Про українські морські курорти чути багато нарікань на кшталт того, що ціни не відповідають сервісу. Проте, незважаючи на численні скарги, чимало відпочивальників місцем проведення відпустки оби­рають саме їх. На початку минулого літ­нього сезону губернатор Одеської області Максим Степанов анонсував, що регіон готовий прийняти 4,5 мільйона туристів. Реальний результат навіть перевершив ці очікування. Підрахунок манд­рівників – справа взагалі невдячна, і поки що не вигадана система, яка може їх всіх зібрати докупи. Переповнені готелі та бази відпочинку – лише крапля в Одеському морі туристичного бізнесу. Важко з цієї купи людей виокремити тих, хто прибув до регіону для мандрівки. В свою чергу, вистачає відпочивальників, які жодним чином документально не засвідчують своє перебування, користуються послугами нелегальних перевізників та винаймають «квартири від господаря». Проте кожен, хто був у Одесі у розпал курортного сезону, міг пересвідчитися особисто: туристів не бракує. Більша частина з них осідає на пляжах Чорноморського узбережжя, не роблячи спроб рухатись далі. Та й навіщо, якщо крім пляжів, мовляв, в нас немає нічого цікавого. Однак чи справді це так?

Не морем єдиним

Офіційний туристичний сайт Одеської області пропонує гостям регіону з десяток видів відпочинку. Кожен приїжджий, крім власне морських курортів, має можливість навідати етнографічні фестивалі, побачити унікальні історичні пам’ятки, познайомитися з різноманітною природою краю. Одещина може вдовольнити смаки кожного туриста. Звісно, багато людей їдуть саме до моря, а що знаходиться в сотні-другій кілометрів від нього, їх не дуже цікавить. Однак мандрівників, яким вигрівання тіла на сонечку замало, теж вистачає. Саме на них орієнтовані чимало туристичних пропозицій, які зараз завойовують популярність в Україні та поза її межами.

Люди, що втомилися від темпу життя великого міста, часто мають потребу поїхати від нього якнайдалі. Тому сьогодні з’являється чимало об’єктів, які допомагають жителю мегаполіса залишитися наодинці з природою. Одним з таких проектів на Одещині є бесарабське село Фрумушика-Нова. Його називають етнографічним музеєм під відкритим небом, центром сімейного відпочинку та цікавою локацією для зеленого туризму. Не дивно, що за таких складових ця територія стала одним з найпопулярніших місць для позаміського відпочинку.

– Фрумушика-Нова знаходиться на території, далекій від моря та подібних речей, однак це не заважає їй користуватися популярністю в туристів, – зауважує власник комплексу Олександр Паларієв. – Проекту вже одинадцять років, він пройшов кілька етапів розвитку, де починалося все з розведення овець. Коли ми стали проводити тематичні заходи для фермерів, виникла потреба їх десь поселити, внаслідок чого почалося будівництво «мисливських будиночків». А вже зараз розробляються плани про підключення до розвитку туристичної сфери мешканців навколишніх сіл. Вони можуть здавати в оренду постояльцям житло, пропонувати їм продукти місцевої кухні.

Говорячи про туризм на Одещині, не варто забувати про Акерманську фортецю, «українську Венецію» Вилкове. Ці точки теж користуються неабиякою популярністю, тому гостей в пік сезону там вистачає. А от заповідні території Біляївського району, гірськолижний курорт в Березівці поки що лишаються відомими виключно в регіональному масштабі. В майбутньому ці перспективні напрямки можуть стати відомими туристичними маршрутами Одеської області. Проте перед цим треба вирішити низку проблем, якими ніхто не займався десятиліттями.

Доїхати та відпочити

Першою перепоною для очікуваної поїздки на Одещину стає банальна відсутність можливостей дістатися до пункту призначення. Люди, що мають власний автотранспорт, можуть вирушити будь-якої миті, проте на цьому переваги закінчуються. Треба думати, куди поставити автівку, та й поїздка до моря розбитими шляхами нічого доброго техніці не несе. Внутрішнє авіасполучення в Україні розвинуте погано, та й на існуючі напрями доведеться витратити захмарні суми. Ціни на найдешевший літак від Одеси до Києва сягають понад півтори тисячі гривень за рейс. Якщо брати квитки туди й назад, то вийде трошки дешевше. Проте навіть так подібна швидкісна мандрівка (в один кінець летіти півтори години) пасажирові вартуватиме однієї мінімальної зарплати пересічного українця. Тож найдешевшим, але найнедоступнішим варіантом для літніх мандрівок лишається залізничний транспорт.

– Ми логістично не готові приймати таку кількість туристів, адже влітку глибина бронювання залізничних квитків вже зараз перевищує всі розумні межі – за 45 діб до поїздки (максимально можливий термін – прим. авт.) вже немає квитків, – говорить Голова Асоціації розвитку туризму в Одеській області Фазіль Аскеров . – Укрзалізниця заявляє, що перевезення пасажирів для них є збитковим, тому вони переймаються, передусім, перевезенням вантажів. Такий підхід я вважаю цілковито хибним, бо тут слід мислити іншими категоріями. Передусім самій державі вигідно перевозити пасажирів для розвитку економіки. Залізниця має, перш за все, виконувати це стратегічне завдання, а не нарощувати власні прибутки.

Для повноти картини ще варто згадати, що сервіс на залізниці, попри дедалі вищі ціни на квитки, добряче накульгує. І навіть у фірмовому «Чорноморці», що курсує між Києвом та Одесою з вартістю купейного квитка у півтисячі гривень, вогка постіль нікого не дивує. При тому, що це єдиний у цьому напрямку нічний експрес. Інші прибрали протягом останніх кількох років, керуючись принципом «якщо треба – якось доберуться». Грамотна, витребувана і масштабна новація – продаж квитків через Інтернет – теж не позбавлена значних вад. Ідея, від початку вичавлена з якоїсь залізничної голови – про те, щоб черговий вагон виставляти на продаж тільки після повного заповнення попереднього – у пікові часи перетворює купівлю квитків он-лайн у садистський людиноненависницький квест з головним питанням: «Отой непотріб, що на екрані, це справді все, що залишилося, чи ще додадуть вагон?»

