Ранок 5 грудня розпочався з новини про екс-губернатора Одеської області, а нині — голову «Руху нових сил» Міхеіла Саакашвілі, до якого прийшли з обшуком і «підозрою», а він (і як вдалося?) втік від озброєних людей на дах старого будинку, що по вул. Костьольній, 7, але за кілька годин його таки затримали. Втім, після зіткнень з поліцією і Нацгвардією прихильники змогли його відбити, і разом прийшли під Верховну Раду, де влаштували мітинг. Тим часом у ВР Генеральний прокурор Юрій Луценко розпові-дав, як Саакашвілі через посередника «продав Батьківщину» (щоправда, вже не свою, бо ж громадянства України його позбавили) і фінансував свої акції за рахунок злочинного угрупування Віктора Януковича, зокрема Сергія Курченка. Останній же заперечує всі звинувачення, називаючи це «абсолютним фейком». Це якщо коротко переповідати події, що відбувалися у Києві у вівторок.

На запитання «Укрінформу» — «Що ви думаєте про ситуацію, в якій опинилася Україна, та як з неї виходити?» — відповіли:

Дмитро БАЧЕВСЬКИЙ, політ-технолог:

— При оцінці ситуації із затриманням Саакашвілі треба виходити з аксіоми: він не буде сидіти в українській в’язниці за жодних обставин. Це невигідно сьогод-нішньому керівництву держави і значно ускладнить наші стосунки із Заходом. Після затримання він буде звільнений під будь-яким приводом або буде відправлений під домашній арешт. Головна мета залишається старою: видавити Саакашвілі з України, з її політичного та інформаційного поля. Але тимчасове затримання Саакашвілі покликане вирішити кілька завдань.

Перше — остаточно вбити образ героя, рятівника нації, який створив собі Саакашвілі. Адже кого може врятувати людина, не здатна захистити навіть сама себе? Руйнувати цей образ почали давно, поступово вибиваючи з оточення Саакашвілі ключових осіб. Їх він також не зміг захистити. І якщо короля створює свита, то король без свити — вже не король.

Друге завдання — створити нові юридичні обґрунтування для позбавлення Саакашвілі громадянства та депортації.

Третє — дискредитувати його на міжнародній арені в очах зарубіжних партнерів, а також сформувати йому новий образ зрадника всередині України. Тема зв’язків між Саакашвілі та Курченком якраз є для цього надзвичайно зручним інструментом.

Все це має знищити Саакашвілі як політика й остаточно вбити для нього будь-яку перспективу в Україні. До останнього часу Саакашвілі, як свіжий образ, мав найбільш фанатичних прибічників, а тому був найнебезпечнішим. Сьогодні він, мабуть, єдиний політик, заради якого ще знаходяться люди, готові пожертвувати своїм життям та кинутися під танк.

Тому справа його політичного знищення є для нинішньої влади завданням №1. Заради здійснення цієї операції, яка готувалася тривалий час, генпрокурор Юрій Луценко навіть вимушений був заздалегідь відмінити свій візит до США на Глобальний форум з повернення активів. Ситуація зайшла вже занадто далеко, щоб її можна були спустити на гальмах, бо почалася боротьба на знищення, без зважання на репутаційні та будь-які інші втрати сторін. Переможе той, у кого більше ресурсів.

Богдан ЯРЕМЕНКО, полі-толог:

— З великою іронією спостерігаю за цією ситуацією, тому що в 2015-у точно так само кількасот високооплачуваних людей із СБУ затримували Геннадія Корбана. Тоді Михайло Саакашвілі був по інший бік барикад. Він не бачив ніяких проблем ні з правосуддям, ні з узурпацією влади. Але ось минуло якихось два роки, і це вдарило вже по ньому.

