Команда Партії регіонів вже довела свою здатність ефективно управляти економікою

На передноворічній прес-конференції ЗО грудня 2009 року прем'єр-міністр Юлія Тимошенко не шкодувала фарб для описання своїх заслуг у тому, що Україна вистояла в умовах глобальної фінансової кризи. Загалом, супермен у спідниці.

Насправді, саме через відсутність у неї досвіду державного управління та авантюрний підхід до вирішення складних проблем в економіці Україні довелося пережити дуже серйозні потрясіння, яких могло б і не бути, завдяки запасу міцності, накопиченому країною до приходу Тимошенко до влади.

Саме при ній почалося безпрецедентне падіння доходів населення, різке зниження купівельної спроможності громадян, зростання цін і тарифів, падіння промислового виробництва, торгівлі, будівництва (тільки у Києві заморожено 95% будівництв), вантажоперевезень.

Намагаючись виправдатися, Тимошенко стверджує, що економічне зростання в 2003-2004 роки пов'язане усього лише із впливом сприятливих чинників.

Звичайно, це не так. Економічному зростанню в Україні при Вікторі Януковичу передували розпочаті структурні реформи, завдяки яким і був створений певний запас міцності.

Дійсно, реформи не були доведені до кінця. Але саме сформований Партією регіонів уряд створив механізми суворого обліку і контролю використання бюджетних коштів, які зараз начисто ігнорує бютівський уряд. Це дозволяє йому сьогодні безкарно розтягувати ресурси Держрезерву.

При Вікторі Януковичу ліквідували «зрівняйлівку» при нарахуванні пенсій. Ввели диференціацію ставок залежно від стажу і зарплати. Приступили до роботи з формування законодавчої бази для створення недержавних пенсійних фондів, персоніфікованих накопичувальних пенсійних рахунків для громадян.

Узялися і за податкову реформу, щоб максимально спростити податковий тягар для підприємців. Але узгоджений з бізнесом проект Податкового кодексу «помаранчева» коаліція поклала «під сукно».

Та все ж податковий тиск на громадян і підприємства знижувався. З 2004 року було знижено ставки оподаткування доходів фізичних осіб — в середньому з 40% до 13%, введено надання податкового кредиту фізичним особам і податкові пільги для соціально незахищених груп населення. Ставка оподаткування прибутку підприємств знизилася з 30% до 25%, були підвищені норми амортизаційних відрахувань. Саме тоді було закладено основи бурхливого економічного зростання.

Взялися ми і за створення системи автоматизованого режиму податкового адміністрування. Ухилятися від сплати податків стало значно важче, а платити — набагато простіше. В результаті казна почала наповнюватися швидше, гарантувалася виплата пенсій і зарплат бюджетникам. А найголовніше — постала перешкода для діяльності корупціонерів.

Під час роботи нашого уряду закладалися основи розгалуженої транспортної інфраструктури. Пригадайте спорудження автобану Київ-Одеса, введення в експлуатацію автомобільних доріг навколо Чернівців, мостовий перехід через річку Сіверський Донець, міст через Південний Буг, відновлення автомагістралі Київ-Чоп.

Велася масштабна робота з модернізації залізничної інфраструктури. По всій країні були відремонтовані і реконструйовані тисячі залізничних вокзалів — від невеликих до столичного. Почали курсувати швидкісні поїзди сполученням Київ-Харків, Київ-Дніпропетровськ.

Розвернулося будівництво мостів через Дніпро у Києві і Запоріжжі, які, на жаль, досі недобудовані.

Усе це практично припинилося з приходом до влади «помаранчевих». З економікою почало діятися щось неймовірне: немов корабельна гармата, що відв'язалася під час шторму, розпочала руйнувати усе на своєму шляху.

Якщо за оцінками світових рейтингових агентств у 2003-2004 роки позиції України були одними з найкращих серед держав, що розвиваються, то з 2005 року країна, віддана на відкуп політичним і економічним авантюристам, покотилася в прірву. Замість того, щоб завершити реформи, продовжити політику стимулювання національного виробника, покращувати інвестиційний клімат у країні Юлія Тимошенко заявила про масову реприватизацію, що викликало паніку в інвесторів. Влада пішла ще далі, прибравши усі бар'єри для імпорту, що вдарило по вітчизняній легкій і харчовій промисловості. Країну завалили дешевою і неякісною імпортною продукцією.

У той час, коли всі країни пішли шляхом стимулювання попиту і здійснення масштабних інфраструктурних проектів, нинішні правителі не вважають за потрібне займатися цією важливою справою. Здавалося б, нам пощастило з «ЄВРО-2012». Будівництво гігантських споруд стимулює вітчизняну економіку. Проте у діючого уряду зовсім інші пріоритети. З передбачених законом про бюджет на 2009 рік майже 10 мільярдів гривень на проекти «ЄВРО-2012» витрачено менше 3 мільярдів. Капітальні вкладення в житлово-комунальне господарство з держбюджету взагалі опинилися на нулі.

Стабілізаційний фонд, який повинен був стати підмогою у боротьбі з кризою, витрачається урядом на фінансування різного роду передвиборчих обіцянок і приховування прорахунків при формуванні бюджету. За рахунок життєво необхідних коштів сьогодні організовують всілякі розважальні заходи, концерти і феєрверки, споруджують дорогі пам'ятники жертвам Голодомору.

Результати такої політики плачевні: Україна втратила шосту частину ВВП і чверть промислової потужності. Наслідком провальної бюджетної політики стало знецінення гривні.

На міжнародній арені ми втратили довіру інвесторів, інвестиції в Україну почали згортатися. Країна впритул наблизилася до дефолту.

Замість інвестиційного прориву — падіння прямих іноземних інвестицій у 2,3 раза. А такі держпідприємства, як НАК «Нафто-газ України» і «Укрзалізниця», опинилися у технічних дефолтах.

Україна стрімко сповзає до боргової ями. Кожна друга гривня, витрачена урядом у 2009 році, була взята у борг. За 2 роки борг держави збільшився в 3,2 раза.

Негативним підсумком стало і те, що уряд підсилює податкове і адміністративне навантаження на бізнес. Як наслідок -підприємства припиняють свою діяльність або стають тіньовими. За оцінками Світового банку, вже більше половини української економіки перейшло у тінь.

Національних виробників зробило неконкурентноздатними різке подорожчення вартості природного газу, яке виявилося не тільки непосильним для промисловості, але й призвело до накопичення боргів місцевих бюджетів і до відключення від опалення житлових будинків, шкіл, дитячих садків, поліклінік.

Та все ж ми — оптимісти. Така держава, як Україна, з її вигідним географічним положенням, не може животіти на задворках світової економіки. Країну врятує тільки зміна команди на «капітанському містку». До влади повинні прийти професіонали, які на ділі довели свою здатність здійснювати структурні реформи і вести корабель так, щоб він не натикався на економічні рифи.