і якщо мешканці західноєвропейських країн, можливо, й підлягають якоюсь мірою відповідному описові, то для нас це радше екзотика. Тим не менше цікавими є як сам принцип, так і власне портрети наших візаві з іншого боку земної кулі.

Отож представники покоління «Х» характеризуються як скептики та фанати традиційної вищої освіти. Їхні подружжя мають порівняно менше дітей, але уваги шкільному вихованню та професійним перспективам нащадків вони приділяють більше. З іншого боку, й переважна кількість розлучень припадає саме на них. У цьому середовищі частіше трапляються кар’єристи, а водночас вони не так прив’язані до певного роботодавця і легше міняють місце роботи. І саме в цьому поколінні найбільше переконаних песимістів, «загублених талантів» і «змарнованих життів».

Поколінню «Y» властива більша гнучкість і ускладненість думки, ніж попередникам, краща обізнаність у технологіях і здатність опиратися тискові комерційної та політичної пропаганди. Водночас вони не є такими песимістами, тож на вибори ходять активніше, ніж «ікси», які взагалі демонструють найнижчу серед усіх поколінь відвідуваність виборчих дільниць. У «ігреків» кращі взаємини з батьками, ніж у «іксів», але вони почуваються цілком вільними від впливу старших на свої погляди.

Щодо «зетів» штатівські та канадські соціальні психологи поки що не наважуються сказати щось певне, відзначають тільки, що для тих інтернет і мобільний зв’язок – уже не технічні досягнення, а спосіб життя.

Звісно, досліджуються і старші покоління – 1920-30-40-50-х років народження, але їхня участь у політичному житті та споживанні товарів уже не становить рішучого впливу на ситуацію. Хіба що їм «інкримінують» політичний консерватизм та інстинктивну відразу до новітніх технологій.