У вівторок, 18 березня, відбулася телефонна розмова між президентом США Дональдом Трампом і Путіним, яка тривала півтори години.

Які результати? Цікавимося в експертів про їхні перші враження від розмови.

Дипломат Вадим Трюхан виклав свої думки у трьох тезах.

Перша теза. За його словами, явно видно, що Путін переграв Трампа.

«Те, на що розраховував Трамп, виявилося неприйнятним для Кремля. Водночас щоб не визнавати провал першого етапу переговорів, Трамп подав домовленості як взаємовигідні для обох сторін. Але насправді вигода тут одностороння — і вона на боці Москви», — каже він.

По-перше, Путін категорично відмовився від повного припинення вогню. Ймовірна пауза в ударах по енергетичній інфраструктурі вигідна Кремлю, адже він уже відчув загрозу. Україна завдає дедалі дошкульніших ударів по нафтопереробних підприємствах і газовій інфраструктурі, зокрема успішно застосовує «Довгий Нептун» та випробовує далекобійні дрони з радіусом дії до 3000 км. «У Москві чудово розуміють, що таких атак буде більше, а отже намагаються убезпечити себе. Це також важливо для внутрішньої стабільності — російське суспільство дедалі більше стурбоване тим, що війна безпосередньо зачіпає їхню територію», — додав пан Трюхан.

По-друге, ситуація в Чорному морі. Йдеться не про безпеку судноплавства, а про, знову ж таки, прагнення Кремля убезпечити свій флот і Керченський міст від українських «нептунів» та морських дронів. «Фактично, запропоноване перемир’я створює для росіян тактичні переваги», — вважає експерт.

По-третє, відсутність перемир’я на суходолі дає Путіну змогу продовжувати наступальні дії. «Росія активізується на Харківщині, готується до прориву на Сумщині, продовжує штурми на Донбасі та на півдні. Очевидно, Кремль прагне захопити якомога більше територій до початку потенційних «мирних переговорів», щоб потім висувати свої умови, спираючись на ситуацію «на землі», — коментує Вадим Трюхан.

Отже, на його думку: «Росія, на відміну від Вашингтона, одразу чітко окреслила свої переваги. Україні варто дуже уважно оцінювати такі підходи, щоб не допустити ситуації, коли перемир’я працюватиме винятково на інтереси Кремля».

Друга теза. Заява про те, що США та Росія негайно розпочинають перемовини щодо кризи в Україні на Близькому Сході, викликає серйозні запитання.

«Човникова дипломатія — це добре, але наразі не видно ознак переговорів між Україною та Росією за посередництва США чи європейських партнерів. Ключовий момент для України — хто справді залишається на її боці. Реальними партнерами залишаються Велика Британія та більшість держав-членів ЄС. Водночас перші коментарі щодо розмови Трамп—Путін чітко показують: ні європейців, ні британців у цьому процесі нема. Це тривожний сигнал», — наголошує наш співрозмовник.

Ще небезпечний аспект — відсутність повноцінних перемовин між Україною та Росією за участю міжнародних посередників: «Це перемога Путіна, який продовжує нав’язувати свій сценарій. Україні варто уважно стежити, щоб не опинитися перед фактом домовленостей, ухвалених без її участі».

Третя теза. З усього видно, що Путін не відійшов ні на крок від своєї позиції. Він продовжує наполягати на так званому «усуненні передумов кризи», а насправді — на реалізації свого агресивного сценарію щодо України. Йдеться про відкат кордонів НАТО до 1997 року, про так звану «денацифікацію» та «демілітаризацію» України — вимоги, які Кремль висуває від самого початку повномасштабного вторгнення. Водночас Білий дім у своїх коментарях обійшов це мовчанням. Його представники не зробили жодних заяв щодо цих неприйнятних для України умов.

Попри всі ризики, є два позитивні моменти.

Перший — це тест для Кремля. Путін, начебто, уже віддав наказ не завдавати ударів по енергетичній інфраструктурі України (Президент Зеленський заявив, що Україна це підтримує. — Ред.). Якщо ця команда справді буде виконуватися, то це може дати певну тактичну перевагу Києву. Але якщо вже завтра або післязавтра удари поновляться (вони й не припинялися наразі. — Ред.), це стане очевидним провалом миротворчих зусиль.

Другий позитив — це черговий обмін полоненими (Зеленський це підтвердив). Хоча він і не відбувся за принципом «всіх на всіх», але все ж є конкретний результат. Кожне збережене життя — це безумовна перемога, хоча Україна продовжує наполягати на більш масштабних обмінах.

Підсумовуючи. Складається враження, що розмова між Трампом і Путіним була діалогом двох людей, які говорять про різне. Путін намагався донести свої меседжі, а Трамп акцентував на тому, що його найбільше цікавить — питання Ізраїлю, економіки тощо.

«У результаті цієї розмови інтереси України не були враховані. І роль США як посередника тепер під великим питанням», — акцентує експерт.

У цій ситуації тиск на Україну зростатиме. Це означає, що Київ має діяти негайно: прискорювати виробництво власної зброї; активніше запускати спільні оборонні проєкти з європейськими партнерами; посилювати співпрацю з «коаліцією охочих» — країнами, які готові підтримувати Україну та заміщувати американську допомогу.

