ІА «Контекст Причорномор'я»
Одеса  >  Моніторинги
А у вас росте жимолость?
17.12.2022 / Газета: Чорноморські новини / № 97-98(22420-22421) / Тираж: 8525

Що не кажіть, а про цю плодову рослину — невибагливу, зимостійку, із красивим блискучим листям і смачними ягодами, які з’являються першими на ділянці вже всередині травня, — у нас дуже мало знають.

Вряди-годи заглядаючи на численні форуми садівників-городників, зо п’ять років тому довідалася, що є така ягода — жимолость, смаком не схожа на жодну іншу. Казали, дрібними коробочками її іноді продають на Привозі, але я так і не напитала.

Перший дорослий кущ (у горщику, п’ятирічний) на пробу придбала з рук, на вуличному базарчику. Легко прижився на моїй любій Миколаївщині, однак ягодами розчарував. Вони хоч і нав’язалися рясно, і посиніли, як годилося, і навіть стали м’якенькими, але були дрібні й до того гіркі, що аж крутило у трубочку язика. Кущ був пишний, міцний, бо ж поливала-доглядала, та годився лише як зелена загорожа, не більше. Розчарувалася не лише я, а сусіди, які терпляче чекали запросин скуштувати ту жимолость.

Купила я тоді некультивовану дичку. Та не здалася. Тепер маю більше десяти різних сортів жимолості, придбаних від перевірених розплідників рослин. Сорти переважно канадської селекції, але вже з’являються і наші, вітчизняні, відтак попит на смакоту є, як і цікавість до рослини. Та і я вже ласую справді дивовижними ягідками як чудернацьких форм (скручені спіральки, бомбочки, циліндрики, довгі прямі палички тощо), так і смаків (якась — дуже солодка, якась — з легкою приємною гірчинкою, якась — кислувато-солодка). Варення не варила, соку не чавила, бо ж усе, що синіє і солодко м’якне на молодих кущиках, залюбки з’їдається.

Нині виведено десятки сортів жимолості, яка гарно розмножується навіть зеленими пагонами. Їх використовують і як декоративні, і як плодові рослини. Декоративна витка форма Капріфоль (лат. Lonicera caprifolium) і Запашна (лат. Lonicera xylosteum) — це великі, красиві ліани. Жимолость їстівна, або Бружмель, (лат. Lonicera edulis) — гарний дво-, півтораметровий кущ, який обдаровує нас найбільш ранніми ягодами в саду. Плоди і смачні, й дуже корисні. У ранніх сортів дозрівання плодів настає вже до кінця травня, коли ми особливо потребуємо вітамінів. Вважається, що саме завдяки цілющим властивостям ця рослина й отримала свою назву: «життя» і «молодість». За іншою версією — від білоруського «жімолоць», тобто рослина з особливо міцної деревиною, якої повно на білоруських болотах.

Жимолость синя — надзвичайно холодостійка рослина, без шкоди витримує зниження зимових температур до -45°С. Квітки і зав’язь можуть витримувати заморозки до -10°С. До ґрунтів та умов вирощування невимоглива, зате буде вдячна за нечасте, але щедре поливання, якщо мало дощів.

Якщо надумаєте висадити жимолость, уважно вивчіть характеристики кожного сорту. Сучасні сорти — з ягодами від 4 і більше грамів. За кольором ягоди схожі на лохину, темно-сині, з легким восковим нальотом, від 1,5 см до 3 см завдовжки.

У плодоношення саджанці вступають швидко. Перші ягоди ви зможете спробувати вже за рік після висадження. А рясного урожаю дочекаєтеся через два-три роки. Особливістю рослини є те, що спершу вона нарощує кореневу масу, а вже потім піднімається в ріст. Дворічний низенький кущик може на пробу дати кілька ягід, а за рік — і кілька жмень.

Рослина перехреснозапильна, відтак потрібно висадити не менше трьох кущів різного сорту. Любить сонце.

При виборі саджанців краще надавати перевагу рослинам із закритою кореневою системою. Такі саджанці швидше приживаються в саду, з більшою гарантією, вони не втрачають природної швидкості росту і починають давати врожай раніше, ніж рослини з «голим коренем». Займатися розмноженням жимолості самостійно досить складно. Принаймні, у мене не вийшло. Набагато ефективніше довірити це фахівцям розплідника і висаджувати саджанці, вирощені професіоналами.

І ще із власного досвіду: жимолость, згідно з характеристиками, дає ягоди лише у травні, але деякі сорти викидали цвіт і радували кількома ягідами впродовж усього літа.

Плоди жимолості, як пишуть знавці, містять моносахариди, широкий комплекс вітамінів та органічних кислот. Їх їдять свіжими, печуть пироги, варять варення і компоти, можна заморожувати і сушити на зиму.

Ці ягоди корисні для профілактики і лікування хвороб судин та серця, поліпшення зору, сприяють зниженню тиску, мають в’яжучу дію. Чай із листя в народній медицині вважається загально-зміцнюючим і протизапальним.

Коли висаджувати? Із власного досвіду скажу, що восени, навіть — при плюсових температурах — узимку, неодмінно із горщика, прикривши товстим шаром опалого листя, стружкою, тирсою тощо для захисту коренів від вимерзання.

І ще один важливий момент. Можливо, лише миколаївські горобці страшенні відчайдухи, але цієї весни вони вистежили і виклювали всі до одної стиглі ягоди з найстаршого і найврожайнішого мого кущика. Розкуштували, поганці. Тепер доведеться прикривати жимолость дрібною сіткою.

Автор: Ніна ЗАЛЕВСЬКА


© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.004
Перейти на повну версію сайту