Як росіяни воюють проти української культурної спадщини

Руйнування пам’яток, артилерійські удари по закладах освіти і культури, пограбування музеїв та архівів… Кількість зафіксованих епізодів і свідчення працівників установ, які що постраждали, доводять, що йдеться не про ексцеси, а про цілеспрямовану політику. Пам’ятки культури опинилися під прицілом ворога через його бажання знищити нашу ідентичність. Тому дії агресора можна розглядати як складову злочину геноциду проти українського народу.

Станом на початок грудня 2022 року Міністерство культури та інформаційної політики задокументувало руйнування або пошкодження понад 1100 об’єктів культурної інфраструктури. Серед них — більше 550 об’єктів культурної спадщини. До цієї статистики потрапляють здебільшого пам’ятки архітектури, будівлі музеїв, шкіл, університетів, будинків культури у Донецькій, Миколаївській, Луганській, Харківській, Сумській, Херсонській, Чернігівській, Запорізькій, Київській областях. Також росіяни систематично грабують музеї на окупованих територіях. «Ми маємо справу напевно з найбільшим з часів Другої світової війни пограбуванням музейних колекцій. Але ми так само маємо справу з найбільшою евакуацією колекцій з часів Другої світової війни» — зазначив міністр культури та інформаційної політики Олександр Ткаченко.

Центр стратегічних комунікацій (https://spravdi.gov.ua) нагадує про найбільш гучні та жахливі злочини росіян проти української культури.

Харківщина: музей Сковороди

У ніч проти 7 травня російські артилеристи завдали прицільного удару по музею в селі Сковородинівка Золочівської громади Харківської області. Від вогню сильно постраждав будинок Андрія Ковалівського, де гостював філософ. Зруйнована будівля є не лише музеєм, а й пам’яткою архітектури XVIII століття.

Ударом по Сковородинівці росіяни у властивій їм манері «привітали» українців із 300-літтям філософа. Саме цьому музею, на території якого розташовується могила Сковороди із легендарним написом «Світ ловив мене та не спіймав» на надгробку, відводилася центральна роль у святкуванні ювілею. Але через російське вторгнення план заходів довелося суттєво скоротити.

Знищити все ворогу не вдалося. Як повідомив міністр культури Олександр Ткаченко, найцінніші експонати не постраждали: їх завчасно вивезли у безпечніше місце.

Дивом вцілілий пам’ятник Григорієві Савовичу, який став символом незламності українців, був одним із центральних експонатів виставки «Світ Сковороди», присвяченої 300-річчю українського генія, що відбулася в «Українському домі» у Києві.

Херсонщина: спустошені музеї

Херсон — єдиний обласний центр України, який росіянам вдалося захопити одразу після початку вторгнення в лютому 2022-го. Його звільнення наочно продемонструвало, яке майбутнє готували загарбники для окупованих територій. Поряд із масовими похованнями і катівнями, зокрема для дітей, були знайдені сплюндровані, пограбовані музеї.

Росіяни спустошили фонди Херсонського художнього музею імені Олексія Шовкуненка, Херсонського обласного краєзнавчого музею та Художньої галереї імені Альберта Гавдзинського у Новій Каховці.

До окупованого Криму вивезли колекції іконопису XVII — ХХ століть, українського живопису ХІХ — ХХ століть, зокрема 297 творів живопису та графіки самого Гавдзинського, роботи сучасних митців. Частина викрадених картин опинилася в експозиції Центрального музею Тавриди в Сімферополі.

Хронологія одного з актів мародерства, за свідченнями працівників Херсонського художньо-го музею імені Олексія Шовкуненка: тільки за один день, 1 листопада 2022-го, з території музею виїхало три фури та шкільний автобус із награбованим; наступного дня виїхало ще дві фури; 3 листопада автобусом забирали залишки. За попередніми оцінками, йдеться про близько 15 тисяч одиниць колекції.

Із Херсонського обласного краєзнавчого музею окупанти вивезли колекції монет, зброї, сарматські прикраси, антикварні меблі XVIII — XIX століть, колекцію ікон, картини і всю археологічну частину експозиції, що складала ядро музейної колекції.

Сумна доля спіткала й обласний архів та наукову бібліотеку імені Олеся Гончара: окупанти викрали архівні документи та фонди дореволюційних видань.

Маріуполь: авіаудар по театру

Під час оборони Маріуполя, що тривала майже три місяці, обложене місто зазнало чи не найбільших руйнувань в Україні. Російські загарбники методично знищували об’єкти життєзабезпечення, житловий фонд, соціальну і культурну інфраструктуру.

