У статті «Ідейний проводир одеських українців», надрукованій у «Чорноморських новинах» майже напередодні повномасштабного вторгнення РФ в Україну (№11-12 за 10-12.02.2022), автор цих рядків акцентував увагу на видатній ролі історика і педагога Леоніда Анастасійовича Смоленського (8.08.1844 — 24.11.1905) у громадсько-політичному житті українців Одеси у другій половині ХIX століття, його активній участі впродовж 1870—1890-х років у діяльності місцевої «Громади», яка стійко й наполегливо протистояла брутальній русифікації, що розгорнулася під дією Емського указу царя 1876-го.

Слід підкреслити, що глибоку і слушну думку, висловлену в «Спогадах» учня Леоніда Смоленського — видатного українського націєтворця і мецената Євгена Чикаленка про приналежність його талановитого вчителя до мужнього кола ідейних людей того часу, «відданих щиро справі українського національного відродження», своїми ґрунтовними працями підтримали сучасні дослідники Григорій Зленко, Олександр Музичко, Василь Вельможко, Микола Суховецький та інші.

Саме їхні виважені в історичному сенсі висновки були покладені в основу справедливого і вкрай актуального рішення Одеської міської ради про перейменування однієї з вулиць на честь Л.А. Смоленського — задля вшанування його непересічних історичних заслуг перед громадою і громадянами.

Наразі ж, повертаючись до вже згаданої статті, хочу торкнутися не до кінця розкритого питання щодо місця поховання Леоніда Анастасійовича, яке у Вікіпедії зазначене як с. Морозівка на Ананьївщині, а в публікації доктора історичних наук Олександра Музичка — як однойменне село на теренах сучасної Миколаївської області (див.: О. Музичко. Рід Смоленських в історії української культури: популяризатори, методологи, козако-знавці // Чорноморська минувшина. — Одеса, 2011. — Вип. 6. — С. 71).

Як орієнтир я використав інформацію, вміщену у збірці «Перевесло», яка вийшли друком у нашому місті ще в 1913 році, де на сторінці 45 зазначається, що Л.А. Смоленський помер в Одесі у 1905-у, а похований у Морозівці, на хуторі його дружини. Далі у тексті повідомляється, що «невдовзі стараннями родини на могилі було встановлено пам’ятник, де з одного боку був вибитий напис «Nоn omnis moriar» (у перекладі з латини — «Не кожен вмирає». — А.Г.), а з іншого — «Неначе наш Дніпро широкий, / Слова його лились, текли / і в серце падали глибоко…».

Прискіпливий попередній перегляд назв усіх населених пунктів, опублікованих у виданні «Список населённых мест Херсонской губернии» (Херсон. 1896), засвідчив, що назва «Морозівка» в тогочасному Ананьївському повіті не зустрічається. Натомість у переліку сіл, що належали до Ново-Павлівської волості цього ж таки повіту, чітко вказане село «Морозова» і поряд у дужках — «Хузенскаго, Александровка, Михайловка, Елисаветовка» (рос. мовою. — А.Г.). До слова, історик О. Музичко у згаданому вже дослідженні на підставі архівних даних однозначно називає дівоче ім’я дружини Л.А. Смоленського Олени Самійлівни — Худзинська, що об’єктивно може свідчити про спорідненість з назвою хутора.

Задля встановлення істини я вирушив в експедиційну поїздку до села Морозова, яке нині входить до складу Миколаївської селищної територі-альної громади Березівського району Одещини. Разом із місцевим краєзнавцем Віктором Михайловичем Поломарьовим на тамтешньому сільському кладовищі ми виявили давній надгробний пам’ятник з ледь помітними під впливом часу процитованими вище надписами та кваліфікованими ознаками його приналежності саме до поховання Л.А. Смоленського.

Зафіксований на фотографіях стан надписів, які ледь проглядаються на пам’ятному камені, а також розташованих поруч поховань дочки і дружини Леоніда Анастасійовича свідчить про необхідність вжиття термінових заходів для їх подальшого збереження та меморіалізації. Ці виважені й надзвичайно важливі кроки слід здійснити не тільки під відповідальним керівництвом місцевої громади, а й із залученням відповідних фахівців. Нема сумніву, що у наш непростий час лише спільними зусиллями можна досягти належного результату в збереженні історичної пам’яті про цю видатну особистість Одеси й України.

І на завершення: навряд чи варто нагадувати шановній читацькій аудиторії, що зовсім недавно, 8 серпня, сповнилося 180 років від дня народження Леоніда Анастасійовича Смоленського, а 24 листопада 2025-го мине 120 років від його упокоєння.

Антон ГРИСЬКОВ,

член правління Одеської обласної організації

Національної спілки краєзнавців України.