У листопаді Кабінет Мі­ніст­рів України схвалив проект Стратегії сталого розвитку та інституційного реформування лісового господарства України на період до 2022 року.

Цим документом передбачено передати господарську діяльність у сфері лісового та мисливського господарства новоствореному суб’єкту господарювання державної власності. Повноваження щодо управління його корпоративними правами здійснюватиме Кабінет Міністрів.

На думку фахівців, у разі утворення нового суб’єкта господарювання відбудеться монополізація ресурсу. Незрозумілою стає і подальша доля існуючих лісогосподарських підприємств, які на сьогоднішній день працюють стабільно і є основними платниками податків та роботодавцями в сільських місцевостях. Лісівники також побоюються, що необґрунтоване реформування галузі може призвести до приватизації лісів, що суперечить Конституції України. Адже відповідно до Лісового кодексу України ліси є національним багатством. Вони становлять лісовий фонд і перебувають під охороною держави. Статтею 98 Лісового кодексу України визначено, що видатки на підвищення продуктивності, поліпшення якісного складу лісів державної власності, їх відтворення і охорону здійснюються за рахунок державного бюджету та власних коштів підприємств, установ і організацій лісового господарства. Як стало відомо, лісівники регіонів України, профспілкові та громадські організації провели ряд масових заходів проти прий­няття зазначеного документа. Наша область – не виняток.

Докорінні зміни чи ліси під корінь?

Одеська область є лісодефіцитною. Для нас ліс – то справді неабияке національне багатство. Наукові дослідження доводять, що продуктивність оптимізованих лісоаграрних ландшафтів у півтора-два рази вища за ту, що у відкритих безлісних територій. Тож наявність оптимізованих лісоаграрних ланд­шафтів є надійною запорукою продовольчої й екологічної безпеки. Тобто якщо ліси та полезахисні лісові смуги на території Одеської області припинять виконувати свої захисні функції внаслідок відсутності догляду за ними, масових незаконних вирубок та лісових пожеж, урожайність сільськогосподарських культур знизиться удвічі. В цьому переконаний і колектив Одеського обласного управління лісового та мисливського господарства.

Сьогодні Україна через ерозію ґрунтів щорічно втрачає 10-12 млн тонн зерна. Сумним прикладом є досвід Одещини 2007 року, коли внаслідок суховіїв та вітрової ерозії втрати врожаїв по області становили до 80 відсотків.

Цілком закономірна криза

Ліси в області є рукотворними, їх вирощування здійснювалося за рахунок державних коштів десятки років у складних умовах. Одеська область має понад 200 тис. га лісів та полезахисних лісових смуг, у тому числі 10,3 тис. га незімкнутих лісових насаджень. Ці насадження потребують ретельного догляду, відтворення та охорони. Експлуатаційних лісів на території області немає, тому підприємства, установи й організації лісового господарства Одеської області після припинення фінансування з державного бюджету з 2016 року не мають достатнього фінансового ресурсу для здійснення необхідних видатків. Через те вони нині перебувають в кризовому становищі. Зокрема, звільнено 277 працівників, 292 – у відпустках без збереження заробітної плати. У 2017 році силами Одеського управління лісового та мисливського господарства Держлісагентства вдалося уникнути масштабних лісових пожеж. У цій ситуації Мінагрополітики не зайняло чіткої позиції щодо врегулювання проблеми з фінансуванням діяльності підприємств системи Держлісагентства в Одеській області. А це залишає працівників та їхні сім’ї у складних життєвих умовах, практично за межею бідності.

Без бюджетної підтримки – ніяк

Розпорядженням Кабінету Мініст­рів України від 30.03.2016 р. (номер 271-р) затверджено Національний план дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням. У ньому одним із пріоритетних напрямів є створення, відновлення та охорона лісів, у тому числі полезахисних лісових смуг та інших захисних насаджень, з урахуванням регіональних особливостей та природно- кліматичних умов.

