Рівно десять років тому їх було тридцять — маленька жменька вірних Української греко-католицької церкви, парафіян та благодійників у місті Южному, котрі постановили собі та громаді вийти з тісної каплички й увійти до нового дому Божого.

Та капличка, з виду простенька й невибаглива, стоїть там понині, а поряд вознісся у високе південне небо новий храм, споруджений на честь Святих верховних апостолів Петра і Павла.

У неділю, 8 липня, храм освятив та здійснив у ньому архиєрейську божественну літургію отець і глава УГКЦ блаженніший Святослав (Шевчук).

У святі взяли участь екзарх Одеський та адміністратор Кримський Михайло (Бубній), багато священиків, гостей, а також представники влади, зо-крема міський голова Южного Володимир Новацький.

— Сьогодні для всіх нас, котрі зібралися в цьому новоосвяченому храмі, є особливий момент, момент історичний, коли ми справді відчуваємо, що зібралися тут в ім’я Бога, — сказав блаженніший у своїй проповіді. — Ми освячуємо цей храм верховним апостолам Петру і Павлу, бо вони були перші в дорозі до Ісуса Христа. І з ним почули про прощення гріхів… Ми хочемо просити, щоби верховні апостоли Петро і Павло опікувалися цим храмом, громадою та всіма людьми, які потребують доброї новини про те, що гріхи можуть бути прощені силою і благодаттю Святого Духа.

Глава церкви висловив слова щирої вдячности присутнім священнослужителям, представникам влади та парафіянам за те, що «змогли бути активними учасниками цієї події, а також за їхню працю для цього храму». Окремо подякував парохові церкви о. Василеві Колодчину, директорові БФ «Карітас-Одеса», за багаторічну працю служіння людям, якій нині виповнюється вже 20 років. Особливо ж подякував священикові з Донецька, котрий ризикував життям, щоби приїхати на це освячення. Також висловив вдячність братам з Римо-католицької церкви, де задля участі у славній події була відмінена служба Божа.

— А найперша подяка — парафіянам, це є ваше свято, — наголосив глава УГКЦ. — Сьогодні відзначається День праців-ників моря, тож хочу привітати отця Смеречинського, одеського капелана, та подякувати за його вірне служіння Господу.

У пам’ять про історичну подію о. Василь Колодчин подарував блаженннішому картину художниці з Южного Лариси Дем’янишиної, на якій зображено апостолів Петра і Павла, котрі опікуються новим храмом.

Під час архієрейської літургії справді божественно, ангельськими голосами, співав церковний хор з міста Коломиї. А під кінець свята місцеві артисти, переважно молодь, показали невеликий концерт.

По завершенні урочистостей глава Української греко-католицької церкви люб’язно погодився відповісти на кілька запитань кореспондента «Чорноморських новин».

— Сьогодні, в такий радісний день, не можна без хвилювання згадувати освячення Вами нашого храму Андрія Первозваного в Одесі, ті щирі слова, з якими ви звернулися до парафіян. Тут, у місті Южному, ви вперше. Що хотіли б побажати южненцям у такий справді хвилюючий день, як освячення тут ще одного храму — дому Божого?

— Ця подія — освячення храму, збігається з Міжнародним днем молитви за працівників моря. Місто Южне — це є місто трударів, які пов’язані з портом, портовою інфраструктурою, з нашим Чорним морем. Тож сьогодні хочу передати благословення для всіх мешканців цього міста. Наша парохія тут є важливим центром соціального служіння. Ми хочемо послужити кожному, хто живе в цьому місті, нести Боже благословення, Божу допомогу, а також подати руку всім потребуючим, які, зокрема, в час війни потребують і шукають милосердного обличчя Бога. Нехай Бог благословить місто Южне і всіх його мешканців. Коли матері не знають, для чого народжувати дітей, коли хтось є хворий і питає: а для чого мені жити, коли хтось справді переживає якусь тяжку ситуацію в житті і питає: чому це нині сталося, чому саме мені, — на ці запитання люди не мають відповідей, на ці запитання Господь Бог дає відповідь, відкриває перед нами саме життя, і людина стає сильнішою.

