Як відомо, 8 липня 2010 року був прийнятий Закон України № 2464 «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» (далі — закон № 2464), який передбачає нарахування і сплату єдиного соціального внеску на пенсійне страхування (далі — ЄСВ).

Згідно з частиною 4 статті 4 цього закону від сплати ЄСВ звільняються лише фізичні особи-підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та є пенсіонерами за віком або інвалідами й отримують відповідну пенсію чи соціальну допомогу.

Внаслідок такого дискримінаційного положення закону особи, які займаються незалежною професійною діяльністю і забезпечують себе роботою самостійно, зокрема адвокати, при досягненні пенсійного віку й отриманні мізерної пенсії, а також адвокати-інваліди, які теж отримують мізерні суми пенсій чи соціальної допомоги, повинні продовжувати сплачувати невідомо для кого і невідомо для чого ЄСВ за ставкою 22 відсотки від розміру законодавчо визначеної місячної мінімальної заробітної плати.

Автор цих рядків не може пояснити шановним читачам газети, чим конкретно керувався законодавець при прийнятті такої норми закону, але у всякому разі не приписами частин 1 та 2 статті 24 Конституції України, якими передбачено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи, є рівними перед законом і не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

7 березня 2017 року з метою усунення цього дискримінаційного положення народний депутат України А.В. Помазанов вніс до Верховної Ради законопроект № 6165, одна із статей якого передбачає звільнення від сплати ЄСВ не тільки фізичних осіб-підприємців, а й осіб, що займаються незалежною професійною діяльністю, в тому числі адвокатів, котрі є пенсіонерами за віком чи інвалідами й отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

17 травня був отриманий висновок щодо відповідності згаданого законопроекту положенням Конституції, а 23 травня — позитивний висновок Головного науково-експертного управління Верховної Ради.

Однак подальший розвиток подій ще раз підтвердив мудрість народного прислів’я: добрими намірами лише пекло встелене.

10 жовтня у 188-у номері газети «Голос України» нарешті опублікований Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 2 жовтня 2017 року № 2148 (далі — закон № 2148), який до цього досить широко був розрекламований на всіх рівнях урядовими реформаторами як взірець найпрогресивнішої сучасної пенсійної реформи.

Набравши чинності з 11 жовтня, цей закон не тільки не усунув, а й посилив та поглибив дискримінацію осіб, які займаються незалежною професійною діяльністю, зокрема й 35 тисяч адвокатів України.

Першою його новелою є доповнення статті 4 закону № 2464 новим пунктом 5-1, що передбачає введення такої додаткової категорії платників ЄСВ, як члени фермерського господарства.

Друга новела — нова редакція першого речення частини 4 цієї ж статті, яка передбачає звільнення від сплати ЄСВ не тільки фізичних осіб-підприємців, а й членів фермерського господарства, які є пенсіонерами за віком або інвалідами й отримують пенсію або соціальну допомогу, але не звільняючи від сплати цього внеску таких же пенсіонерів за віком або інвалідів, які відрізняються лише тим, що займаються незалежною професійною діяльністю, зокрема адвокатською.

Згадана норма закону № 2464 в його нинішній редакції є вочевидь дискримінаційною і створює негативні наслідки для адвокатури України. А йдеться ось про що.

Серед широко анонсованого і розрекламованого урядовими реформаторами в якості одного з яскравих взірців найпрогресивнішої сучасної пенсійної реформи є представлений для затвердження Верховній Раді проект розпорядження Кабінету Міністрів від 14 червня 2017-го №411-р щодо основних напрямів бюджетної політики на 2018 — 2020 роки, який передбачає прогресивно поступове підвищення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема у 2018-у — 3723,00 грн, у 2019-у — 4273,00 грн, і в 2020-у — 4425,00 грн.

Якщо цей урядовий документ схвалить парламент, то практикуючі українські адвокати, в тому числі пенсіонери за віком та інваліди, відчують на собі прогресивно поступовий тягар щомісячного нарахування і сплати ЄСВ. У наступному році це буде 819,06 грн, у 2019-у — 918,06 грн і в 2020-у — 973,50 грн, незалежно від наявності або відсутності доходу від адвокатської діяльності.

Слід зазначити, що, на відміну від правоохоронних органів та інших державних інституцій, українській адвокатурі за 26 років існування незалежної України вдалося зберегти спадкоємність набутого професійного досвіду і професійних знань від адвокатів старшого покоління до молодшого. Однак такий суто фіскальний підхід з боку нинішнього законодавця й урядових недолугих пенсійних реформаторів, що оточують його, свідомо і поступово впродовж 2018 — 2020 років зіштовхне цілий незалежний професійний правозахисний інститут, яким нині є адвокатура України в складі 35 тисяч профе-сійних захисників, у штучно створену безодню.

Адже наслідком такого підходу стане вимушене припинення зайняття адвокатською діяльністю адвокатів-пенсіонерів за віком, яким доведеться подати до регіональних рад адвокатів відповідні заяви і з гіркотою в душі та болем у серці піти із лав адвокатури взагалі, водночас забираючи із собою нагромаджений десятиліттями професійний досвід і набуті знання, мимоволі залишаючи напризволяще молодих колег, яким уже в недалекому майбутньому просто не буде ні з ким порадитися, ні в кого повчитися.

Цілком зрозуміло, що за таких обставин пересічному громадянинові нашої держави годі буде й сподіватися на надання гарантованої Конституцією України професійної правничої допомоги кваліфікованого адвоката як під час вирішення спору такого громадянина в суді щодо його ци-вільних прав та обов’язків, так і під час досудового розслідування, судового розгляду кримінальної справи за висунутим проти нього обвинуваченням у вчиненні того чи іншого злочину.

На превеликий жаль, гірка доля цієї ж безодні спіткає й адвокатів-інвалідів, які отримують мізерні суми пенсій або соціальної допомоги. Нинішнім парламентарям та урядовим натхненникам пен-сійної реформи не слід забувати і про те, що се-ред такої категорії адвокатів є певна частина мо-лодих людей, які отримали інвалідність, каліцтво, інші ушкодження здоров’я, беручи участь в акціях громадянського протесту під час Революції Гідності та в бойових діях на сході нашої країни, боронячи від донецько-луганських сепаратистів та їхніх російських наставників цілісність та незалежність України. Цій категорії наших колег притаманне підвищене почуття справедливості, яке, помножене на дух бойового побратимства й поєднане з наявним у кожного з них психологічним поствоєнним синдромом, може призвести до непередбачуваних наслідків.

Однак таких непередбачуваних наслідків можна уникнути, як і зберегти цілісність і незалежність адвокатури України у складі 35 тисяч професійних захисників, якщо законодавець й урядові пенсійні реформатори схаменуться, повернуться до законопроекту народного депутата А.В. Помазанова від 7 березня 2017 року № 6165 і своєчасно внесуть зміни до першого речення частини 4 статті 4 закону № 2464 в такій редакції:

«4. Особи, зазначені у пунктах 4,5, 5-1 частини першої цієї статті, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу».

Андрій ЧЕБАНЕНКО,

адвокат,

член Національної асоціації

адвокатів України.

Р.S. Належний гонорар автор статті просить переказати у Фонд благодійної допомоги адвокатам-учасникам АТО.

А.Ч.