У цих умовах Одеська обласна державна адміністрація листом від 22.08.2017 р. звернулася до голови Кабміну Володимира Гройсмана щодо відновлення фінансування лісогосподарських заходів в Одеській області з державного бюджету в 2018 році. З відповіді Міністерства аграрної політики та продовольства України не можна зрозуміти, чи враховано пропозицію Одеської облдержадміністрації під час підготовки проекту держбюджету на 2018 рік. Два роки поспіль кошти з державного бюджету для зазначених потреб не виділяються.

Відсутність фінансування галузі у 2018 році з державного бюджету може призвести до кризової ситуації в економіці в цілому, зокрема до масштабних лісових пожеж з непередбачуваними наслідками, знищення досягнутих результатів в степовому захисному лісівництві, незворотних ерозійних процесів, деградації сільськогосподарських угідь, подальшої втрати врожаїв сільгоспкультур, соціального напруження серед населення області.

І ось нещодавно голова Одеської облдержадміністрації Максим Степанов знову звернувся з листом до Прем’єр-міністра України, де знову повів мову про нагальну потребу забезпечити належну фінансову підтримку підприємств галузі. Інакше наслідком бездіяльності стане незворотний характер складних природних явищ, які вже неможливо буде врегулювати шляхом додаткового фінансування та відновити за короткий час.

Отже, необхідно відновити фінансування лісогосподарських заходів з державного бюджету у 2018 році за бюджетною програмою «Ведення лісового і мисливського господарства, охорона і захист лісів у лісовому фонді».

– У нас, на відміну від північних регіонів, немає лісу промислового користування, немає тієї якісної деревини, яку можна реалізовувати і за рахунок цього утримувати всю систему лісового господарства. Лісові насадження Одещини мають екологічне призначення, – розповідає начальник обласного управління Володимир Домікан. – І, на жаль, наш регіон – лісодефіцитний. Виходячи з цього, можна однозначно сказати: державний лісовий фонд має утримуватися за рахунок бюджетного фінансування.

І наостанок про передноворічне. В Одеській області ялинковий фонд (насправді вирощується не ялина, а сосна) становить 145 гектарів.

Щороку до новорічних свят реалізується через лісництва та приватну торговельну мережу понад 20 тисяч сосон, при тому, що є всі можливості за потреби реалізовувати в п’ять разів більше.

Олександр КУМАЙГОРОДСЬКИЙ, «Одеські вісті»

Шанувати зелені скарби

У листопаді в Троїцькому лісництві ДП «Ширяївський лісгосп» успішно пройшла лісокультурна акція «Майбутнє лісу – в твоїх руках». Сприятливі погодні умови дозволили лісівникам та їхнім юним помічникам – вихованцям шкільного лісництва «Пролісок» Троїцької ЗОШ І-ІІІ ступенів – засіяти жолудем дуба звичайного та засадити саджанцями черемхи, лоха звичайного і свидини або дерену один гектар пустища. Долучилися до створення лісових насаджень голова райради Сергій Паровик, голова райдержадміністрації Віталій Лабуш, Маловасилівський сільський голова Олександр Стадник.

Після отримання інструктажу від помічника лісничого Надії Якименко робота закипіла. Виявилося, що сіяти жолудь було не так вже й складно. Школярі з цим гарно справилися, адже двічі на рік – навесні і восени – залюбки займаються саджанням лісу і набули певного досвіду у цій справі.

Впоравшись із жолудями, очільники району вирішили спробувати свої сили ще й у саджанні черемхи на саджалці, агрегатованій з трактором ДТ-75, підмінивши вправних працівниць лісництва.

Отож природолюби, згуртовані створенням лісу, набралися чимало позитивних емоцій, бо робили добру справу не на одне десятиліття, а на віки. І це справді так. Ліс, який був висаджений того дня неподалік мальовничого села Велика Василівка, за словами директора Ширяївського лісового господарства Василя Якименка, зросте при гарному догляді через півстоліття. А щоб заготовити цінну деревину, доведеться чекати 100-120 років!

