Продовжуємо розповідь про польський досвід залучення інвестицій, яку ми розпочали у попередньому числі нашої газети (див. публікацію «Бо ми з Тарнува...» за 31 березня).

Промисловий кластер у місті Тарнув (Tarnowski Klaster Przemysіowy S.A.) — місце, де виробляють найрізноманітнішу продукцію.

Фірма DND Dawid Niedbaіa займається розробкою дизайну модних ужиткових виробів, а також елементів оздоблення інтер’єрів. Про своє підприємство та його продукцію розпо-відає власник фірми Давид Нєдбала:

— Упродовж 20 років ми співпрацюємо з різними великими декораційними фірмами. Наша фірма дотримується девелоперської концепції, яка полягає в тому, щоб від проекту-рисунку довести продукт до готового виробу, що продаватиметься в магазині. Головним моїм клієнтом є всесвітньовідома ІКЕА. Три роки тому ця фірма замовила у нас продукцію у невеликих серіях. Таким чином, шукаючи місце в приязній інфраструктурі, ІКЕА потрапила до Тарнува. Завдяки співпраці з кластером найперше ми винайняли невеликий цех, тепер маємо офіс та приміщення внизу. Почали інвестувати. Торік наша інвестиція складала 2 мільйони злотих. Ми купили земельну ділянку від кластера, на якій зводитимемо будівлю, що відповідатиме усім нашим вимогам.

Давид Нєдбала показує садових гномів, які незабаром підуть завойовувати світовий ринок, почавши з Німеччини. Інший вид продукції — елегантного дизайну стояки під парасолі. Фірма працює з такими матеріалами, як кераміка, метал, дріт. «Якщо в магазині мережі ІКЕА (а їх по світу близько 400) ви знайдете продукти, позначені номером 20361 «Made in Poland», — каже власник фірми, — то знайте, що ви були на тій фабриці, яка ці товари виробляє».

Тут є нові речі-прототипи, які у крамницях з’являться десь через два роки. Зараз триває цикл їхньої підготовки до виробництва. «Ось вишуканої форми кавові чашки та блюдця, сировиною для яких слугує… кавова гуща. Ідея ця належить німецькій фірмі: там винайшли спосіб, як із гущі отримати такий міцний матеріал. А ми це хочемо впровадити від ідеї до виробництва, адже щодня викидаються мільйони використаних таблеток від машин-кавоварок», — продовжує розповідь пан Нєдбала і додає: «Запрошую до співпраці українські фірми, якщо шукаєте збуту або маєте цікаві технології. Як і кластер, ми зацікавлені у таких контактах».

Останній наш пункт у промисловому кластері міста Тарнув — потужності фірми elPLC Sp. z o.o., яка працює в галузі меха-троніки. Тут створюють механічні елементи, виробляють машини й монтажне устаткування для електричної, комп’ютерної автоматики та робототехніки. Лінії та машини, вироблені фір-мою, працюють у Словаччині, Болгарії, Фран-ції, Іспанії, Росії, Мексиці, Китаї, Індії.

Пополудні переїжджаємо до містечка Бжесько (16 тисяч мешканців). Воно відоме двома великими підприємствами.

Can-Pack — Grupa виготовляє пивні банки, понад 25 років працює на ринку металевої упаковки. За цей час стала провідним продуцентом у галузі упаковки для напоїв у Центрально-Східній Європі й постійно зміцнює свої ринкові позиції в країнах Західної Європи, Азії та Африки.

Після ознайомлення з виробництвами і технологіями ХХІ століття відвідини палацу кінця ХІХ століття були ефектною і напрочуд приємною зміною декорацій. Польща має репутацію країни з бережливим ставленням до пам’яток культури та архітектури. Такий досвід також може слугувати прикладом для наслідування.

Ми — у палаці Гьотзів, які в часи Австро-Угорщини заснували тут знану в Польщі та за кордоном легендарну пивоварню «Окоцім».

