На відміну від Сталіна, який вирішував питання кадрів за допомогою арештів та розстрілів, сучасні вожді дотримуються процедур. Навіть на заслання відправляють не в тундру, а до Лондона, пояснюючи, для переконливості, турботою про благополуччя батьківщини. Залужного, наприклад, можна було б за рішенням медкомісії не звільняти з військової служби, а відправити на тривале лікування у клініку до закінчення війни. Із забороною давати інтерв’ю пресі. А нелояльних політиків на зразок п’ятого президента України не випускати за кордон під приводом турботи про безпеку.

Від низу до верху

Не хочеться випереджати події чи підказувати компетентним органам, як чинити. Вони і без підказок розуміють, що треба робити, щоб не здати ворогові правобережжя Дніпра або не допустити контрольованого відведення наших військ від нової Авдіївки. Кадри міняти треба. Негайно. Від низу до верху. Хто не встиг сховатися — до Лондона на дипломатичну роботу. Відмовляться — мобілізувати і відправити на велике будівництво. Змусити садити дерева (мільярд, здається, треба). І лише після цього рити окопи. Лопатами, як радить наш міністр закордонних справ Дмитро Кулеба.

Наша дипломатія після того, як Валерій Федорович Залужний приступить до обов’язків, певна річ, розквітне і стане могутньою, як ніколи. Не тільки у Великій Британії, а й по всьому світу. Включно з Ватиканом, де Папа Римський Франциск зовсім розперезався. Закликає до переговорів із агресором. Під білим, уявляєте, прапором. І замість того, щоб дати Папі сувору відповідь, нагадати про міжнародне право та мирний план Зеленського, його двічі запрошують відвідати Україну. Одне слово, дипломатів українців треба всіх… Від низу до верху.

Куди слід відправити більшість політиків, гадаю, писати не варто. Не хочу нервової реакції зверху та знизу, якщо їм на очі потрапить маленький текст. Утім, кілька слів треба додати до інформації, що стосується однієї людини. А саме голови Верховної Ради Руслана Стефанчука, який має намір змінити цю високу посаду на місце в Конституційному Суді України з перспективою стати головою КС.

У доктора юридичних наук Стефанчука, ідеолога «Слуги народу», збереглася репутація людини, яка вміє вирішувати завдання з багатьма невідомими, заглядаючи далеко вперед. Два з таких завдань якраз і належить вирішити найближчим часом. Вони стосуються правового забезпечення влади президента країни і Верховної Ради дев’ятого скликання під час збереження воєнного стану. У Конституції України й у виборчому законодавстві є кілька неврегульованих колізій, які дозволяють нашим недругам у майбутньому ставити питання про легітимність української влади загалом.

У КС посада голови зараз вакантна. А виконувач обов’язків Сергій Петрович Головатий, колишній міністр юстиції України, за час засідань у Венеціанській комісії заразився західним формалізмом та неготовністю до сумнівних компромісів. Зі «слугами народу» він, зі зрозумілих причин, не в кращих стосунках. Тож на Руслана Стефанчука чекає нелегка робота. У стислі терміни у взаємодії з парламентом усунути колізії. І зберегти лояльність до президента Володимира Зеленського, незалежно від успіхів.

Відставка Нуланд і хамство Орбана

Та перенесімося за океан і повернімося до теми, якої не можна уникнути. А саме до битви за посаду президента двох старих людей. Чинного президента Байдена (81 рік) та 45-го президента Трампа (77 років). Після «супервівторка», 5 березня, стало зрозуміло, хто з фінальної двійки увійде у Білий дім та визначить подальший перебіг історії. А хто писатиме мемуари.

Новин у передвиборній боротьбі представників демократів і республіканців — хоч греблю гати, але тільки дві з них становлять для нас інтерес.

Перша новина — відставка заступниці держсекретаря США з політичних питань (третя за рангом посада в Держдепі) Вікторії Нуланд. Вона покине свою посаду за власним бажанням до кінця березня. Стане професоркою в Колумбійському університеті Нью-Йорка і, за чутками, вийде з «обойми Байдена», не чекаючи результату виборів президента США. Вікторія Нуланд була відданою демократам. З Держдепу негайно пішла після обрання 2016 року Дональда Трампа. Що конкретно змусило її піти у відставку зараз — не відомо. Але, мабуть, не лише позиція президента Байдена щодо України, хоча це, ймовірно, насамперед.

Вікторії Нуланд були близькі гасла української Революції Гідності. Вона без вагань на місці особисто підтримувала героїв, які боролися на Майдані у 2014 році. І тоді ж намагалася переконати президента Барака Обаму, що в інтересах США надавати постійну і своєчасну допомогу Україні. Переконала не до кінця, але робила все, що від неї залежало. Важко підрахувати, скільки разів вона відвідувала Київ. Фактично мешкала там постійно. Спілкувалася з політиками, військовими, звичайними солдатами, волонтерами та бізнесменами. Не приховувала роздратування, коли спостерігала безлад, який панував у нас, але у Вашингтоні наполягала, що тотальна корупція в нашій країні — міф, що українці борються, зокрема, за свободу Заходу. Чи повернеться Нуланд до адміністрації після виборів — не відомо. І не відомо, чи запросить її Байден. Якщо ж переможе Трамп, запитань нема. Студенти-міжнародники Нью-Йорка отримають блискучого викладача.

Друга новина виборчої кампанії США — із розряду курйозів. Для підтримки інтересу до своєї виборчої кампанії Трамп запросив нібито із приватним візитом прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана. Але візит очільника іноземної держави в такий час виглядає як втручання у внутрішні справи США. Орбан та його міністр закордонних справ Сійярто демонстративно відмовлялися від контактів із вашингтонською адміністрацією. Поводилися, ніби Трамп переміг. А в маєтку у Флориді дозволяли сумнівні висловлювання. Орбан, зокрема, заявляв, що Україна не отримає від США жодної копі-йки, що зброї не дадуть і примусять нас до миру з росією. Усе це було б пів біди, якби Орбан представляв якусь напівдемократію чи й диктатуру. Але Угорщина — дійсний член Європейського Союзу та НАТО. І слова Орбана звучать як офіційні заяви навіть у Флориді.

Неофіційно слід було б реагувати. Показати, наприклад, середній палець. Але неввічливо. Демократи засудять. І дипломати.

Тож коротко: Слава Україні!