Звичайно, громадянин України Саакашвілі, як на мене, є потерпілою стороною в усій цій ситуації, і його потрібно захищати. Очевидно, українська влада дуже нервово реагує на його статус як одного з «порушників спокою». Тому що Саакашвілі — це та людина, яка закликає до акцій протесту проти того, що відбувається в Україні. Відтак те, що відбувається з ним, виглядає як політична розправа, а не встановлення справедливості. І в даному випадку не важливо, де саме буде генпрокурор Юрій Луценко — у Вашингтоні чи даватиме прес-брифінги у Верховній Раді. Це один із тих кроків, який загрожує перетворити ситуацію в Україні в некерований хаос. Ми бачимо відкрите протистояння, нехай частини, але дуже активної частини політикуму з правоохоронними органами. Це дорога до дуже поганих наслідків.

І тут нема якоїсь однозначної відповіді на ваше запитання: Україна не сьогодні опинилася в такій ситуації, а вже давно. Тут є суб’єктивні речі, такі як роль влади, яка під гаслами «захисту України» чи «євроінтеграції» насправді просто дбає про збереження власної, вибачте за тавтологію, влади. Але є об’єктивні речі. В Україні фактично відсутній запит на моральну, системну політику. Часто вимоги вулиць зводяться до акцій щодо зміни тих чи інших посадовців, а не до зміни системи. Очевидно, треба змінювати виборче законодавство, реформувати Конституцію в тих питаннях, як-от надмірний контроль президента над органами виконавчої влади, над спецслужбами, відсутність парламентського контролю і громадського контролю над силовими відомствами... І, звичайно, це стосується питання балансу сил. Імунітету або взагалі не повинно ні в кого бути, або — збалансований, щоби жодна сторона не мала більше можливостей, ніж інша. Тобто ні парламент, ні уряд, ні президент не повинні мати переважну силу впливу на правоохоронну політичну систему, щоб підламувати її під власні потреби.

Тут багато проблем, і ми не вийдемо з них так швидко, як цього хотілося б. Тому що нема усвідомлення її гостроти. Кожен займається піаром замість того, щоб подумати: а чи не зайшли ми занадто далеко? Відтак мої прогнози такі: най-ближчим часом не варто очікувати серйозних погіршень або відчутних покращень. Ця ситуація зберігатиметься, допоки одна із сил не візьме на якийсь період контроль над ситуацією. Але, схоже, на сьогодні ніхто не готовий це зробити. Тому, скоріше за все, хаос продовжиться. Тобто, ми спостерігатимемо повільне, але подальше загострення кризи з емоційними сплесками, як із Саакашвілі. Але це не єдина фігура, яка здатна викликати такі реакції в українській політиці.

Віктор НЕБОЖЕНКО, полі-толог:

— Спостерігати за подіями останніх днів, як мінімум, неприємно. Москва теж з великим інтересом стежить за тим, що відбувається в Україні. Напевно, президент Путін висловлює почуття «глибокого задоволення» подіями в Києві. До того ж, він, мабуть, оцінив готовність влади, в ім’я захисту своїх інтересів, чинити опір американцям. Розгром прозахідних антикорупційних органів НАБУ і САП руками самих українців (АП, ГПУ, СБУ) — про це Кремлю можна було тільки мріяти. А штурм квартири і брутальне затримання політичного противника Президента Порошенка Саакашвілі — ворога Кремля — в день, коли у Вашингтоні терпляче, але марно чекали ключового борця з корупцією в Україні — генпрокурора Луценка, є справжнім подарунком Києва президенту Путіну під Новий рік.

Попри те, з усього цього хаосу можна вийти. Генпрокурору Луценку або голові Верховної Ради Парубію потрібно терміново звернутися до посла США, пояснивши, що образа ФБР, брутальна спроба арешту Саакашвілі — це непорозуміння, а демократія продовжує жити, Україна не зупиняється на шляху входження в сім’ю західних народів. Розумію, що Петро Олексійович не хоче відступати від своєї політичної лінії, але він повинен зрозуміти, що зараз Саакашвілі краще не чіпати, подальший тиск лише погіршить ситуацію. Все це може призвести до неприпустимої помилки. Адже, на відміну від подій 2004 і 2014 років, сьогоднішній табір протестувальників розташований прямо в урядовому кварталі — неподалік від Адміністрації Президента і Верховної Ради. Це дуже серйозний і небезпечний дестабілізатор ситуації.