Зруйнована авіаударом будівля Донецького драматичного театру, поруч з якою було зроблено величезний напис російською «Дети», стала одним із символів російських воєнних злочинів. У підвалі театру переважно переховувалися батьки з дітьми, більшість з яких загинула.

У травні росіяни розібрали завали і поховали сотні людей (точну кількість жертв не встановлено) в безіменних могилах у Мангуші.

За словами місцевої української влади, з Маріуполя російські загарбники повністю вивезли всі цінні експонати з Музею краєзнавства та Художнього музею ім. Куїнджі. Вивезені оригінали картин Архипа Куїнджі та Івана Айвазовського.

А пізніше під час бойових дій у Маріуполі було зруйновано краєзнавчий і художній музеї та виставкову залу імені Архипа Куїнджі.

Вцілілі експонати, попри те, що «відбудова Маріуполя» стала однією з ключових тем російської пропаганди, повивозили до окупованого Донецька. Їх подальша доля, зокрема полотен Івана Айвазовського, Тетяни Яблонської, Миколи Дерегуса, невідома.

Храм Св. Петра Могили Православної церкви України російські окупанти пограбували, а колекцію українських книг вилучили та спалили на подвір’ї храму. Бібліотека містила де-кілька унікальних примірників україномовних видань, які тепер втрачені назавжди.

Храм Св. Петра Могили і собор Успіння Пресвятої Богородиці ПЦУ у Маріуполі розписані традиційним українським розписом. Це перший у світі розпис (загальна площа — 500 погонних метрів), виконаний «петриківкою». Храм внесений до Книги рекордів України.

Чернігів: Музей старожитностей Тарновського

У березні російські загарбники завдали удару по будинку Василя Тарновського в Чернігові — пам’ятці архітектури ХІХ століття. У цій історичній будівлі розміщувався заснований у 1896 році Музей українських старожитностей, згодом — Чернігівський історичний музей, а з 1980-го — бібліотека для юнацтва. Будівля та колекція історичного музею також постраждали від російських обстрілів.

Тростянець: Садиба Кеніга

Росіяни, відступаючи у квітні із Сумської області, зруйнували пам’ятку архітектури національного значення — будинок управителя маєтками Кеніга. У садибі розміщувалися краєзнавчий музей, картинна галерея і музей шоколаду. Головний будинок та найвідоміша частина садиби — Круглий двір — постраждали менше. Окупанти знищили унікальну бібліотеку, яка нараховувала понад 15 тисяч книг.

Київщина: Музей Марії Примаченко

Під час наступу росіян на Київ у лютому під вогнем ворожої артилерії був знищений музей в Іванкові, де зберігалися роботи всесвітньо відомої художниці, представниці «наївного мистецтва» Марії Примаченко.

На щастя, частина колекції на той момент уже перебувала в Києві, а частину із палаючого музею врятували місцеві жителі.

Донеччина: скит Святогірської лаври

Всіхсвятський скит Святогірської лаври згорів ущент внаслідок російського обстрілу під час спроби наступу ворога в Донецькій області.

Цей скит побудований у 1912 році і був одним з кращих зразків успадкування дерев’яного храмового зодчества. Уперше храм зруйнували більшовики у 1947-у, на початку 2000-х його відновили.

Вважався пам’яткою дерев’яної архітектури і був найбільшим дерев’яним храмом України.

Мелітополь: викрадення скіфського золота

Окупанти пограбували краєзнавчий музей у захопленому Мелітополі Запорізької області. Викрали колекцію скіфського, гунського і сарматського золота, срібні монети з духоборського скарбу та історичну зброю.

Працівники музею намагалися сховати колекцію. Але про скарби повідомив окупантам місцевий колаборант, якого ті призначили «директором» закладу.

Доля експонатів наразі невідома.

Харків: історичні будівлі в центрі

1 березня під час битви за Харків росіяни випустили дві ракети «Калібр» по будівлі обласної державної адміністрації та обласної ради на Майдані Свободи. Внаслідок удару загинули 29 осіб.

За два тижні ракетним ударом було зруйновано сусідній житловий будинок — пам’ятку архітектури місцевого значення.

Палац праці (колишній прибутковий будинок страхового товариства «Росія»), одну з архітектурних візитівок Харкова, було вражено ворожою ракетою 2 березня. Провалився дах, вилетіли вікна, пошкоджено стіни. Під час обстрілу постраждали також фасади будівлі міської ради та Свято-Успенського собору XVIII століття, що розташовуються поруч.

