«Найбіліший народ білої раси» — ці слова належать одному з провідних ідеологів сучасного російського націоналізму*. Стосується він так званого російського народу — московитів. Саме московитів Петро Хомяков вважає тим рафінованим народом, який став стартовим майданчиком при виникненні білої раси і подальшому її розповсюдженні планетою. Саме московити, з його точки зору, зберегли етнічну і расову чистоту в бурхливому морі сучасного світу з інтенсивним перемішуванням різних етносів і рас.

Нашою метою є показати, що так звана етнічна чистота в найменшій мірі стосується саме московитів і не може бути фундаментом російського націоналізму. В умовах сучасної російської імперії взагалі відсутній етнічний і культурний фундамент для нього. Є лише ідеальний фундамент для російського імперіалізму.

Етнічна чистота будь-якого народу вимагає дослідження його генофонду в усіх проявах. Ми розглянемо лише один аспект такого дослідження — на основі формули крові. Формула крові — це набір частот груп крові, характерний саме для даного етносу. У найпопулярнішій класифікації крові розглядають чотири групи: 1(О), 2(А), 3(В), 4(АВ) і незалежний від них резус-фактор — разом вісім груп крові. Для кожного етносу характерний певний розподіл населення за цими групами крові. Частота, з якою зустрічається дана група крові, є долею населення з цією групою крові. Кожен етнос має свій, характерний лише для нього, набір таких частот. Для споріднених етносів такі набори частот близькі між собою. Для неспоріднених народів вони суттєво відрізняться. Таких характеристик в етносу доволі багато. Це, наприклад, популярні нині гаплогрупи, які дають детальнішу інформацію не тільки щодо етносу в цілому, як формула крові, але й щодо окремої людини. Проблема у тому, що визначення гаплогрупи є досить дорогою процедурою, порівняно з визначенням групи крові, і натепер відсутня детальна й надійна інформація про набір гаплогруп для більшості народів світу. Скажімо, для українців такі дослідження нещодавно проводилися на замовлення одного з телеканалів, при цьому використовувалася вибірка лише у сто осіб. Із групами крові набагато простіше. Історія таких досліджень у рази довша, ніж для гаплогруп, а отримані результати значно надійніші.

Звичайно, у кожного етносу переважає якась одна група крові. Чим ізольованіше проживав цей етнос від сусідів, тим більшим має бути це переважання. Перед закінченням останнього льодовикового періоду (10000 років тому) рівень Світового океану був приблизно на 100 метрів нижчим за теперішній. Берингової протоки, що розділяє Азію і Північну Америку, не було, і декілька сотень людей з Азії перейшли у Північну Америку, а далі поширилися континентом. Фактично, все населення обох Америк до відкриття їх європейцями було близькими родичами і мало першу групу крові. Ця група крові й нині є характерною ознакою населення більшості країн Центральної і Південної Америки. Так, в Еквадорі вона становить 74%, Сальвадорі — 62%, Мексиці — 59%. Народи Центральної Африки завдяки густим тропічним лісам жили у відносній ізоляції один від одного і також зберегли домінантну першу групу крові. Наприклад, у Зімбабве вона становить 63%, у Конго — 60%. Для вірмен, ізольованих від решти світу Кавказькими горами, характерний найбільший у світі відсоток людей з другою групою крові — 46%, Норвегії — 42%. Третя група крові у Таїланді становить 37%, у Лаосі — 35%.

№ Країна Ентропія крові

1 Чилі 0,832

30 Японія 1,891

54 Португалія 2,086

58 Італія 2,115

60 Норвегія 2,121

61 Нідерланди 2,122

63 Ірландія 2,13

65 Франція 2,171

66 Сполучені Штати Америки 2,175

67 Швейцарія 2,183

69 Бельгія 2,212

71 Іспанія 2,218

72 Люксембург 2,226

73 Німеччина 2,226

74 Данія 2,229

79 Греція 2,249

81 Велика Британія 2,26

83 Туреччина 2,265

84 Ізраїль 2,275

85 Україна 2,28

86 Литва 2,286

87 Швеція 2,296

89 Сербія 2,317

91 Австрія 2,326

92 Боснія і Герцеговина 2,329

93 Хорватія 2,353

94 Болгарія 2,36

95 Естонія 2,374

96 Фінляндія 2,375

97 Румунія 2,378

98 Північна Македонія 2,382

99 Польща 2,395

100 Чехія 2,398

101 Словаччина 2,398

102 Латвія 2,414

103 Словенія 2,418

104 Молдова 2,434

105 Угорщина 2,455

106 російська федерація 2,472

Якщо говорити про тенденції, то друга група крові переважає у всіх європейських країнах і країнах, створених європейцями, крім Центральної та Південної Америки. Третя група крові переважає в країнах Азії. На африканському континенті через його інтенсивну колонізацію європейцями і початкову суттєву відмінність між північчю і рештою Африки картина доволі строката.

