Коли Одеса із дня в день здригалася від ракетних обстрілів рашистів, музи не мовчали. Наприкінці липня у виставковому залі обласної організації НСХУ відкрилася звітна виставка дипломних робіт випускників кафедри образотворчого мистецтва Архітектурно-художнього інституту Одеської державної будівельної академії (ОДАБА), яка продемонструвала творчий і кадровий потенціал освітнього закладу.

Спілчани продовжили добру традицію подібних виставок, цього разу — дипломних робіт на рівні бакалаврату і магістратури цього вишу. Нагадаємо, у лютому перед громадою міста іспит складали випускники Одеського художнього фахового коледжу ім. М.Б. Грекова, згодом — художньо-графічного факультету Південноукраїнського національного педагогічного університету ім. К.Д. Ушинського.

Привітали учасників керівники різних установ: голова обласної організації НСХУ, професор ОДАБА, народний художник України Анатолій Горбенко, начальниця управління культури департаменту культури, міжнародного співробітництва та європейської інтеграції Одеської міської ради Людмила Крижалко, завідувачка кафедри образотворчого мистецтва Архітектурно-художнього інституту ОДАБА, доцентка Джавіда Герасимова; проректорка ОДАБА, професорка Ірина Ажаман, докторка мистецтвознавства Ольга Тарасенко та ін.

Мережа навчальних художніх закладів є фундаментом культури, і можна лише пишатися, що за останні три десятиліття в Одесі вона не лише збереглася, а й поповнилася новими. Маю на увазі, перш за все, діяльність названої кафедри. Закономірно, що каталізатором подібних культурно-освітніх процесів не в останню чергу виступає НСХУ, члени якої — практикуючі художники-педагоги — нині домінують у професорсько-викладацькому складі академії.

Доречно згадати, що подібні виставки започаткували й інші виші України. Насамперед — Національна академія образо-творчого мистецтва, в якій одну з провідних ролей відведено станковій, переважно історичній чи жанровій, картині, й така «києвоцентричність» — це хороший, цементуючий знак на всеукраїнському рівні, який, можливо, допоможе окремим випускникам продовжити успішну кар’єру, скажімо, на рівні магістратури, і не лише в Україні.

Дозволю собі невеличкий відступ, зазначивши, що нині академії Венеції, Парижа, Амстердама, Кракова та інших європейських міст успішно культивують стару академічну європейську школу і демонструють високі зразки реалістичного мистецтва. У цьому сенсі нам наступають на п’яти вихідці з азійських країн, передусім — Китаю, які опановують європейські художні традиції, зокрема й у вишах України.

Експозиційний ряд новопосталої виставки вибудовують дипломні роботи студентів переважно за 2017 — 2023 роки, які включають найскладніший період, коли суспільство перебуває у стані форс-мажору й повноцінний навчальний процес порушений спершу пандемією, а тепер — війною. Частина студентів виїхала за кордон, і їх успіх залежить від здатності до самоорганізації та тісного контакту з викладачами у режимі онлайн. Це й додатковий стимул для наставників опановувати нові ІТ, а для декого, як це не дивно звучить на тридцять другому році незалежності, ще й державну мову. У нашому регіоні нею повноцінно поки що не володіють навіть деякі чиновники зі стажем. Тож ця гуманітарна проблема ще на стадії розв’язання. Резюмуючи, зазначу, що викладацький склад прийняв виклики часу і докладає максимум зусиль, аби зберегти навчально-педагогічну систему та затребуваність і привабливість професії — результат напрацювань колективу впродовж останніх п’ятнадцяти років.

Якщо характеризувати виставку загалом, то її домінанту я б визначив як ретростиль. Принаймні, таким було перше враження. Хоча трапляються й винятки. Думаю, що стилістичний діапазон значно ширший, але у даному випадку зіграли свою роль уподобання кураторів. Завдання академічної школи — навчити студента володіти формою, моделювати її за допомогою світлотіні, вміти будувати композицію і, зрештою, створювати гармонійні твори. Тому загальна картина вдалася — експозиція вийшла ефектною й такою, що тонізує глядача.

Такі виставки є своєрідним екзаменом не лише для випускників академії, а й усієї кафедри — керівників і викладачів. За кожною роботою студента ми вгадуємо творчі пріоритети і сильні сторони наставників уже на рівні жанру. Побутовий жанр і пейзаж у національно-романтичному дусі — в учнів Анатолія Горбенка та Володимира Сакалюка, яким вторять їхні вихованці, а нині вже викладачі ОДАБА Євгенія Божко і Михайло Спорник. (Список молодих педагогів доповнює докторка філософії Анна Акрідіна). Не позбавлені театральності й естетизму міфологізовані жіночі образи зі світової історії вихованців Миколи Потужного. Притягує «поетичний натуралізм» натюрмортів у дусі одеської школи студентів Юрія Валюка. Менш традиційними є графіка і живопис, що демонструють схильність до стилізації — у Володимира Крані та Дмитра Жижина. Потяг до психологізму через стриману колористичну палітру — в Артура Ізрайляна (його роботи мають віддалену спорідненість з творами навчителя В. Алікберова). Перевагу історичному психологічному портрету віддають вихованці Володимира Полнобродського. Такою в загальних рисах виглядає лінія наступності, яка, сподіваюсь, за старань і сприятливих умов відкриє для молоді нові горизонти для самовираження.

