Шукати логіку в агресії росіян проти нашої країни — лише гаяти час. Навіть фантомні болі совка, навіть імперська експансія не можуть пояснити, навіщо москалям у 2014 році знадобилося захоплювати та анексувати АРК Крим, а у 2022-у вторгнутися на решту території України. Після двох революцій у кремля зберігалася можливість повного контролю над політикою та економікою нашої держави. І не було проблеми знайти у Києві слухняного й нежадібного президента.

У війни нема логіки

Підписана Президентом України Угода про асоціацію з Євросоюзом залишилася б гарним папером. У процесі її реалі-зації у нас і на Заході знайшовся б не один, а тисяча приводів відкласти саму ідею чотирьох принципів міждержавних економічних союзів — вільного переміщення людей, товарів, послуг та капіталів. Без політичного тиску, що знецінює свободи. До речі, згадані принципи досі ніде не втілені, а жорстка інтеграція (економічна й політична) зустрі-чає спротив. Аж до бажання залишити Євросоюз (британський «брекзит»).

Звісно, у путлера була образа 2007 року, озвучена у Мюнхені. Кілька разів він повторив вислів «Кому це сподобається?», маючи на увазі, що у росі-ян не питали дозволів на бомбардування Сербії та зміни полі-тичних режимів, відомі як кольо-рові революції. Світогляд чекіста середнього рівня не допускав, що загальносвітові процеси мають об’єктивний характер, а не є лихими задумами Заходу. Покласти край таким задумам для глави російської держави стало ідеєю фікс. Для цього він понад десять років збирав нафтодолари, а всередині країни будував жорсткий авторитарний режим. Коли ж збудував — зрозумів: без війни не обійтися. І не обійшовся.

Подушка із внутрішньополітичних та зовнішньополітичних «скрєп» забезпечує путлеру міцну владу. Рашизм — диктатура нового типу. Вона міцніша, ніж фашизм Гітлера, Мао чи Пол Пота, диктаторів ХХ століття, тому, що «скрєпи» доповнюють, підтримують та компенсують одна одну. Репресії всередині країни та зовнішня агресія роблять російський режим практично невразливим. А пророцтва про розпад орди найближчим часом — не більше, ніж фантастика. Причому ненаукова. Навіть без путлера орда є монолітом, і з його смертю монолітом залишиться. Володіння ядерною зброєю російський режим, певна річ, цементує, але навіть без такого цементу рашизм має світову перспективу.

На тектонічному розломі

Ця перспектива — «глобальний Південь». Основною «скрєпою» цього численного конгломерату та його загальною ідеологією є ненависть до «Золотого мільярда» — успішних держав Заходу на чолі зі Сполученими Штатами Америки. Але наздогнати «мільярд» економічно відсталі країни не в змозі, а розв’язати проти нього війну означає негайно вчинити самогубство. Якщо… Якщо на допомогу не прийде орда. Сам факт існування московської орди утримує напівфеодальний «Південь» на плаву і дозволяє сподіватися на перемогу в майбутньому. Коли Захід ослабне від внутрішніх чвар і втратить економічну та військову перевагу.

Як довго чекати на занепад «Золотого мільярда» — не відомо нікому. Нікому не відомо і як довго можна, стоячи на хисткій табуретці з петлею на шиї, холоднокровно зберігати рівновагу. То в одному місці, то в іншому, то в КНДР, то в Ірані, то в Лівані, то в Ізраїлі на поверхні фіксують окремі підземні поштовхи, але більшості аналітиків бракує мужності визнати, що разом ці поштовхи і є Третьою світовою війною. А найінтенсивнішим із таких поштовхів, вочевидь, є війна в Україні. Наша країна у воєнному сенсі розташовується на місці тектонічного розлому. Причому сейсмологи мають похмурі прогнози. За одним землетрусом часто йдуть другий і третій, руйнівніші, ніж перший.

Агресія орди, з огляду на вже згадані причини, не здатна зупинитися навіть після нинішніх завоювань. Війна московії, якщо її не зупинити силою, продовжиться до Ла-Маншу, досягне Великобританії, а потім перекинеться за океан за допомогою «глобального Півдня». Якого миротворця не вдавав би із себе путлер, головним його противником були і залишаються Сполучені Штати Америки з демократією, що стоїть на фундаменті верховенства права. Включно з міжнародним правом. Якщо фундамент зруйнувати, то під ним виявиться порожнеча, вакуум. Навіть Гітлер не збирався на вакуумі зводити новий порядок. Йому зручніше було розділити старий порядок зі Сталіним.

Те, що відбувається на окупованих територіях України, — гірше за те, що чекало українців у разі перемоги Гітлера. Нас не збираються відправляти до Сибіру (залізничних вагонів забракне). Нас хочуть переробити, перетворити на безсловесну череду, яка живе під наглядом ФСБ у величезному концтаборі. Масштаби такої переробки не мають прецедентів. Навіть Сталін депортував на схід народи сім’ями, дітей разом з батьками, а не відривав малюків від дому, не перетворював їх на росіян, починаючи з ясел та дитячого садка. Ордер на арешт путлера, який у рамках розслідування злочину видав Міжнародний кримінальний суд (МКС), досі не реалізований. Як і ордери на арешт начальника генерального штабу РФ Герасимова та колишнього міністра оборони РФ Шойгу.

Світова війна, звісно, обмежує можливості суду, але той же МКС знайшов час для кримінального переслідування прем’єр-міністра Ізраїлю Нетаньягу та колишнього міністра оборони цієї країни Галланта, видавши ордери на їх арешт під час війни, в якій на карту поставлено існування єврейської держави. За чутками, у згаданому суді розглядають і низку заяв про видачу ордерів на арешт кількох українських генералів за злочини, які нібито скоєні під час російської агресії. А це означає одне — Третя світова війна ви-йшла за межі власне збройних зіткнень і поширилася як ракова пухлина на сфери міждержавних відносин. Зокрема й на верховенство права.

Зникла навіть подоба арбітра, якому довіряли б воюючі сторони. Який сенс тоді у переговорах? Вони не здатні зупинити війну. Доводиться рухатися по колу і повертатися до сили. Це надійніше й іноді дає результат.

Слава Україні!