До того, як стати головним боцманом на флагмані Морської охорони, Анатолій пройшов багаторічний вишкіл на катері «Златокрай» — легендарній кузні кадрів морських прикордонників. Саме на «Златокраї» він подолав свій перший шторм, уперше брав участь у затриманні порушників державного кордону.
Народився Анатолій у Тирасполі — мати на той час навчалася там у педінституті, але з початком придністровського конфлікту батьки повернулися на Батьківщину — в Подільський район на Одещині. Згодом хлопець опанував спеціальність програміста в Одеському верстатобудівельному технікумі. Але в душі завжди плекав надію про свою заповітну мрію, яка зародилася у його серці ще змалку.
«Мій дідусь був військовим моряком і багато чому мене навчив, зокрема тому, що поняття честі та гідності для справжнього чоловіка — це не просто слова. Але він, на жаль, передчасно пішов із життя. А я тоді ствердився у думці, що справа честі для мене — стати морським прикордонником. Додатковим аргументом, який підштовхнув до втілення мрії, стало те, що іншим родичам, котрі на той час ще проживали у придністровському регіоні Молдови, що перебуває під контролем проросійських посіпак, почали пропонувати отримати громадянство рф. Казали рідним, що і я можу скористатися такою пропозицією. Але я — українець і завжди чітко усвідомлював, що служитиму винятково українському народові», — каже Анатолій.
І в 2011 році його мрія здійснилася — вступив до лав Морської охорони Державної прикордонної служби України. За понад десять років служби, долаючи тисячі миль, постійно прагнув стати справжнім фахівцем морської справи, та й сьогодні, до слова, постійно працює над самовдосконаленням. У складі екіпажів кораблів та катерів Морської охорони практично щороку брав участь у міжнародних навчаннях «Сі бриз». Зараз штаб-старшина заочно навчається в Одеському екологічному університеті та йде до наступної своєї життєвої мети — офіцерського звання, адже остаточно вирішив присвятити себе почесній справі захисту Батьківщини.
«Морська служба однозначно непроста. Це постійні випробування. Корабель — це другий дім, а екіпаж — друга сім’я. Свого часу командири та наставники навчали мене, а тепер і я це розумію, що відповідальний за підлеглих. Як механік має бути впевнений у кожному механізмі залізного побратима, так і я маю бути впевнений у кожному члені екіпажу. Тут усе має працювати як єдиний організм. Адже море — стихія, що має силу, потужнішу за будь-яку зброю, проте люди навчилися її підкоряти», — розповідає головний боцман.
Варто зауважити, що навички з тактичної медицини, отримані під час служби, одного разу допомогли Анатолієві врятувати життя жінці, яка потрапила під колеса легкової машини. Повертаючись додому зі служби, він став свідком дорожньо-транспортної пригоди й одразу кинувся на допомогу постраждалій. Водій легковика сам перебував у шоковому стані й не міг адекватно діяти. Оперативно оглянувши жінку, Анатолій встановив, що вона не дихає, й негайно почав надавати першу медичну допомогу. У результаті вмілих реанімаційних дій потерпіла прийшла до тями, але за ознаками мала розрив легень. Прикордонник швидко зупинив кровотечу, наклав герметичну пов’язку та підтримував жінку до прибуття карети швидкої допомоги.
Лікарі, які прибули на виклик, констатували, що якісна і своєчасна перша допомога від морського прикордонника допомогла жінці вижити.
За словами Анатолія, окрім світанків та заходів сонця, які у морі неймовірно прекрасні, його завжди надихає рідна сім’я. Синові зараз лише три рочки, але він уже дуже любить одягати однострій тата й хоче мати особисту зброю — аби захищати маму та бабусь, поки тато боронить Україну.
«Наші діти — наше майбутнє. І заради них ми обов’язково переможемо ворога! Війна завжди несе трагедію та смерть. Ми кажемо про війну «ніколи знову», а рашисти — «можем повторить». Окупанти ширять пропагандистські наративи про якусь демілітарізацію України, але на практиці українські воїни вже демілітаризували одну «москву» й продовжують давати гідну відсіч російським загарбникам!» — наголошує Анатолій.
Пресслужба Одеського загону Морської охорони Держприкордонслужби України.
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
© 2005—2024 S&A design team / 0.005Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я» |