27 січня, у Міжнародний день пам’яті жертв Голокосту, до меморіалу, що у Прохоровському сквері Одеси, лягли квіти.

Сюди прийшли представники органів влади та силових структур, різних конфесій, громадських організацій, члени єврейської громади, школярі.

Присутні схилили голови та вшанували хвилиною мовчання пам’ять про всіх невинно убієнних у вогні Другої світової війни, а також про тих, хто гине в нинішній російсько-українській війні — і мирних жителів, і Героїв, які захищають наше право на життя.

Як і щорічно, ініціатором вшанування стала Одеська регіональна асоціація євреїв — колишніх в’язнів гетто і концтаборів, члени якої вважають збереження пам’яті про минуле своїм обов’язком перед майбутніми поколіннями.

Цей день нагадує світові про трагедію середини ХХ століття, коли мільйони невинних людей стали жертвами фашизму. У вогні Голокосту загинули шість мільйонів євреїв.

Дата 27 січня встановлена резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 1 листопада 2005-го з нагоди 60-ї річниці визволення нацистського концентраційного табору Аушвіц-Біркенау. Співавторами цієї резолюції виступили 100 держав, а Україна була однією із шести країн-ініціаторок ухвалення цього документа.

У тексті резолюції зазначається, що «Голокост, який привів до знищення однієї третини євреїв і незліченної кількості представників інших національностей, буде завжди слугувати всім людям пересторогою про небезпеки, які приховують у собі ненависть, фанатизм, расизм та упередження…». У ній також підкреслюється, що міжнародне співтовариство «беззастережно засуджує всі прояви релігійної нетерпимості, підбурювання, переслідування або насильства щодо окремих осіб або громад, зумовлені етнічним походженням чи релігійними віруваннями...».

Прохорівський сквер віддавна став місцем проведення подібних акцій в Одесі. Це місце — нагадування про трагедію, яку не можливо забути, і заклик берегти людяність та співчуття. Саме тут у 1941 році, на тодішній околиці Одеси, розпочиналася «дорога смерті» для тисяч одеських євреїв. Більшість з них потрапили у гетто у Богданівці (Миколаївська область), де понад 50 тисяч були знищені. Зламані долі, перекреслені мрії, втрачені покоління… І все це — руками істот, які звали себе людьми.

Сьогодні ми знову бачимо таке ж зло, що коїться на нашій землі руками новітніх фашистів — рашистів.

Маємо робити все можливе, щоб подібні злочини були зупинені, а їх виконавці — покарані. Це наш спільний обов’язок перед жертвами і майбутніми поколіннями.

Пам’ятаємо, що байдужість до зла породжує нове зло.

Борімося і поборемо!