Якось на святкування 9 травня у Любашівку з Одеської кіностудії привезли виставку зброї періоду Другої Світової війни. Тоді від виставлених на стенді шмайсерів, вальтерів, наганів, кулеметів, ППШ та іншої зброї не могли відірвати погляду ні малеча, ні дорослі. Її навіть дозволяли потримати у руках. В усіх горіли очі від захвату, а дворічний малюк, присівши за кулемета «Максим», імітував стрільбу. Зрозуміло було, що володіння зброєю — заповітна мрія кожного чоловіка.

За даними поліції, у Любашів­ському районі зареєстровано понад 700 власників вогнепальної зброї. І це офіційно. Вірогідно, є й такі, які мають незареєстровані зброю або боєприпаси. Адже військові дії у сусідньому Придністров’ї та на сході країни, безумовно, наводнили країну неофіційними «стволами». Підтвердженням цьому став випадок, коли кілька років тому на подвір’я любашівського підприємця кинули бойову гранату. А днями у місті Ананьєві на ворота колишнього чиновника повісили (правда, незаряджений) гранатомет. Звідки ж бойова зброя? У крамниці її не купиш!

На запитання, чи потрібно пересічним громадянам озброюватися, респонденти відповідали ствердно. Особливо категоричні були люди, які реально потерпіли від нападників на свої домоволодіння, на своїй шкірі відчувши побої та жорстокі катування. А таких людей у Любашівському районі, на превеликий жаль, тільки більшає. Декілька днів тому від нічних злочинців постраждало подружжя із Солтанівки. Четверо невідомих нападників, увірвавшись до їхньої оселі, декілька годин катували гарячою праскою, вимагаючи гроші і коштовності. А якби злочинці знали, що господар озброєний, тоді, може, й не намірилися б скоїти грабіж.

На превеликий жаль, жодного грабіжника поліція ще не спіймала і не притягнула до кримінальної відповідальності. Тому люди намагаються самі себе захистити.

Стосовно вільного обігу зброї, то, на їх думку, її потрібно продавати лише адекватним особам, котрі пройдуть перевірку психічного стану.