Без орієнтації на розвиток

Сьогодні популярність туризму стрімко зростає, тому не дивно, що Україна теж підключилася до цього процесу. Та коли світові тенденції зіштовхуються з вітчизняними реаліями, то про приреченість на успіх годі й говорити. Поодинці в нас вистачає цікавих місць, однак всі вони розташовані самі по собі, не утворюючи цілісної системи. Так в Затоці зараз існує близько двохсот бізнес-об’єктів, кожен з яких працює незалежно від інших. Поруч з гарним готелем запросто може розташовуватися брудний пляж чи кафе з завищеними цінами. Тому навіть коли один з секторів спрацював добре, інші можуть цілком спотворити загальне враження від відпочинку.

В минулому році Європейський Союз виділив 600 мільйонів гривень на розвиток туристичних об’єктів Одещини. Та спроби зробити щось нове подекуди зустрічали супротив місцевого населення. З Одеси до районів останнім часом приїжджало багато консультантів з пропозиціями проектів, які можуть зацікавити мандрівників. Після таких поїздок часто траплялось, що терміново скликалася сесія сільради, за рішенням якої пропоновану землю ділили на шість соток. У такий спосіб відбувався захист землі від «зазіхань одеситів», адже жоден інвестор не буде вкладати свої гроші в маленьку територію.

– Кожного місяця губернатор Одеської області Максим Степанов збирає представників бізнесу з усіх районів, де постійно радить звернути увагу на туристичний потенціал своїх населених пунктів, – розповідає радник голови Одеської облдержадміністрації з питань туризму Тетяна Безверхнюк. – Але ніхто не бажає братися за цю справу через конкуренцію, не розуміючи, що це позитивне явище, яке стимулює надавати якісні послуги. Одеська область володіє найбільшим потенціалом природно-оздоровчих ресурсів в Україні. Та якщо місцева влада, населення та бізнес не дійдуть до спільної думки, цей потенціал так і лишиться невикористаним.

Сьогодні на Одещині створено багато туристичних програм, які можуть вдовольнити потреби мандрівників на будь-який гаманець. Та це лише окремі приклади вдалого втілення бізнес-ідей, а не результат системної роботи всіх інститутів. Сьогодні ми маємо великі проблеми із стратегічним плануванням. Це стосується не тільки індустрії відпочинку, але й багатьох інших сфер нашого побутового життя. Кожен знає, що має робити інший, а про своє коло прав та зобов’язань схильний забувати. Не кожне місто чи село повинно реалізовувати наявний туристичний потенціал. Ті ж населені пункти, які хочуть розвиватися в цьому напрямку, мають виступити із власними ініціативами, та не чекати допомоги «згори». І, звісно, не варто забувати про загальнодержавну підтримку на всіх рівнях. Без зручних маршрутів, детальної довідкової інформації всі найконкурентоспроможніші туристичні проекти так і ризикують лишитися надбанням вузького кола людей.

Анатолій Урбанський, голова Одеської обласної ради:

– Минулого туристичного сезо­ну Одесу та область відвідали близько 6 млн туристів. І ми, звісно ж, докладаємо максимум зусиль для того, щоб наші гості відвідали не тільки нашу красуню – Перлину Одесу, але завітали й до інших дуже привабливих місцин нашого регіону. В Одесі робиться дуже багато для її туристичної привабливості. Так, минулого літа тут відкрили Стамбульський парк, зараз реставрують Воронцовську колонаду. Одеса змінюється на краще, і теж саме має відбуватися й з навколишніми територіями, про що ми, як керівництво області, і дбаємо.

У нас є, приміром, відмінна туристична локація – Аккерман­ська фортеця. Зараз вже виділені кошти і ведеться ремонт її північної стіни. Також у держбюджеті вже передбачені додаткові кошти на облаштування прилеглої території, аби зробити фортецю ще привабливішою для туристів.

Торік ми відкрили дорогу, котра 20 років поспіль не знала капітального ремонту. Тепер траса М-15 Одеса-Рені це нор­мальна дорога, що відповідає усім європейським стандартам. И зараз ми – обласна рада, її депутатський корпус – робимо все можливе для того, щоб через певні нормативні документи врятувати її від руйнування під колесами транспорту, що має понаднормову вагу. Бо крім іншого, ця дорога є й передумовою розвитку туризму на півдні Одещини. Скажімо, саме за рахунок нормального шляху зараз туристи відвідують Вилкове – нашу українську Венецію – втричі більше, ніж раніше.

І не варто вважати туризм яко­юсь другорядною галуззю. До­ведено, що одне робоче місце у туристичній сфері додає ще два у суміжних галузях. Тобто крім іншого, це ще й збільшення кількості робочих місць. А це додаткова причина для того, щоб перейматися інфраструктурними проектами, які позитивно впливають на туристичну привабливість. Зараз маємо надію й на те, що перевезення пасажирів залізницею те ж зміниться на краще. Зараз Укрзалізниця розробляє нову концепцію з пасажироперевезень. Наразі нас із нею ще не ознайомили, але гадаю десь до середини весни нам цей документ презентують, і там, в межах загальноукраїнських планів, буде надано увагу й Одеській області. І тоді ми з вами зможемо більш конкретно говорити про якісь шляхи збільшення пасажиропотоку до Одещини у майбутньому.