День народження Степана Бандери біля пам’ятника Іванові Франку в Одесі

Перший день нового року, і ми згадуємо Степана Бандеру (1.01.1909 — 15.10.1959). Провідника українських націоналістів, символ боротьби проти московських колонізаторів, людину-легенду.

У чому лише не звинувачували і продовжують звинувачувати його! А проте, він не створював Українську повстанську армію і навіть не воював у ній, хоча замолоду готувався до фізичних та моральних випробувань. Це допомогло йому вижити в нацистському концтаборі, куди був ув’язнений за відмову відкликати проголошену у Львові 30 червня 1941 року декларацію про відновлення Української держави. Спричинився до розколу Організації українських націоналістів — за ним пішли молоді патріоти, котрі хотіли активно боротися за незалежну державу. Боротьба за волю України стала для них життєвою потребою. «Здобудеш Українську Державу або згинеш у боротьбі за Неї» — це гасло з клятви-декалогу ОУН бандерівці взяли своїм девізом. За це Степана Бандеру ненавиділи і боялися московські ненависники українства. За це вони вбили його, діставши своєю довгою рукою навіть на еміграції, під чужим іменем.

Ідеї Степана Бандери продовжують воювати дотепер. Найголовніша з них — визволення захоплених агресором українських земель, утвердження вільної, незалежної Української держави, країни вільного народу у дружньому європейському колі. Саме за це сьогодні воює український народ, наші Збройні сили, які продовжують славну боротьбу УПА проти того самого одвічного ворога українства. Нині там, де наші воїни мужньо стримують шалений натиск окупанта, поряд із синьо-жовтим Державним прапором України можна побачити і червоно-чорний — бандерівський…

Щороку в цей день, 1 січня, патріоти-одесити традиційно збиралися на сакральному місці — біля пам’ятника Тарасові Шевченку, говорили про Степана Бандеру, про Україну, її сьогодення та її майбуття. Незалежно від того, чи напередодні були заклики до таких зібрань. Та не чутно нині тодішніх ініціаторів цих зібрань. Цьогорічну ініціативу взяла на себе крайова організація Народного руху України, закликавши приходити до па-м’ятника Іванові Франку.

Сонячна погода сприяла ранковій прогулянці, святковому настрою. Говорили про Степана Бандеру, про міфи, якими оточене це ім’я. Нинішній час розчищає ці завали, постать Бандери залишається в числі тих видатних українців, котрі в минулому і нині показують нам приклад любові до рідної України, заряджають нас енергією до продовження боротьби за повну і цілковиту незалежність.

Для українців сьогодні нема іншого девізу, окрім того, який висловив колись Іван Франко (до чийого пам’ятника учасники вшанування чину Степана Бандери поклали квіти): «Лиш боротись значить жить».