Змішування різних етносів, якщо вони суттєво генетично відрізняються між собою, призводить до вирівнювання частот, з якими зустрічаються різні групи крові. Чи можна ввести числову характеристику, яка фіксувала б ступінь змішаності даного етносу, невизначеності його початкового генотипу? Виявляється, можна. Такою характеристикою є так звана ентропія крові. Математично вона визначається так само, як і інформаційна ентропія, що використовується у теорії інформації для оцінки невизначеності інформації. Остання абсолютно аналогічна ентропії статистичної фізики, що характеризує мікроскопічне виродження макроскопічного стану системи. Частот, з якими зустрічаються групи крові у даного етносу, цілком достатньо для обчислення ентропії крові. Остання має ту властивість, що для етносу, який є носієм лише однієї групи крові (ідеально чистий етнос), вона дорівнює нулю. Для етносу, який є результатом максимального змішання різних етносів, коли всі групи крові зустрічаються з однаковими частотами, вона є максимальною і дорівнює 3. Оскільки йдеться про логарифмічний масштаб, то справжній характер відмінностей у рази більший.

У цій таблиці наведені деякі результати наших розрахунків, виконані для 106 країн світу.

Як видно з таблиці, європейські народи мають доволі високий ступінь змішання крові. Це, на нашу думку, зумовлено привабливістю Європи упродовж тисячоліть для іноземних завойовників й активною колонізаційною політикою європейських країн у недалекому минулому. Останнє призвело до значного перетоку тубільців з колоній у метрополії. Найбільш мішаним є населення якраз ро-сійської федерації. Ця країна є лідером не лише в Європі, а й у світі за цим показником. Тож говорити про етнічну чистоту московитів взагалі не доводиться. Якщо інші народи Європи побудували держави на переважно своїх етнічних територіях, то московити фактично розчинились у морі підкорених ними народів. Етнічний центр їх імперії — землі угро-фінського племені меря — становлять лише кілька відсотків від території імперії. На нашу думку, етнічний націоналізм на землях московії взагалі є нонсенсом. Там можливий лише імперський шовінізм, який ми й спостерігаємо нині і хижий оскал якого заглядає тепер у кожне українське вікно. Отже, московити генетично не «найбіліші» представники білої раси.

Цікаво, що угорці посідають передостаннє місце у списку, а це свідчить про велику спорідненість населення цієї країни з населенням московії й частково пояснює недружню поведінку Угорщини щодо України та напрочуд дружню щодо московії.

Україна ж є практично всередині списку європейських країн. Якраз Україна генетично могла б бути, а, на думку більшості дослідників, і є етнотворчим казаном усіх європейських народів.

Три країни цього списку — Велика Британія, Австрія і Туреччина — зберегли досить високу етнічну частоту свого населення, хоча зовсім недавно були метрополіями великих імперій. Московитам цього зробити не вдалося. Звертає на себе те, що Ізраїль за ентропією крові є типовою європейською країною, попри багатовіковий етнічний ізоляціонізм єврейського населення, що мешкало переважно в Європі.

Але повернемося до «найбі-ліших» представників білої раси. Може, московити подарували слов’янському світу свою мову? Ні. Одесит Михайло Красуський, поляк за національністю, у кінці ХІХ сторіччя першим висловив аргументовану точку зору, що саме на український землі зародилася слов’янська мова, а можливо, і прамова всіх індоєвропейських народів — санскрит. Тепер це загальноприйнята теза. Московити ж за основу своєї мови у пізньому Середньовіччі узяли церковнослов’янську, а до того розмовляли букетом угро-фінських мов, які не є навіть індоєвропейськими. Дуже вже хотілося їм у перспективі накласти свою криваву лапу на весь слов’янський світ.

Може, московити подарували Європі розвинену землеробську культуру? Ні. Найдавніша і найрозвиненіша в Європі землеробська культура Трипілля-Кукутень виникла на землях Правобережної України і Східної Румунії за 5500 років до нової ери. Саме небачений у тодішній Європі демографічний вибух на базі цієї землеробської культури зумовив велике розселення людей у решті Європи і за її межами. Українці, як прямі спадкоємці Трипільської культури, до останнього часу будували свої хати-мазанки за успадкованими від цієї культури технологіями. А що московити? Вони до доволі пізніх історичних часів жили у курних ізбах, де багаття розкладалося прямо на підлозі єдиної кімнати, а дим виходив назовні через великий отвір у стелі. Землеробство у них з’явилося лише через понад 6000 років, у часи Давньої Русі, й працю на землі вони так ніколи і не полюбили.