«Не можна виключати сценарію, за якого США знову заморозять військову допомогу, включно з розвідданими. Це цілком реальна загроза, до якої Україна має бути готовою», — підкреслив Вадим Трюхан.

Ігор Рейтерович, керівник політико-правових програм Українського центру суспільного розвитку, почав коментар із вислову, який на його думку, найкраще описує результати переговорів між Трампом та Путіним: «Гора народила мишу».

«Очікування були зовсім інші, а реальність виявилася такою, про яку неодноразово попереджала Україна. Мир на землі поки що залишається недосяжним, а «хотєлки» Путіна точно не будуть виконані — ні Україною, ні, ймовірно, США, оскільки це означало б відверте приниження», — вважає експерт.

Дуже показово, звертає увагу пан Рейтерович, як інформаційно відіграла ситуацію Росія: вона першою випустила великий і деталізований пресреліз, тоді як Трамп навіть не вийшов до ЗМІ. Хоча й обіцяв… Мабуть, у Вашингтоні теж розраховували на інший результат.

Окрема тривожна деталь — створення «експертних груп» між США та Росією, які нібито мають займатися питаннями війни в Україні. Це виглядає досить дивно: без участі України такі дискусії є беззмістовними.

«Щодо різниці в заявах сторін, вона демонструє, що у Трампа та його команди були доволі ідеалістичні уявлення про готовність Путіна до припинення війни. Насправді ж Кремль діє за своїм сценарієм, затягує час і висуває нові тези, адже його не влаштовує формат, запропонований США. Трамп зараз має два варіанти: або продовжувати переговори, що, найімовірніше, і станеться, або ж посилювати тиск на Росію, визнаючи її небажання йти на поступки. У будь-якому разі це лише початок — попереду ще багато раундів дипломатичних маневрів», — упевнений політолог.

Що нам слід робити разом із європейськими партнерами?

На питання, чи варто очікувати на якісь негайні наслідки для Росії з боку США, відповідь: найближчим часом — навряд.

«Поки що Вашингтон зайнятий створенням робочих груп, подальшими дискусіями та узгодженням позицій. Трамп, очевидно, ще озвучить свої пояснення щодо переговорів, після чого почнуться офіційні заяви, зокрема і з нашого боку. Тобто процес ще певний час триватиме. Втім, цікаво буде спостерігати, чи продовжаться російські удари по нашій енергетиці та як розвиватиметься ситуація із сьогоднішньою атакою їхніми БПЛА — куди вони прилетять і як на це реагуватимуть США».

Ще одне питання: що нам слід робити разом із європейськими партнерами?

«Чітко артикулювати свою позицію: ми пропонували реалістичний сценарій врегулювання, і події лише підтверджують нашу правоту. Росія не готова до жодного конструктивного діалогу, висуває неприйнятні вимоги та продовжує грати у свої звичні маніпуляції. Головне зараз — уважно стежити за діями Москви й демонструвати, що відповідати треба з позиції сили. Це стосується всіх наших союзників, включно зі США. Загалом, ситуація складається для України досить вдало, але нам потрібно грамотно використати дипломатію. Без зайвої ейфорії, але послідовно і впевнено показати американцям: ми попереджали, і тепер всі бачать реальну картину. Наступний крок — разом шукати нові шляхи для тиску на Росію», — переконує Ігор Рейтерович.

А ось думка виконавчого директора центру прикладних політичних досліджень «Пента» Олександра Леонова: «Чи справдилися очікування щодо цієї розмови? Очевидно, що ні. Щобільше, видається, що і в Білому домі результатами не задоволені. Дональд Трамп анонсував цю зустріч як переломну — таку, що має принести мир. Проте Росія фактично погодилася лише на обмежене «інфраструктурне» припинення вогню».

Важливий момент — Трамп скасував пресконференцію, а Білий дім обмежився письмовою заявою. Це й свідчить про те, що американська сторона не отримала бажаних результатів.

«Ключове питання — наскільки США готові тиснути на Росію, щоб домогтися реального припинення бойових дій? Наразі риторика Кремля суперечить заявам держсекретаря Марка Рубіо, який чітко зазначив: спочатку повне припинення вогню, а вже потім — переговори», — нагадує пан Леонов.

Ще один важливий момент — Росія намагається просунути наратив, що питання України будуть вирішувати лише Москва і Вашингтон, без Європи й самої України. Це давня мрія Путіна, але її реалізація мало-ймовірна.

«Цікаво, що в той час, як Кремль говорив про Україну, американська сторона згадала Іран. Це викликає питання: чи не веде Росія залаштункові переговори щодо Близького Сходу без участі своїх партнерів, зокрема Тегерана? Якщо так, це може викликати невдоволення Ірану», — зауважив цікавий нюанс політолог.

Щодо розбіжностей у заявах: «Кремль традиційно озвучує свої «хотєлки», але те, що їх нема в офіційному комюніке Білого дому, означає, що Вашингтон їх просто не сприйняв як основу для переговорів».

Підсумок. Очікування Білого дому не виправдалися, а Росія продовжує просувати свої вимоги, намагаючись домогтися максимальних поступок. Реакція України очевидна: твердість у відстоюванні власних інтересів, але дипломатична.