Так був озаглавлений «круглий стіл», який нещодавно відбувся в Українському кризовому медіа-центрі у Києві. По-одеськи ця тема могла б називатися «Євроінтеграція добре, але що я з цього матиму?».

Найперше, всі ми знаємо, що у Європі рівень життя у рази вищий, ніж в Україні. Хто не моряк, той має родину чи друзів у Німеччині, Італії, Польщі чи іншій країні ЄС. У когось там навчаються діти, хтось стажувався, хтось лікувався, багато людей, скориставшись безвізом, були у туристичних поїздках, чимало наших на заробітках і готові братися за будь-яку працю, бо навіть двірник там заробляє. Всі «в курсі», що в Європі добре, що закони їхні працюють, як швейцарський годинник, що чиновники і судді не крадуть.

Звісно, скрізь добре, але вдома найкраще. І як же хочеться, щоб у себе, в Україні, ми, нарешті, також жили «як люди».

Україна проголосила курс на європейську інтеграцію. Саме про необхідні для євроінтеграції конкретні справи йдеться в Угоді між Європейським Союзом й Україною. Документ передбачає реалізацію низки важливих реформ та запровадження європейських стандартів і норм, що піднімуть якість життя громадян на новий рівень.

Тетяна Колосова, керівник напрямку роботи з національними аудиторіями Українського кризового медіа-центру:

— Всі процеси євроінтеграції так чи інакше стосуються нашого повсякденного життя. Який би номер доктрини чи підзаконного акта не оголошувався з трибун або на брифінгах, за цими цифрами — завжди життя громадян України, наше з вами життя. У спілкуванні з представниками урядових офісів та державних структур бачимо одну закономірність: вони налаштовані, здебільшого, говорити про здобутки та перемоги, їх наразі не так багато, але вони є. Рано чи пізно нам доведеться зіткнутися з усіма темами, пов’язаними з адаптацією нашого законодавства, і новими для нас якісними показниками життя. Ми на це сподіваємося і віримо.

На зібранні йшлося про транспортну стратегію (читачі «Чорноморських новин» знають про неї з публікацій у рамках «Транспортного тижня», який на початку вересня відбувся в Одесі) та екологію. Отже, зупинимося на екологічній частині. Тема екології не обмежується географією чи інтересами окремих міст або громад. Вона торкається кожного з нас.

Гліб Стригуненко, керівник відділу з питань співробітництва з ЄС в окремих секторах економіки Урядового офісу з питань європейської та євроатлантичної інтеграції. Ця структура відстежує та аналізує діяльність органів державної влади у сфері впровадження європейських норм у наше законодавче поле.

— Україна, підписавши 2014 року Угоду про асоціацію з ЄС, взяла на себе низку зобов’язань щодо проведення реформ в основних сферах суспільного життя та головних секторах економіки країни. Зупинюся на охороні довкілля. За даними офіційної статистики, щорічно викидається в повітря близько 4,5 мільйона тонн забруднюючих речовин. На одну особу утворюється до 10 тонн відходів. Зі спадщини радянської економічної гігантоманії у нас залишилося більше тисячі штучних водосховищ. Загальна кількість уже накопичених відходів сягає понад 12,5 млрд тонн. Сьогодні маємо близько 30 тисяч офіційних сміттєзвалищ. Якщо порівнювати з країнами ЄС, то в нас переробляється лише 6% відходів, а у них — до 90%, — наголосив Гліб Стригуненко.

Посадовець зауважив, що угода з ЄС є дороговказом для наших реформ і стимулом для формування екологічної політики в сучасних умовах. Мається на увазі відкритість даних, онлайн статистика та моніторинг, інтегрований характер екологічної політики. Тобто пріоритетність екологічних аспектів у різних галузях економіки. Це складається в систему екологічного врядування, стратегічного планування та підвищення ефективності охорони довкілля.

Наближення до законодавства ЄС без його реалізації, зокрема на регіональному рівні, залишиться процесом без результату. Зважаючи на децентралізацію, регіональний аспект мають усі реформи, які проводяться в країні.