Може, московити причетні до революційного винаходу людства — приручення коня? Ні. Кінь уперше був приручений на Лівобережжі України за 4000 років до нової ери.

Може, московити винайшли колесо? Ні. Колесо було винайдене на території землеробської культури Трипілля-Кукутень на території Румунії за кілька сотень років до його появи у давній Шумерській цивілізації.

Може, московія є батьківщиною слов’ян, якими московити так прагнуть бути? Ні. Прабатьківщина слов’ян розташована на території Західної України і Східної Польщі. Це наше спільне з поляками надбання. Якщо і можна говорити про найближчий до нас народ, то це поляки. Звідси слов’яни розійшлися світом, але так і не дійшли до московії.

Справжню революцію у стародавньому світі викликало освоєння людством технології виплавки заліза з болотних руд. Відкриття цієї технології приписують слов’янському ковалеві Сварогу, який завдяки цьому став язичницьким богом і слов’ян, і литовців. Саме завдяки цьому відкриттю слов’яни вийшли на світову арену як потужна військова сила, яка не лише різко послабила набіги людоловів на землі України, а й

об’єднала степову і лісостепову частини України. Слов’яни — мешканці лісів з їх залізною зброєю і сармати — мешканці степів з їх кінними загонами воїнів стали одним народом. Слов’яни дали цьому народові свою мову, навички осілого життя, залізну зброю. Сармати — свою військову потугу, свій генофонд і свою назву, назву всіх великих річок України: Дунай, Дністер, Бог, Дніпро, Сіверський Донець, Дон. У середні віки українців звали роксоланами — за назвою одного із сарматських племен. Сармати військово освоїли не лише територію України, а й територію Польщі. Польська шляхта, а її доля в суспільстві сягала 10%, вважала себе спадкоємницею саме сарматів. Ось вам і ще один вагомий чинник, що поєднує польський і український народи. Насправді саме поляки й українці є одним народом, який історичні обставини розділили майже навпіл і регулярно стравлювали між собою. Один народ і дві держави — ось наш спільний шлях протягом най-ближчих десятиліть, ось провідна ідея виховання української і польської молоді.

А що московити? До середини І тисячоліття нової ери вони воювали стрілами з кістяними вістрями, кам’яний вік у них ще не закінчився. Запізнилися на декілька тисячоліть московити у своєму культурному і техноло-гічному розвитку порівняно з українцями, поляками й іншими народами Європи. Ні, і в культурному сенсі московити також не є «найбілішим» представником білої раси.

Може, у московитів якась уні-кально висока моральність, що надає їм суттєву перевагу перед іншими європейськими народами? По всій Україні ще й досі височіють кургани — це могили наших славних предків скіфів, які населяли у першому тисячолітті до нової ери нашу землю, що називалася Велична Скіфія, наших предків сарматів, які населяли нашу землю у першому тисячолітті нашої ери, що називалася Сарматія, воїнів часів Давньої Русі, воїнів козацьких часів. А що московити? Батько історії Геродот, який народився приблизно за п’ятсот років до нової ери і називав нашу землю Скіфією, а народ — скіфами, ніяк не називав землю нинішніх московитів, але їх самих називав андрофагами, тобто людожерами. Сучасні археологи знайшли на території московії тих часів багато залишків жител, але не знайшли залишків поховань. Андрофаги з’їдали не лише своїх ворогів, а й своїх небіжчиків. Цей факт був стартовим майданчиком їх моральності. Московити точно не «найбіліші» представники білої раси і з точки зору моральності.

Як могло так статися, щоб настільки несхожі народи — українці й московити — існували в межах однієї імперії три сотні років? Причина тут не лише у безпрецедентній агресивності та підступності московитів, а й у нашій надмірній довірливості і покірності. Зараз є історична можливість перегорнути цю трагічну сторінку української історії. Ми не маємо права упустити цей шанс. Триває наша національно-визвольна війна. Віримо у Збройні сили України і нашу перемогу над історичним ворогом.

Валерій ШВЕЦЬ,

доктор фізико-математичних наук, професор.

* Петро Михайлович Хомяков (доктор технічних наук, професор). «Свои и чужие». Москва. 2000. (На сьогодні ця книжка в інтернеті заблокована).