Для прикладу головний лісничий продемонстрував учасникам акції 40-гектарний дубовий ліс, посаджений з жолудя рівно три десятиліття тому, коли він молодим фахівцем приїхав озеленювати причорноморські степи. Зараз тут проводиться санітарне очищення, щоб дерева почувалися вільніше. Для цього вирубується міжряддя, засаджене жерделями, та вибраковуються слабкі дубки. Заготовлена деревина, яка йде на дрова, має великий попит у населення.

При обговоренні нагальної теми відтворення та збереження лісів велася мова і про раціональне використання лісових багатств, зокрема хмизу, який нікуди дівати. Голова районної ради Сергій Паровик запропонував переробляти деревні залишки на спеціальному подрібнювачі (сьогодні машина деревоподрібнююча навісна коштує близько 80 тис. грн і чіпляється до трактора). Таким чином можна перебивати верхівки дерев, гілля та некондиційну деревину на технологічну та паливну тріску, яку можна реалізовувати.

Очільники району Віталій Лабуш і Сергій Паровик висловили побажання, щоб у кожній громаді, а не лише у лісництві, проводилися аналогічні кампанії з відновлення зеленого довкілля. Жолудів, а також сіянців і саджанців, вирощених у розпліднику Троїцького лісництва, вистачить, щоб озеленити сотні гектарів невдоби або закласти десятки парків та скверів.

Повертаючись до заготівлі дров для населення, Василь Якименко розповів, що в межах планової вирубки по лісгоспу, угіддя якого ташуються в межах Любашівського, Ширяївського та Іванівського районів, необхідно заготовити 2,5 тисячі кубометрів деревини. Для прикладу: енергетичний баланс Любашівщини становить 13 тисяч кубометрів.

Та не лише дровами багатий лісгосп. Мед, саджанці декоративних кущів і дерев, новорічні ялини, різноманітні вироби з дерева лісники продають усім охочим. Отак, за власний рахунок сьогодні тримається на плаву лісове господарство.

Болючою темою для лісівників залишається відсутність фінансування галузі з державного бюджету. Через недофінансування багато справжніх професіоналів розійшлися в пошуках заробітків. Наприклад, майстер лісу Михайло Левицький подався до війська, де зарплатня набагато більша і стабільна, щоб прогодувати свою багатодітну родину.

Приємно відзначити, що депутати Любашівської районної ради чи не єдині в області надали фінансову підтримку своїм лісникам у сумі 32 тисячі гривень – для охорони лісонасаджень від браконьєрів-лісорубів та «червоного півня». Таким чином у лісництві був створений необхідний запас пального для екстрених виїздів на гасіння пожеж і врятовано від вогню не одну ділянку лісового фонду.

Наприкінці екологічного заходу директор Ширяївського лісгоспу Василь Якименко подякував усім, насамперед юним лісникам, за плідну роботу, наголосивши, що зелені скарби рідного краю потребують до себе шанобливого ставлення.

Доречно додати, що крім троїцьких школярів, допомагають збільшувати лісистість у своїх краях юннати з селища Ширяєве і Северинівки Іванівського району.

За традицією господарі влаштували трудовому десанту обід на лоні природи зі смачною кашею, приготованою на багатті.

Юрій ФЕДОРОВ

Може статися біда

Лісонасадження нашої степової зони люди просто вирубають на паливо. Про це говорить лісничий Андрієво-Іванівського лісництва ДП «Березівський лісгосп», відмінник лісового господарства України Анатолій Бричанчук. Біда станеться в тому разі, якщо держава не відновить фінансування лісової галузі півдня України і дозволить віддати зелені багатства країни у концесію приватним особам. Саме з такими вимогами минулого місяця лісівники Березівського державного лісогосподарського підприємства мітингували під стінами Березівської райдержадміністрації.

