В Одесі пройшла конференція на підтримку паліативної допомоги. Кілька громадських організацій, які займаються захистом прав людини і допомогою хворим, уже близько року проводять різні публічні зібрання й акції, спрямовані на те, аби змусити місцевих чиновників якнайшвидше створити по всій області центри паліативної допомоги і хоспіси. Чи є результати і на якій стадії створення подібних спецзакладів у регіоні, «Чорноморка» дізнавалася в учасників цієї конференції.

Центри паліативної допомоги і хоспіси активно створюються по всій Україні впродовж останніх щонайменше чотирьох років. Однак Одеса у цій справі на першість не претендує. За висновками представників громадських організацій, нині ситуація із забезпечення хворих та членів їхніх родин паліативною допомогою близька до стану гуманітарної кризи. Повноцінних паліативних закладів ми не маємо. На території всієї Одещини є лише два, які частково надають допомогу невиліковно хворим людям: Білгород-Дністровський тубдиспансер (передбачений для інфекційно хворих, а куди іншим?) і Будинок дитини №1 в Одесі. І це в той час, коли паліативної допомоги потребує кілька тисяч людей.

«Вважаємо, що йдеться про дискримінацію цієї категорії населення. А це немало — понад 28 тисяч осіб. Якщо ж ще й узяти до уваги рідних таких хворих, вийде близько 100 тисяч. Тобто десь 4% жителів нашої області потребують допомоги. І це при тому, що офіційні дані різними відомствами з охорони здоров’я завжди занижуються через те, що паліативно хворих ніхто не облікує», — зауважив Юрій Жогно, ініціатор проекту «Консолідація громадянського суспільства Одеської області для захисту прав хворих з паліативним статусом та членів їхніх родин».

Аби звернути увагу на кричущу проблему, яку впритул не помічають чиновники, представники громадськості кілька разів влаштовували пікети під стінами облдержадміністрації. Приводом для «бунту» стало те, що в презентованій очільником ОДА Максимом Степановим «Концепції розвитку медицини в області» не було ні рядка про паліативну допомогу. А отже, на неї не передбачено жодної копійки. «Тобто держава не закуповуватиме для невиліковно хворих людей жодних препаратів, у тому числі й морфіну, яким паліативним пацієнтам хоч якось полегшують їхні страждання. Людей залишили напризволяще! Хіба таке допустиме в європейській країні? Адже перше, що має бути в державі, і це передбачено всіма можливими конвенціями з прав людини, — це полегшення страждань людей з паліативним статусом», — наголосив ініціатор проекту.

Намагаючись змінити ситуацію, активісти ініціювали проект «Консолідаця громадянського сус-пільства Одеської області для захисту прав хворих з паліативним статусом та членів їхніх родин» та розробили програму зі створення паліативних центрів у регіоні. Пілотними визначили три райони — Великомихайлівський, Балтський та Лиманський. Два з них уже навіть виділили кошти на створення паліативних центрів та хоспісів. «У Великомихайлівському і Балтському відбулися сесії, на яких ухвалили виділили близько 27 мільйони гривень на програму паліативної допомоги, яку ми плануємо включити в обласну програму здоров’я. Це вже результат, адже ці гроші враховуватимуться при формуванні бюджету на 2018 рік», — зауважив Юрій Жогно.

Представники громадських організацій сподіваються, що найближчим часом до виділення коштів долучиться і Лиманський район — тоді буде перших десь 30—45 мільйонів гривень на реалізацію проекту. Якщо сподівання справдяться, громадськості буде що пред’явити депутатам облради і чиновникам з ОДА, а відтак вимагати від них включити цей проект до розгляду на сесії і виділення належного фінансування.

Втім, про створення повноцінних паліативних центрів можна буде говорити не раніше середини наступного року, коли буде зрозуміло, чи пішла влада назустріч людям, тобто чи закладено в бюджеті на 2018-й реальні кошти на відкриття спеціалізованих закладів для лікування безнадійно хворих.