Про те, щоб мати «озброєний самозахист», замислюється сьогодні чимало людей. Адже навіть у сільській місцевості досить часто трапляються випадки розбійних нападів, коли злочинці потрапляють до приватних будинків чи квартир і, застосовуючи тортури до їх власників, вимагають грошей та інших матеріальних цінностей.

Після такого факту один мій знайомий придбав рушницю. Вона поруч з чоловіком завжди, тож за будь-якої нагоди він голосно та привселюдно заявляє: якщо злодії ще раз потурбують його сім’ю – без зволікань стрілятиме на ураження. І дарма, що потім до нього буде безліч питань від правоохоронних органів. Просто чоловік більше не допустить фізичних знущань над родиною.

За офіційними даними, нині в Захарівському районі нараховується 646 одиниць газової та мисливської гладкоствольної зброї. Більш потужні зразки озброєння реєструються у відповідних органах обласного значення.

– Щоразу під час оголошених місячників добровільної здачі зброї до районного відділу поліції звертається десь десять громадян, які виявляють бажання легалізувати її або здати на утилізацію, – розповів начальник сектору реагування патрульної поліції № 3 Захарівського відділення поліції Роздільнянського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Одеській області майор Іван Козаченко. – Іноді зброї позбуваються через несправність або непотрібність. Зрідка вона залишається після померлих родичів і їхнім близьким немає іншого виходу, як звернутися до правоохоронців і перереєструвати зброю. Для цього слід зібрати декілька довідок та пройти медичну комісію, і лише за цими висновками приймається рішення про видачу дозволу на користування зброєю. Такого права категорично позбавляються особи, які чинять сімейне насилля, засуджені за тяжкі злочини із застосуванням зброї та деякі інші категорії громадян.

Серед негативних прикладів володіння зброєю в Захарівському районі одразу згадують моторошну історію, що трапилася років п’ять тому в селі Новопавлівка. Тут по сусідству жили чоловік віком за 50 років і доволі молода одинока жінка з малолітньою дитиною. Мабуть, чолов’яга мав свої плани щодо подальшого життя з симпатичною сусідкою, бо дуже сильно вона йому подобалася. Але одного дня його «накрило» страшенне почуття ревнощів і в цьому запалі чоловік схопив рушницю і встрелив у молодицю. Куля виявилася смертельною. Через це ще один постріл, направлений у власне тіло, вкоротив життя винуватцю трагедії.

Подвійне вбивство на побутовому рівні та озброєний самозахист для власної родини стають прикладом розмірковувань про те, чи можна сьогодні допускати вільне володіння зброєю. Адже на обох важелях – людське здоров’я, а іноді й життя, і законотворцям слід добре поміркувати, щоб прописати правила, визначити порядок і культуру озброєного поводження.