Величний палац збудовано у 1898-1900 роках у рисах необароко та неорококо. В інтер’єрах збереглися стильні меблі того часу, каміни, кришталеві люстри, живопис, портрети та мисливські трофеї з полювань Яна Альбіна і його сина Антонія Яна Гьотзів.

Сьогодні палац через багато років повернуто потомкам цієї родини. Історична будівля вдало відновлена. Палац виглядає затишно серед пагорбів старовинного парку з високими деревами та широкими галявинами, який є пам’яткою природи й розкинувся на великій території. Навіть похмурого дощового дня ця місцина дуже романтична.

Але нас чекає ще одне виробництво — пивоварня «Окоцім». В одній із заводських будівель ХІХ століття напрочуд цікавий музей цього пива та його творців. Тут зберігся кабінет власників, реклама початку ХХ століття, велика колекція пляшок та етикеток, численні фото виробництва різних часів, коли багато процесів були ручними, світлини заводського фольклорного колективу художньої самодіяльності та спортивної команди періоду ПНР.

Про пивоварню нам розповідає пан Юрек. Тут він пропрацював понад 40 років, знає і вміє все, міг би й на пенсію піти, але як же тут без нього?

— Не буде хорошого результату, якщо не дбаєш на-віть про найменшу дріб-ницю. У варін-ні пива значення мають усі елементи. Нема такого етапу, яким можна знехтувати. Так робив Ян Гьотз, для якого ті засади стали незмінним профе-сійним правилом. Для нього був важливим кожен з трьох складників — вода, ячмінний солод і хміль. Усе це мало бути якнайкращим. Уже впродовж 170 років в «Окоцімі» завжди все воліємо перевіряти по два або три рази. Як мовиться: «Ланцюг є таким міцним, як його найслабша ланка». На щастя, тут, у нашій броварні, ми серед людей-однодумців, на яких можна покладатися на кожному етапі варіння. Адже кожен з нас знає, навіщо він тут — щоб варити найкраще пиво», — поважно і без пафосу каже пан Юрек.

Щоб ознайомитися з виробництвом, групу журналістів вдягають у білі халати, каски та окуляри. Дотримання гігієни та техніки безпеки тут понад усе. Ще на початку 1990-х на підприємстві працювала тисяча людей. Тепер лише 200. «Окоцім» сьогодні входить до данської Carlsberg Group (в Україні цій компанії належать «Львівське» та «Славутич»). Так виглядає глобалізація.

Знову переходимо від традиційно-консервативного до ультрасучасного. Чистота і порядок — як на атомній електростанції. Оглядаємо великі котли з нержавійки. Можна зазирнути в ілюмінатор і побачити, як вариться-булькає те, що потім стане шляхетним золотавим напоєм.

У лабораторії нам показують зразки солоду та хмелю, які використовують у виробництві, а пізніше дають покуштувати ще гаряче пиво.

У великих цехах конвеєр рухається з такою неймовірною швидкістю, що зображення його на фото виходить нерізким. А ось місце роботи сучасного пивовара. Робочий стіл складається з кільканадцяти моніторів, на яких відображений увесь процес.

Того дня в одному із цехів також розливали сидр відомої торгової марки.

Ось таким насиченим був день у Тарнуві та Бжеську. Краще раз побачити! Ми переконалися: Тарнувський регіон — це регіон можливостей.

До побачення, старовинний Тарнуве! А ще — чудова компаніє колег-журналістів, з якими було цікаво розмовляти на різні теми — професійні і просто про життя. Маркус Новак з Берліна, Барбара Кальчинська та Анджей Кемпа з Відня. І, звичайно ж, наша чарівна і дбайлива організаторка Йоанна Шопа.

Наступного дня з Краківського аеропорту, який носить ім’я великої людини і великого друга України Папи Римського Іоанна-Павла ІІ, ми вилетіли до Варшави, а звідти — додому.

Автор висловлює подяку Генеральному консульству Республіки Польща в Одесі за сприяння в організації візиту.

Одеса — Варшава — Тарнув — Бжесько — Одеса.