Впродовж десятиліть працівники Андрієво-Іванівського лісництва активно впроваджували у Миколаївському районі державну програму «Ліс України», озеленивши добру сотню гектарів. Та за останні три роки вони не посадили жодного деревця. Та й немає вже кому. Із 25 досвідчених фахівців залишилося лише чотирнадцять. Зневірені люди порозходилися в пошуках іншої, оплачуваної робити, бо на одному ентузіазмі ще нікому не вдалося вижити. Тепер ліс фактично нікому охороняти. Лісники лише фіксують незаконні вирубки деревини, якої уже вкрадено 50 кубометрів. А що буде, як вдарять морози? Лише втішає, що цьогоріч не зафіксовано жодної пожежі, на ліквідацію яких пального кіт наплакав.

– Свій бюджет ми поповнюємо за рахунок продажу дров, посадкового матеріалу та новорічних ялинок, але заробленого вистачає, як то мовиться, на підтримку штанів. Щоправда, з другого півріччя стали надходити кошти від Сумських та Житомирських рентабельних лісових господарств на виплату мінімальної зарплати нашим працівникам, – розповів Анатолій Бричанчук. – Але проблему це не вирішує. Адже потрібно відновити штат, щоб наше підприємство повноцінно працювало. Реформування ж лісової галузі, яке уряд 15 листопада схвалив у вигляді «Стратегії реформування лісового господарства на період до 2022 року», сприятиме не відродженню лісів, а їх знищенню. Також непокоїть головного лісничого Миколаївського району доля не переданих у державний лісовий фонд 9 тисяч гектарів дикоростучих насаджень і 1,2 тисячі гектарів лісосмуг, розташованих на сільськогосподарських угіддях. Дотепер вони вважаються безгоспними і належним чином не охороняються. Свого часу, щоб їх якимось чином узаконити, районна рада надіслала свій запит до Кабміну, але отримала лише відписку.

Сьогодні у лісівників передноворічні клопоти. Триває активна реалізація лісових красунь за ціною 75 гривень за штуку. Символ Нового року та Різдва Христового вирощується у лісництві на спеціальній плантації. Планується реалізувати не менше півтори тисячі сосонок.

Приємно відзначити, що попри проблеми, андрієвоіванівські лісівники щороку дарують свої ялини вихованцям Андрієво-Іванівського інтернату для дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, школярам та дошкільнятам, щоб наступний рік був для них радісним і щасливим. А чи буде він таким для працівників лісової галузі – питання залишається відкритим.

Юрій ФЕДОРЧУК, власкор «Одеських вістей», Миколаївський район

Мають бути чіткі правила гри

Нинішня хвиля реформ не оминула й лісову галузь, де вже понад два роки відбуваються досить-таки незрозумілі процеси. Спочатку держлісгоспи залишилися без державного фінансування на заробітну плату, збереження та відновлення багаторічних насаджень. А в липні уряд оголосив про намір передати ліси у приватні руки.

Про те, що дасть нашій державі таке реформування, чому лісівники цим невдоволені, влаштовуючи багатолюдні страйки, ми поговорили з директором Великомихайлівського держлісгоспу Михайлом Дядюком. Очолюване ним підприємство охоплює два райони – Великомихайлівський і Захарівський. А це 23 тисячі гектарів лісів, що були створені руками лісівників на схилах та неродючих землях. До 30 відсотків усіх площ займає сосна кримська, менші ділянки відведені під акацію, ясен, клен та інші швидкоростучі породи. Щоб ці дерева виросли, потрібно чекати не один десяток років, провести ряд заходів для їх збереження і догляду.

– Я не можу передати словами розпач, що нас охопив, коли понад два роки тому держава просто повернулася до лісівників України спиною, залишивши галузь без фінансування, – каже Михайло Дядюк. – Через це ми зайшли в борги по зарплаті, люди змушені були працювати на власному ентузіазмі. І якби не грошова допомога держлісгоспів Житомирської, Черкаської, Рівненської та інших областей, я навіть не знаю, як би ми вижили.

