У розпал опалювального сезону, коли метеорологи прогнозують тріскучі різдвяні морози, до 20 градусів нижче нуля, селяни вкотре замислюються над тим, чи матимуть вони право на отримання житлових субсидій. Якщо не матимуть, то міркують, на чому заощаджуватимуть, щоб придбати дрова чи розрахуватися за природній газ. Тому любашівський офіс управління соціального захисту населення РДА щодня окупують схвильовані люди, щоб здати необхідні папери на призначення субсидії або переконатися, що її призначать.

81-річна пенсіонерка з Любашівки, листоноша з більш як тридцятирічним стажем Надія Мазурів розповіла:

— Держава платитиме лише за 139 кубометрів газу природного газу, а електроенергію компенсує стовідсотково. І за це спасибі. Доводиться економити, бо пенсію заробила лише 1600 гривень. На них сьогодні не порозкошуєш. Коли чоловік був живий, зібрали грошенят і запаслись вугіллям. Тепер, економлячи на занадто дорогому газі, опалюю свою хатину пічкою. Діти вряди-годи допомагають, але і їм на прожиття не вистачає. Ледве виживають.

Безробітна Тетяна Щеголь з с. Познанка Друга:

— Напередодні Дня Святого Миколая вперше отримала субсидію на тверде паливо і електроенергію у сумі 2650 грн., торік мала 3600. Хату опалюю дровами. Витратила 8 тис. грн. за 10 складометрів. Можливо, на зиму вистачить. За професією я кухар, але робота буває лише сезонною, коли у жнива потрібно механізаторів годувати. Тож перебуваю на обліку в районному Центрі зайнятості, де отримую 400 грн.

Скільки доводиться доплачувати власних коштів до субсидії, щоб у теплі зимувати, не підраховувала, але, мабуть, багато. Мешкаю лише з меншою 15-річною донькою, без чоловіка, але справляюся. Старша донька заміжня, бабусину душу вже тішать двійко внучат. Виживати доводиться за рахунок підсобного господарства та вирощування полуниці, бо гроші потрібні не лише на опалювання, а й на обновки, інколи на лікування, щоб щось полагодити. Й отак, з року і рік, життя проходить у клопотах, немає коли і вгору глянути.

Василь Врабій з Бокового, 1959 року народження:

— Минулого року отримували з дружиною субсидію десь більше тисячі гривень. З нового року документи подам знову. Раніше, коли місцеве агропідприємство утримувало живність, ми з дружиною багато років пропрацювали у тваринництві. Тепер дбаємо про власних корівчин-годувальниць та інше присадибне господарство. У селі без нього не можна прожити, безробіття змушує потом і мозолями заробляти кровні, бо є діти та онуки, для яких і живемо. Про пенсію доводиться лише мріяти. Кажуть, потрібно до 60 років дожити, щоб щось отримати. Думав, що як колишні колгоспники матимемо пільгову пенсію у 55, але сьогодні її навіть механізаторам не призначають. Мій кум, наприклад, лише 400 грн. доплати заробив.