— Сьогодні закінчується колективне читання Біблії на Софійському майдані у Києві. Що вкладено у цю подію, як народилась ця, скажемо так, ініціатива?

— Буквально три дні тому я розпочав ці Всеукраїнські читання Святого Письма на Софійському майдані, а сьогодні, можна сказати, підсумовуємо тут, у вас, у Южному.

Найперше, про що хочу сказати: Всеукраїнська рада церков, різні церкви, релігійні організації хотіли цим роком, присвяченим Божому Слову, відсвяткувати ювілей хрещення Руси-України — 1030 років. І ми шукали якогось такого формату єднання усіх віруючих України, всіх християн, незалежно від того, до якої церкви ми ходимо, до якої національности ми себе відносимо. Й ось ми зрозуміли, що спільним джерелом християнської віри для православних, католиків, протестантів, навіть юдеїв, є Святе Письмо, Боже Слово. І що одним із способів разом єднатися в ім’я Бога є читати спільно Його Слово. І тому таких дві ініціативи зродилися.

Перша — це є той марафон такого безперервного спільного читання Святого Письма, коли до читання Божого Слова долучаються віряни різних церков, але також і церковні мужі, політичні діячі, матері, діти, військовослужбовці, люди різних професій, різних станів. Ми разом єднаємося довкола одної і тої самої Книги, яку передаємо з рук в руки…

А друга акція — це є переписування Святого Письма. Боже Слово є поділене на глави, а глави поділені на окремі вірші, які ми часом називаємо стихами. У Святому Письмі є трохи більше трьох з половиною тисяч тих віршів. І цих три з половиною тисячі люди з різних кінців України своєю рукою переписують — кожен свій стишок. Ми хочемо це зібрати як всенародно переписану Біблію в одну-єдину книгу, і вона буде зберігатися як реліквія українського народу. Це історична подія. Думаю, що в такий спосіб ми хочемо разом стати сильнішими. Бо Святе Письмо — це не просто одна з книг, яку можна десь на поличку покласти. Святий апостол Павло каже: я не соромлюся Євангелія, бо це є сила Божа на спасіння кожному, хто вірує. Нам так сьогодні потрібно бути сильними в доброму! Часом ми думаємо, що той, хто є більш агресивним, хто вміє у злобі іншого принизити, є сильніший. А то є цілком не так. Сила полягає в силі добра, яке справді може зробити нас переможцями тоді, коли ми цю силу приймемо. І віра в цей момент прийняття тієї сили, яку Господь Бог дає. Тому, читаючи Боже Слово, ми станемо сильнішими. Сильнішими у доброму, і певен, що це добро завжди переможе.

— Очевидно, сьогодні всі ми, вірні різних конфесій, прагнемо відстежувати ситуацію щодо перемовин між православною церквою і Константинопольським патріархатом стосовно надання томоса про автокефалію. Як би ви прокоментували цей процес, який, очевидячки, буде довгим і непростим?

— Скажу дуже коротко: я не знаю, тому що ми не є учасниками цих перемовин, не беремо участі. Ми вважаємо цей процес справді дуже важливим, але внутрішнім процесом православної сторони. Ми дуже вболіваємо, що наша православна громада України є між собою поділена. Очевидно, це дуже послаблює і Православну церкву як таку, і послаблює міжцерковні відносини, й ослаблює наш український народ.

— Серед наших читачів є люди різних християнських конфесій, і всі вони переживають за підсумки цих перемовин й надіються на отримання томоса про автокефалію, що, без сумніву, зробить нас сильнішими… Наразі дякую, ваша святосте, за відповіді.

м. Южне.

За надані світлини дякуємо Катерині ДЕМ’ЯНИШИНІЙ та отцеві Василю КОЛОДЧИНУ.