На жаль, формат статті не дозволяє віддати належне кожному достойнику, задіяному у цій виставці, однак одного автора таки не можу обійти увагою. Це — Катерина Григоренко з її роботою «Проводи солдата» (керівник В. Полнобродський). Сюжет взятий із сучасного воєнного життя: на пероні дівчина проводжає свого коханого на війну. Особливий щем викликає та обставина, що обидві фігури — портретні: автопортрет самої художниці і зображення її судженого.

Не завжди стороннє око фіксує те, що саме забезпечує стабільність. Під час відкриття виставки на цьому аспекті акцентувала увагу Джавіда Герасимова: «Дякую всім викладачам художніх закладів усіх рівнів нашого міста, передусім — художньому коледжу, адже саме в такому середовищі формується творчо вмотивована молодь». Принагідно зазначу, що зусиллями саме таких відданих справі керівників, спрямованих на збереження й посилення професорсько-викладацького складу кафедри, ми завдячуємо її стабільній роботі в умовах турбулентності.

Про особливості викладання і захисту на кафедрі, про місію викладачів говорив доцент ОДАБА Юрій Валюк: «Діапазон спеціальностей, які пропонує наша кафедра, — досить широкий, починаючи із графічних технік, акварельного та олійного живопису, друкованої графіки. У нас дозволяють навіть захищати диплом у галузі станкової ілюстрації до літературних творів. І це не все. Із живопису в усіх його різновидах. Студенти опановують також монументальне мистецтво — мозаїку та іконопис, який на цій виставці, на жаль, не представлений, а нам є що показати. Сподіваюся, у майбутньому ми підготуємо різноманітнішу виставку».

Промовці неодноразово наголошували на важливості вливання в колектив молоді з числа колишніх вихованців академії. Звертає на себе увагу та обставина, що двоє із трьох, які вже стали викладачами, пройшли школу відомого живописця Володимира Сакалюка. Я попросив його прокоментувати цей факт.

— Серед моїх випускників, які пройшли магістратуру і вже певний час викладають в академії, прекрасно зарекомендували себе Євгенія Божко і Михайло Спорник, — зазначив пан Володимир. — Обоє вийшли з групи, яку я сам свого часу підбирав при наборі, віддаючи перевагу ще не зовсім сформованій, але, безумовно, обдарованій молоді. Серед них також Злата Шишман, Люда Коваль, Іра Тагірца і Лера Ромасевич. Важливо сформувати в групі домінуюче ядро, за яким тягнулися б усі. Злата нині є членом спілки і викладає в дитячій художній школі імені Костанді, Іра і Люда — члени молодіжної секції, Лера успішно працює в комп’ютерній графіці як мультиплікатор. Велику практичну роль у навчанні відіграла органі-зація пленерів, результати яких ми неодноразово демонстрували на кафедрі і в спілці. На першому курсі я практикував обговорення завершених робіт, що формувало у студентів звичку аналізувати результат і глибше осмислювати натуру. Важлива й участь у конкурсах із солідним призовим фондом, наприклад, на всеукраїнському рівні серед вишів — «Кращий художник». Як це було у випадку з Є. Божко і З. Шишман. Вони посіли призові місця. Мої вихованці далі розвивають мою методику, збагачуючи її власними напрацюваннями.

Під час презентації доробку юних мистців очільник облорганізації НСХУ Анатолій Горбенко поділився планами на майбутнє:

— Цьогоріч ми провели виставку дипломів наших випускників, а на 2024-й задумали масштабну виставку викладачів середніх і вищих художніх навчальних закладів. Уже є згода на її проведення в Києві, у Будинку художника. Окремо планується виставка викладачів дитячих художніх шкіл міста, виставка «Нескорена Одеса» — за прикладом «Нескореного Миколаєва». Остання відкриється вже 15 серпня. Це відповідь творчої інтелігенції на рашистські обстріли наших мирних міст. Експозиція «Нескореної Одеси» розміститься у цій залі після відзначення Дня художника (друга неділя жовтня). Це наш творчий фронт, наша відповідь на виклики часу.

У ці дні під патронатом посольства України в Республіці Польща і за сприяння центрального правління НСХУ Європою мандрує благодійна виставка на підтримку ЗСУ «Ціна свободи». Ця акція на початку року стартувала в Польщі й уже побувала у Словаччині, Чехії, Данії та Швеції, а її фінальна частина з аукціоном і гала-концертом за участі Національного заслуженого академічного ансамблю танцю ім. Павла Вірського пройде у Варшаві із 14 по 28 серпня в рамках Днів України у Польщі. Приємно зауважити, що зі 120 представлених на ній творів 80 — одеських митців.

Тримаємо мистецький фронт!