29 березня ворожа ракета влучила у старовинну пожежну частину на Полтавському шляху. Її побудували у 1887-у, а пожежну вежу — на 40 років раніше. Вона довго була найвищою будівлею Харкова і до останнього часу височіла над малоповерховою забудовою Залопані.

Найбільше зруйнованих пам’яток архітектури у Харкові — в центральній частині міста.

Загалом у Харкові та області російські окупанти зруйнували чи пошкодили понад сотню архітектурних пам’яток.

Житомирщина: храм Різдва Богородиці

Це ще одна пам’ятка архітектури національного значення, яку знищили вороги.

Зведений у 1862 році дерев’яний храм пережив дві світові війни, але був зруйнований вогнем російської артилерії на початку березня.

Запоріжжя: Кам’яна Могила

Ще наприкінці квітня загарбники замінували територію біля Кам’яної Могили — унікальної пам’ятки геології та археології світового значення, розташованої у Запорізькій області, неподалік Мелітополя.

Пам’ятник Кам’яна Могила є культовим комплексом, єдиним місцем у всій Східній Європі, де зберігся наскельний живопис періоду від пізнього палеоліту до Середньовіччя. Пагорб нараховує близько трьох тисяч плит, під якими розташовані 65 гротів та печер, рясно вкритих петрогліфами. Із 2006 року археологічний комплекс «Кам’яна Могила» перебуває в попередньому списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО і претендує на право внесення об’єкта до основного списку.

Крим: Ханський палац

Росіяни демонтують дах та ансамбль кольорових вітражів Золотого кабінету, замінюють старовинну покрівлю на сучасні будівельні матеріали, тобто стирають національну пам’ять новобудом.

Так звана «реставрація» Ханського палацу почалася у 2016-у. Це акт вандалізму та знущання над історією народу, який, попри колосальний тиск, репресії та інші форми агресії, демонструє всьому світові ненасильницькими методами відданість принципам демократії, територіальної цілісності України, правам людини та прагнення до свободи.

Палац у Бахчисараї — це унікальна кримськотатарська архітектурна пам’ятка, яка є свідченням існування, розвитку, етногенезу кримських татар на цій території.

* * *

Російська агресія засвідчила, що кремль намагається знищити не лише українську державність, а й українську ідентичність. І війна проти культурної спадщини є частиною цієї програми. Окупанти практикують тактику випаленої землі, не зважаючи на жертви та руйнування, здійснюють терористичні атаки на цивільні об’єкти. Серед них, особливо на початку вторгнення, було чимало пам’яток культури. Величезної шкоди війна завдає археологічній спадщині: під час бойових дій можуть знищуватися цілі культурні пласти.

Росіяни ставляться до культурної спадщини як колонізатори, знищуючи те, що вони не можуть використати у власних інтересах, зокрема для просування власного бачення «великої російської культури».

Для українських пам’яток у них є обмежений список сценаріїв:

• зачищення культурного поля, щоб замінити його своїм та стверджувати, що до росії / без росії «нічого не було»;

• апропріація чужої культурної спадщини, щоб потім видавати її за свою. З цією метою окупанти грабують українські музеї та вивозять цінності;

• привласнення з метою збагачення.

Подібні практики для російської держави — це не ексцес, а традиція, якій не одна сотня років. Левову частку експозицій центральних музеїв рф складають археологічні знахідки з України, зразки українського іконопису, світського живопису та інші пам’ятки української культури із клейнодами козацьких гетьманів включно. Усе це подається як зразки «російського» мистецтва.

Питання про відшкодування завданих збитків у культурній царині Україна має право порушувати вже сьогодні. Застосовуючи як загальні, так і спеціальні приписи міжнародного права: конвенції ЮНЕСКО, резолюції Генеральної Асамблеї ООН, Конвенцію про заходи, спрямовані на заборону і запобігання незаконному ввезенню та передачі права власності на культурні цінності 1970 року, Конвенцію про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини 1972 року тощо. Ключовим інструментом відшкодування є реституція — повернення викрадених цінностей та відновлення цілісного культурного надбання держави шляхом заміни цінностей на аналогічні.

Мінкультури документує злочини задля подальшої роботи в правовій царині та притягнення росії до відповідальності, а також створило платформу на відновлення пам’яток культури, які постраждали від російської агресії.