О. Я. Орлов (праворуч) — директор Одеської обсерваторії, в робочому кабінеті (1920 р.)

Днями виповнилося 145 років від дня народження видатного астронома, організатора науки та творця наукової школи геодинаміки, академіка АН України професора Олександра Яковича Орлова (1880—1954). З 1912 до 1934 року вчений був директором астрономічної обсерваторії Одеського університету, зробивши дуже багато для її розвитку.

Олександр Якович Орлов був великим фахівцем у галузі вивчення коливань широти та руху полюсів Землі, одним із творців геодинаміки – науки, яка вивчає Землю як складну фізичну систему, що перебуває під впливом зовнішніх сил.

Період його керівництва обсерваторією припав на неймовірно важкий період революції, а згодом і громадянської війни. Досить сказати, що в період окупації Одеси німецькими військами він зумів відстояти територію обсерваторії від розміщення військових, мало не поплатившись за це своїм життям. Вченого вирізняв колосальний організаторський талант, це дозволило йому налагодити роботу обсерваторії за таких важких умов. Більше того, масштаби наукової діяльності О. Я. Орлова не обмежувалися роботою в Одесі, а охоплювали територію Європи та Азії, де він створював широтні станції, що дозволяють визначати рухи полюсів та припливні деформації Землі.

1918 року В. І. Вернадський заснував Академію наук України, і вже у наступному році О. Я. Орлов став першим астрономом – членом академії. Олександру Яковичу належить ініціатива щодо створення Головної астрономічної обсерваторії країни. В Одесі створити її не вдалося, і вона була заснована у Києві у 1944 році. В 1927 О. Я. Орлова обрали членом-кореспондентом АН СРСР. До свого призначення директором Одеської астрономічної обсерваторії вчений стажувався у Парижі та Лунді (Швеція), вивчав сейсмологію у Геттингенському університеті в Німеччині. Отримані знання він використав у своїй роботі у Тартуській та Пулківській обсерваторіях. Напередодні приїзду до Одеси здійснив поїздку до Йоркської обсерваторії до США для вивчення комет. У 1915 році О. Я. Орлов підготував та захистив докторську дисертацію, що дозволило йому стати ординарним професором Новоросійського (Одеського) університету.

О. Я. Орлов — автофото з дзеркаломО. Я. Орлов — автофото з дзеркалом

В Одесі О. Я. Орлов розширив обсерваторію, збільшив штат, реорганізував бібліотеку та створив майстерню точних інструментів, провів систематизацію та публікацію раніше проведених спостережень. Вчений організував публікацію праць обсерваторії – спочатку у Працях Астрономічної обсерваторії Новоросійського університету, а потім заснував видання Одеської астрономічної обсерваторії та Циркуляр Одеської астрономічної обсерваторії. У період закриття університету О. Я. Орлову вдалося перевести Одеську астрономічну обсерваторію в самостійну наукову установу, якій, зокрема, було доручено організацію тріангуляційної (геодезичної) мережі Одеси, вивчення динаміки зсувів морського узбережжя.

В 1919 році видавництво «Матеза» в Одесі під редакцією О. Я. Орлова підготувало випуск Одеського астрономічного, а потім і Морського астрономічного календаря, що виходив у період з 1922 по 1924 роки. Сьогодні продовженням цього календаря стало видання «Одеського астрономічного календаря», ініційоване професором В. Г. Каретніковим у 2000 році. У 2024 році вийшов 25-й випуск. На сайті наукової бібліотеки ОНУ розміщено всі електронні версії видання.

На відзначення 140-річчя О. Я. Орлова на стіні Одеського університету встановлено пам’ятну меморіальну дошку. Іменем вченого названі мала планета та вулиця в Одесі (Пересипський район).

На ознаменування 145-річчя О. Я. Орлова Астрономічна обсерваторія та Одеське астрономічне товариство провели семінар, у ньому взяли участь Головна астрономічна обсерваторія (ГАО) та Інститут радіоастрономії НАНУ, Полтавська гравіметрична обсерваторія НАНУ, Астрономічна обсерваторія Київського університету та Інститут геофізики НАНУ. У вітальному слові від імені ГАО НАНУ членкор АН України І. Б. Вавілова розповіла про результати наукової та організаційної діяльності академіка О. Я. Орлова зі створення Полтавської гравіметричної обсерваторії у 1926 році та Головної астрономічної обсерваторії НАНУ, створення ним одеської та київської наукових шкіл. У доповіді директора Полтавської гравіметричної обсерваторії М. В. Лубкова було висвітлено величезну роботу О. Я. Орлова зі створення першокласної гравіметричної обсерваторії та збереження її потенціалу під час Другої світової війни. Бібліограф Одеського дому вчених І. Е. Рікун розповіла історію одеського періоду життя сім’ї вченого (в нього було шестеро дітей!) та створеної ним в Одесі наукової школи. Були продемонстровані цікаві та маловідомі фотографії і біографічні матеріали.

Мені також надали слово. Я розповів про продовження наукових традицій О. Я. Орлова, особливо виділивши його роль у підтримці майбутнього вченого фізика і космолога Георгія Гамова, який у період навчання в університеті в 1920 році працював обчислювачем обсерваторії. Цього року в університеті проходитиме 25-та щорічна Міжнародна Гамівська конференція, присвячена сучасним проблемам астрофізики, космології, радіоастрономії та генетики. Нагадаємо, що за підтримки О. Я. Орлова працювала обсерваторія любителів астрономії, у якій гурток астрономії очолював майбутній конструктор космічної техніки Валентин Глушко.

У 2026 році виповниться 155 років астрономічній обсерваторії Одеського університету. Про те, що астрономічна обсерваторія має великий науковий потенціал, свідчить нагородження директором ГАО НАНУ академіком Я. С. Яцьківим провідної наукової співробітниці обсерваторії доктора фізико-математичних наук Т. В. Мішеніної золотою медаллю О. Я. Орлова.

Михайло РЯБОВ. Голова Одеського астрономічного товариства