Ті «рецепти», які сьогодні пропонує діюча влада, вочевидь не спроможні вилікувати тяжко хвору вітчизняну економіку. Швидше навпаки: якщо у країнах Західної Європи все більше ознак виходу з кризи, то в Україні чиновники спільно з олігархами та недобросовісними банкірами заганяють бізнес у «глухий кут». Якщо терміново не вжити справді ефективних заходів, уже незабаром після виборів наша держава опиниться в такому ж жалюгідному становищі, у якому була невдовзі після розвалу СРСР. Громадянська мужність для вжиття таких заходів є у кандидата в президенти України від КПУ Петра Симоненка

Як лідер парламентської фракції комуністів Симоненко ще кілька місяців тому подав на розгляд Верховної Ради України законопроект про реприватизацію тих підприємств, що вважаються стратегічними для певних регіонів чи держави в цілому. Вони мають годувати великі трудові колективи, але фактично простоюють через невиконання своїх зобов'язань псевдоінвесторами. Зокрема, на Херсонщині основними «претендентами» на реприватизацію кандидат у президенти України бачить насамперед такі гіганти індустрії, що ледве животіють, як бавовняний комбінат та комбайнобудівний завод.

«У нас закон про приватизацію — закон, як розкрасти цю власність. Натомість я вже давно запропонував парламенту розглянути закон про повернення власності державі, визначення критеріїв та умов для цього. Але таке рішення треба приймати, якщо приватизація відбулася тільки на шкоду державі й суспільству, лише задля особистого збагачення нового власника. Якщо ж людина чесно вкладала кошти, але в неї погано спрацювали менеджери, треба повернути їй вкладені гроші», — підкреслив Петро Симоненко на зустрічі з мешканцями Донеччини.

На жаль, державна влада останніми роками й сама доклала чимало зусиль для перешкоджання розвитку торгівлі й промисловості в Україні. Чи не з 5 минулих років експерти (в тому числі впливових міжнародних організацій) рекомендували позбутися податку на додану вартість, операції з поверненням якого для експортерів породжують безліч махінацій та поглиблюють корупційну «прірву», в якій борсається держава. Вкрай заплутана ситуація з адмініструванням ПДВ врешті-решт призводить не до наповнення бюджету, а тільки до розкрадання коштів платників податку, перешкоджає розвитку малого та середнього бізнесу і створенню нових робочих місць. Петро Симоненко каже, що одним з його перших кроків на посаді Президента України буде відміна «криміналізованого» податку на додану вартість. «Ми насамперед відмінимо ПДВ, і це буде ковтком свіжого повітря для економіки, малого та середнього бізнесу. У такому разі підприємці будуть зацікавлені в створенні нових робочих місць, та й купівельна спроможність співгромадян одразу збільшиться, — продовжує Петро Миколайович. — Зрозуміло, що бюджетні надходження через це зменшуватися не повинні, тому для поповнення державного «гаманця» ми повернемо державну монополію на тютюн і горілку, видобуток корисних копалин (зокрема, нафти і газу) та раз і назавжди припинимо контрабандні оборудки на державному кордоні, що збагачують корумпованих можновладців і правоохоронців — спільників злочинних угруповань».

Наприкінці минулого року фінансова криза в Україні досягла свого дна: управління Держказначейства в регіонах і на Херсонщині також фактично припинили фінансування витрат бюджетних установ та органів місцевого самоврядування. Що до цього призвело? Звичайно ж, політика безтурботного розтринькування грошей платників податків «на тлі» кризового зменшення надходжень до бюджету. До того ж бездіяльний парламент не затвердив бюджет на 2010 рік. Тому найближчими місяцями, на думку Петра Симоненка, більш ніж вірогідні такі соціальні негаразди, як неопалені школи та недофінансовані лікарні, відсутність можливості оплатити видатки на пільговий проїзд та придбання ліків для ветеранів та інвалідів — на них наша влада і раніше полюбляла економити.

Через вкрай низькі пенсії тисячі старих людей в Україні змушені працювати й після досягнення пенсійного віку -інакше їм просто не прожити на «куценькі» соціальні виплати. І це вже перетворилося на проблему національного значення: адже нових робочих місць, як уже говорилося, не створюють, а чимало існуючих займають пенсіонери. Петро Симоненко не вважає це правильним і в якості Президента України хоче виправити помилку. «Ми не урізатимемо зарплати й пенсії, але будемо контролювати ціни, і життєвий рівень ветеранів праці покращиться. Вони підуть на заслужений відпочинок, будуть вдома з онуками, а робочі місця для тих же онуків на майбутнє ми збережемо та примножимо, — наголошує Петро Симоненко. — «Блок лівих сил», який підтримав мою кандидатуру на президентських виборах, розробив програму першого робочого місця, що передбачає дешеві кредити для виробників та впровадження податкових пільг за умови прийняття на роботу випускників вузів, з наданням їм усіх визначених законом пільг молодого спеціаліста. Цим ми додатково захистимо ринок, збільшуючи випуск вітчизняної продукції замість неякісного імпорту».

Власне кажучи, багато ініціатив, закріплених у виборчій програмі Петра Симоненка, ще раніше пропонувалися на рівні Верховної Ради України як законопроекти чи поправки до законів, підготовлені особисто лідером парламентської фракції від КПУ або ж його однопартійцями. Але їх існування всіляко замовчується, а прийняття постійно блокується депутатською більшістю, контрольованою великими олігархічними фінансово-промисловими кланами, їм невигідно, аби держава опиралася «розкрутці» цін на ліки та основні продукти харчування, не дозволяла розпродавати на брухт виробниче устаткування та збувати за кордон стратегічну сировину з залишенням мільярдного виторгу на закордонних же банківських рахунках олігархів. А оскільки нинішня Верховна Рада та інші інституції державної влади для них є лише слухняним інструментом політичного впливу, про можливість прийняття рішень, справді потрібних народові України, годі й говорити. Тому народ повинен сказати своє вагоме слово і змінити антинародну владу.

На посаді Президента України лідер КПУ Петро Симоненко готовий виконати волю народу і працювати над перетворенням України в потужну, соціально орієнтовану державу, де влада служила б насамперед простим людям.