Знову прийшла весна. Знову крижини відриваються від берега й пливуть у блакитні й омріяні моря. Але й крижані поля, якщо так образно говорити про життєві перешкоди, не страшні докторові історичних наук, професору, завідувачу кафедрою історії та етнографії України Одеського національного політехнічного університету Григорію Гончаруку, якого молоді колеги влучно назвали «криголамом».

Долаючи труднощі, які поставали на його шляху, Григорій Іванович упевнено йшов і йде вперед, маючи за маяк Правду в історії, у дослідженні діяльності політичних і громадських органі-зацій, у вивченні проблем взаємовідносин інтелігенції та влади.

Професор Гончарук написав понад 30 книжок. Недавно у приміщенні Одеської регіональної організації Національної спілки журналістів України відбулася презентація нового видання. Цього разу — про самого вченого: «Г.І. Гончарук і ті, хто про нього: попередні підсумки». Ця збірка, яка є продовженням попереднього видання «Г.І. Гончарук і ті, хто про нього: газетні розум та емоції», включає 76 статей. Їх автори — науковці, письменники, журналісти, кожен з яких показав ті чи інші досягнення головного персонажа книги, розкрив його дослідницький та організаторський хист, оповів про долю-дорогу від сільського хлопчика до знаного вченого.

А доля ця була непростою. Але й Гончарук має не легкодуху, не поступливу вдачу. У своєму виступі на презентації Григорій Іванович окреслив кілька драматичних періодів свого життя, які, всупереч сподіванням його недоброзичливців, ще більше загартували його характер та волю. До таких він відніс, зокрема, відрядження в Афганістан, де працював радником ректора Кабульського університету. Тамтешні враження не залишили сумнівів: радянська система на чолі з КПРС, її брехливістю і підступністю, доживає свої останні часи. Великий вплив справило на вченого й дослідження історії Української Повстанської Армії. У співавторстві з Олександром Нагайцевим Григорій Гончарук видав сім монографій на цю тему, що базуються на унікальних документах, віднайдених у московських архівах під час недовгої «єльцинської відлиги». Та ще більшою мірою наукові й організаційні здібності Григорія Івановича розкрилися із набуттям нашою країною незалежності. Він проявив особливий інтерес до становлення та розвитку Народного руху України, брав участь у його з’їздах, створив фундаментальний літопис НРУ... За особистий внесок у відродження України Григорій Гончарук був удостоєний найвищої відзнаки Народного руху «За заслуги перед українським народом» І ступеня...

Приємно, що чимало публікацій, вміщених у презентованому новодруці, вперше побачили світ на шпальтах «Чорноморських новин». Серед авторів цих публікації — журналісти «Чорноморки» Іванна Дерев’янко, Роман Кракалія, Володимир Крижанівський, Іван Мельник. Автор цих рядків удостоївся честі бути представленим у книжці аж чотири рази. Один з моїх нарисів присвячений славній родині Гончаруків, селу, звідки вони вийшли, — «Сто вітрів в ногах лежить мого роду і народу». Про славну Новогеоргіївку та знаних людей у ній». Це село, що в Ананьївському районі, дало Україні (замисліться!) трьох докторів наук, професорі: головного героя книжки — історика Григорія Гончарука, знаного алерголога Федора Гончарука та юриста Анатолія Крижанівського, який є ректором Міжнародного гуманітарного уні-верситету. Ще один Федір Гончарук — виходець із Новогеоргіївки — штурмував космічні простори, будучи начальником відділу ракетних двигунів на ракетодромі у Байконурі. Гідних продовжувачів роду Гончаруків виховав і сам Григорій Іванович з дружиною — синів Тараса та Анатолія, які стали, відповідно, істориком та економістом і теж здобули у цих царинах найвищі вчені ступені. Воістину, славному роду нема переводу.