Наступний пункт — консультації з громадськістю. Доступ до екологічної інформації відповідно до європейських директив на національному та регіональному рівнях є запорукою того, що програми і проекти, які мають вплив на довкілля та здоров’я людей, неодмінно аналізуватимуться й обговорюватимуться. Місцеві громади зможуть замовляти оцінку впливу на довкілля таких програм і проектів. Громадськість повинна бути активною, це в її інтересах.

Угода про асоціацію з ЄС передбачає збільшення в Україні природоохоронних територій та заповідників. Їх, порівняно з європейськими країнами, у нас недостатньо.

Щодо конкретних дій уряду. Цими днями було схвалено Національну стратегію поводження з відходами. Документ розроблявся більше року спільно з експертами ЄС. Він враховує понад 90% норм, чинних у Євросоюзі. Тобто це наш дороговказ. Ці норми закладені, щоб вирішувати конкретні проблеми.

Затверджено і Національний план дій зі скорочення викидів шкідливих речовин в атмосферу. Його також розроблено за підтримки європейських експертів, зокрема фахівців з Чехії, де цей шлях пройшли ще в 1995 році. Україна має зобов’язання покращити якість атмосферного повітря. У зонах довкола теплових електростанцій, теплоелектроцентралей, радіусом до 50 км, спостерігаються підвищені викиди пилу та шкідливих сполук, які призводять до за-хворювань. Ці об’єкти є небезпечними із 1970—1980-х років. Якщо у нас з димоходів й досі викидаються такі домішки, то у Європі — просто водяна пара. Щоб досягти тут стандартів ЄС, за підрахунками наших та європейських експертів, Україні знадобиться 16 років. На перший погляд, це має лише експертний інтерес, але йдеться, передусім, про людей, які мешкають неподалік таких об’єктів, та їхнє здоров’я.

Дуже важливо, щоб і Стратегія поводження з відходами, і Національний план дій зі скорочення викидів шкідливих речовин в атмосферу виконувалися. Щоб приватний бізнес не тільки інвестував у розширення виробництва, а й вкладав кошти у здоров’я громадян та захист довкілля. Це дуже великі гроші, але якщо ми йдемо у Європу, то євроінтеграція залежить не тільки від державних органів, підкреслив Гліб Стригуненко.

Олександр Семенець, заступник директора департаменту, начальник управління поводження з відходами та екобезпеки Міністерства екології і захисту природних ресурсів України:

— Ми живемо в умовах лінійної економіки: природні ресурси (сировина) — виробництво і споживання продукції — утворення та захоронення відходів. Тож зараз ми повинні перетворити відходи на сировину і замкнути цикл, що допоможе нам мінімізувати використання первинних ресурсів, замінивши їх вторинними. Серед переваг — розвиток окремої інфраструктури переробки відходів, що дасть змогу створити нові робочі місця і, в підсумку, підвищувати добробут населення.

Один із напрямків, передбачених стратегією, — роздільне збирання відходів та повторне використання у виробництві, інший — спалювання з очищенням викидів та виробництвом енергії, так звана «термічна утилізація», пояснює Олександр Семенець. І наводить статистику: нині в Україні лише 2,4% відходів знищують під час тер-мічної утилізації. Але до 2020 року цей показник має сягнути 7%, а до 2030-го — 10%, що й передбачає стратегія. Та це не означатиме, що решту відходів і надалі везтимуть на звалища. Більшість із них можна переробити. Йдеться не лише про традиційні повторно використовувані ресурси на зразок металу, скла й паперу, а й про значне за обсягами будівельне сміття, з якого, до прикладу, можна виготовляти нові будматеріали.

Чимало наших громадян сприймають євроінтеграцію абстрактно-віддалено. Як предмет міжнародних переговорів, справу президентів та прем’єрів, укладання угод, підписання протоколів. Вони вважають що зміни повинне впроваджувати «начальство» десь там, у Києві чи в області, а їх це не стосується. Що зроблять, мовляв, те й буде. Насправді ж, задля кращого завтра треба докладати зусиль кожному з нас. Роль місцевої громади тут може бути вирішальною.