Річ у тім, що згадані регіони мають хорошу лісистість. Відтак здатні бути рентабельними і забезпечити себе самі. На півдні України таких можливостей немає. Але тутешні лісівники виконують завдання державної ваги, і їхня робота повинна фінансуватися державою.

– Ми чудово розуміємо, що колеги з вищезгаданих областей могли й не ділитися з нами своїм прибутком, це може бути одноразова акція, – зауважує директор Великомихайлівського держлісгоспу. – Та ми щиро вдячні їм за допомогу в скрутний час, за те, що розуміють, як важко виростити та зберегти ліс у наших кліматичних умовах.

Приватизація передбачає ліквідацію держлісгоспів і звільнення людей з роботи.

– Це все, що ми знаємо про даний процес, – бідкається Михайло Дядюк. – А чому ніде не прописані чіткі подальші правила гри? Що має робити новий власник? Якщо всі вимоги до нього залишаються такими ж, як і при державному управлінні, – приватизуйте! А держава зараз каже: якщо зробили суцільну рубку, то мінімум через два роки на цьому ж місці потрібно посадити новий ліс; якщо проводите рубки догляду, то знищувати треба тільки ті дерева, які дійсно хворі (необхідно пройти лісом, пошукати, вибрати тощо). Я не вірю, що всіх цих вимог буде дотримуватися приватна особа. Вона просто знищить те, що створювалося лісівниками десятки років, і потім держава буде думати, як повернути лісогосподарські підприємства і знову вкладати в них гроші.

Слід зауважити, що зараз у Велико­михайлівському держлісгоспі 60 працівників (на два райони). Один лісівник охороняє близько 600 гектарів лісу, йому доводиться за день проходити по 20-30 кілометрів. Саме проходити, адже на весь лісгосп у нас лише одна «Нива», а в лісництвах немає жодної одиниці транспорту. Звичайно, дехто користується власним автомобілем, але людей потрібно забезпечити хоча б пальним. Ситуацію з охороною лісів рятує те, що зазвичай лісники живуть у безпосередній близькості до насаджень, вони знають місцевих жителів і всі «больові точки» своєї території. Тому намагаються виконувати покладені обов’язки з усією відповідальністю.

Усі ми все ж таки сподіваємося, що лісову галузь очолить розумна, адекватна людина, професіонал, яка доведе урядовцям абсурдність і недолугість даної реформи. В іншому разі держава втратить унікальні заказники та звичайні ліси півдня, що приведе наш край до економічної та екологічної катастрофи.

Чиновники підтримали лісників

Керівники району взяли участь у безстроковій акції з саджання дерев. Такий десант з озеленення території спрямований на підтримку лісників, які вже майже два роки працюють без державного фінансування.

Озброївшись лопатами і відрами, голова райдержадміністрації Володимир Слідзюк, його перший заступник Володимир Рисяков, голова райради Катерина Лаптієнко і голова Великомихайлівської об’єднаної громади Тетяна Жарська спільно з працівниками лісництв посадили 760 саджанців дерев і кущів.

Ініціатором акції стало Державне агентство лісових ресурсів України. Разом з чиновниками району лісова охорона Великомихайлівського, Цебриківського, Петрівського, Захарівського і Павлівського лісництв посадила дев’ять порід саджанців: ялівець козацький, клен польовий, клен гостролистий, черемху, магнолію, гледичію, клен-явір, тую східну і маклюру.

Увесь посадковий матеріал був вирощений місцевими лісниками. Молоді дерева і кущі посадили в заповіднику державного значення – в урочищі «Кардамичеве» Великомихайлівського лісництва.

Акція продовжиться закладенням нової зеленої алеї біля хреста в пам’ять загиблих в роки голодоморів.