Як не дивно, але це запитання в нашій країні звучить майже щороку. Чи закономірне воно в Україні, яка історично славилась як житниця Європи? На жаль, аналіз ситуації в агропромисловому виробництві показує, що підстави для цього є.

У ПОТОЧНОМУ РОЦІ селяни отримали чудовий урожай. Про це багато говорять в парламенті та уряді. Проте, милуючись досягненим, вже якось призабули про те, як кілька років тому шукали допомоги з боку сусідів у забезпеченні власного народу хлібом, про те, як цього року шукаємо допомогу у забезпеченні цукром. Чому така нестабільність? Чому ніхто не аналізує причину такого зубожіння житниці Європи? Чому ніхто не хоче взяти на себе відповідальність за недолугу політику в галузі агропромислового комплексу?

Розглядаючи проект Бюджету України на 2010 рік, ми бачимо, що нам пропонують наступити на ті самі граблі, які вже в найближчому майбутньому дуже боляче поцілять нас у лоб. Селянин сам на сам залишається зі своїми проблемами.

Ми розуміємо — в країні фінансова криза. Ми вдячні уряду України за ініціативи по створенню аграрного банку. Значить, є розуміння, що без кредитів та дотування агропромисловий комплекс не може бути ефективним. Ця істина підтверджена практикою більшості країн світу та, у визначених межах, не суперечить вимогам СОТ.

Проте що ж ми бачимо в бюджеті? Де кошти на підтримку сільгоспвиробника? На жаль, ряд статей бюджету, які традиційно були в бюджетах минулих років, зникли. Особливо турбує відсутність коштів на здешевлення кредитів, що призведе до ще більшого безгрошів'я сільгосппідприємств та відмови від прогресивних технологій вирощування та захисту від природніх катаклізмів.

Саме страховий захист майбутнього врожаю є одним з вирішальних для підтримки виробника в 2010 році. Чому саме страховий захист і в чому є загроза майбутньому урожаю?

Згідно з нашими дослідженнями, в результаті недостатності обігових коштів та несприятливих погодних умов осені 2009 року, сільськогосподарськими підприємствами засіяно озимими культурами значно менші площі порівняно з минулими роками. Та й якість посівного матеріалу при цьому була далекою від оптимальної. Осіння засуха затримала сходи на 15-25 днів, а високі температури початку зими не спинили вегетацію рослин. Внаслідок згаданих факторів близько 70 відсотків посівів озимини не готові до зимівлі та мають надзвичайно високий ризик вимерзання. В разі зниження температур та відсутності снігового покриву можлива загибель озимих в східних, в частині центральних та західних областей України, де озимі не вступили в оптимальні фази розвитку.

Чи будуть сільгосптоваровиробники готові до такого випробування? Адже затрати на гектар посіву зросли до 1500 гривень. Не меншими вони будуть і на посів ярини. При цьому Держава буде не в змозі покрити збитки аграріїв.

У більшості країн світу, де існує підтримка державою аграрного страхування, ця проблема легко вирішується страховиками. Зародки системи агрострахування кілька років тому з'явились і у нас, та вже з 2009 року субсидування цього виду страхування повністю припинено, що призвело до різкого зменшення застрахованих площ та збільшення збитків сільгоспвиробників і витрат держави на покриття цих збитків.

Чим загрожує ситуація, що склалася сьогодні з посівами озимини? Банкрутством сільгоспвиробників чи дефолтом держави? А, може, ще не пізно? Бюджет ще не прийнято, то, можливо, треба схаменутись та закласти на відшкодування частини страхових платежів хоча б суми, які дорівнювали торішнім таким витратам. Звичайно, це не зможе повністю захистити сільгоспвиробника, проте доведе, що країна не на словах, а на ділі піклується про нього та допоможе вистояти найбільш дбайливим та далекоглядним господарям.

То чи будемо ми з хлібом? Чи не стане банкрутом сільгоспвиробник? Відповідь ми будемо знати після прийняття бюджету на 2010 рік. Почекаємо та зрозуміємо, яка політична сила більше дбає про свій народ.