Що стоїть за щирим каяттям людей, яких обвинувачують у скоєнні кримінальних злочинів

Більшість із тих, хто відбуває чи відбував покарання, вважають, що отримали строки “ні за що”, або що суд був занадто суворий до них. Разом з тим, практично у кожній судовій справі значиться: “вину визнав повністю”, “щиро кається у вчиненому” і тому подібне. Тож чи ймовірно опинитися на лаві підсудних, не вчиняючи злочинних дій? І що чи хто може змусити людей зізнатися в діях, яких вони не робили?

Була б людина…

Під час журналістського розслідування ми аналізували матеріали кримінальних справ, які розглядалися Новотроїцьким районним судом. Вироки по них оприлюднені на сайті Єдиного реєстру судових рішень, за бажання ознайомитися з ними може кожен.

Майже половина усіх злочинів, розглянутих Новотроїцьким судом, стосуються незаконного виробництва, виготовлення, придбання, зберігання чи перевезення наркотичних засобів, психотропних речовин, або їх аналогів без мети збуту. Ознаки цього злочину передбачені статтею 309 Кримінального кодексу України. Підстава для порушення такої справи, як правило, – протокол огляду квартири, будинку, господарчих будівель, тощо. Що цікаво: громадяни, які згодом опиняються на лаві підсудних, добровільно дають згоду на проведення таких оглядів. Лише в поодиноких випадках вилучення предметів та речовин, за зберігання яких передбачена кримінальна відповідальність, здійснюється на підставі постанови суду (так званого ордеру на обшук).

Пояснення, що їх дають у судових залах обвинувачені, дуже схожі. Мовляв, кілька місяців тому знайшов кущ дикорослих конопель, обірвав листя, приніс додому, висушив, пробував курити, не сподобалося. Залишки “трави” поклав в потаємне місце й забув про неї.

А звідки ж тоді міліція знає, до кого слід приходити з обшуком? Дільничні інспектори кажуть, що отримують про це оперативну інформацію. Але хто може знати, наприклад, що в Іванова зберігається кілька листків конопель, якщо той не займається їх вирощуванням та продажем? Та й навряд, чи додому заносять коноплі так, щоб бачило все село.

Офіційно давати пояснення для газети не наважився жоден із опитаних громадян, які отримали покарання за зберігання наркотичних речовин. “Не на камеру” дехто повідомляє, що висушені коноплі їм підкинули правоохоронці: мовляв, для “показників” їхньої роботи треба було когось засудити.

Чому ж тоді так покірно люди сприймають строки покарання? Опитані говорять, що скаржитися чи заперечувати свою провину в суді марно, це лише обтяжить вирок. Щире ж каяття дає змогу отримати умовний термін покарання, вважають вони.

А чи бачать судді, що за таким “визнанням провини” насправді криється страх – за сім’ю, за дітей, які можуть на кілька років залишитися без годувальника? Чи намагаються провести насправді ретельне розслідування?

Коли підсудні самі собі шкодять

Судді Новотроїцького районного суду стверджують, що у ході судового процесу обов’язково вислуховуються усі сторони обвинувачення, свідки, ретельно досліджуються докази та матеріали. Але часто підсудні добровільно відмовляються від виклику для дачі показань у судовій залі громадян, які були присутні під час обшуку або володіють іншою інформацією по справі. Суд зазвичай підтримує цю відмову – адже це скорочує тривалість слухання.

Але підсудним не завадить знати – відмова від вислуховування свідків не входить до переліку обставин, які пом’якшують покарання (ст. 66 ККУ). Навпаки, кожен громадянин має право на неупереджений судовий розгляд, який включає в себе всебічне вивчення обставин вчинення злочину, в тому числі вислуховування свідків або понятих. Особливо, якщо обвинувачення спирається на сумнівні факти. Чесний свідок може змінити хід справи на користь невинного.

Як свідок «розвалив» справу

Справа 1-95 слухалася у Новотроїцькому районному суді у травні 2008 року. Неповнолітнього обвинувачували у незаконному зберіганні вибухонебезпечних пристроїв. Гранату Ф-1 правоохоронці виявили в гаражі на подвір’ї бабусі, з якою жив хлопчик. Огляд міліціонери проводили за добровільною згодою малограмотної власниці будинку.

У суді підліток заперечив свою причетність до вчинення злочину. Він наполіг, аби суд вислухав понятих. І саме вони допомогли хлопцеві уникнути несправедливого обвинувачення. Поняті розповіли суду, що працівники міліції не повідомили, що саме шукають. Мовляв, знайдемо – покажемо. Потім один із міліціонерів нахилився за автомобіль, а коли піднявся, в руках тримав гранату. Звідки він її дістав, поняті не бачили, про що чесно розповіли суду. І суд повернув справу на додаткове розслідування.

На жаль, таких прикладів у районі знайдеться небагато. Здебільшого наші земляки не вірять у справедливе правосуддя й навіть не намагаються захистити себе – бояться отримати більший термін ув’язнення. Можливо, саме тому так часто вироки виносяться без вислуховування свідків й оскаржувати їх в апеляційному порядку засуджені не поспішають.

Судді ж у будь-якому випадку почуваються цілком безпечно: ні скасування, ні зміна судового вироку не тягне за собою дисциплінарної відповідальності судді, який його виносив, якщо при цьому не було навмисного порушення закону чи несумлінності, що потягло за собою істотні наслідки. Це – одна з умов незалежності судді: він має керуватись виключно законом і своїм розумінням його застосування, а не думати, що у випадку скасування чи зміни вироку на нього чекатиме дисциплінарне стягнення. Інша сторона медалі: довести навмисне порушення чи несумлінність судді – справа нелегка.

Чому судді одних карають, а інших – ні?

То ж як можна уникнути кримінального покарання і за яких умов суд виявляє лояльність до обвинувачених?

За перше півріччя 2009 року до Новотроїцького районного суду надійшло 123 кримінальні справи. Із них розглянуто 94. Оскаржувався вирок, ухвала або постанова стосовно 31 особи. Практично кожен другий домігся скасування “вердикту” Новотроїцького суду.

Цікаво, що новотроїцькі судді за однакові по суті злочини одного карають, а іншого – ні. Візьмемо для прикладу злочини, передбачені статтею 366 Кримінального кодексу України. Частина перша її визначає: службове підроблення, тобто внесення службовою особою до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей, інше підроблення документів, а також складання і видача завідомо неправдивих документів.

Нерівна рівність

Справа 1-115, розглянута Новотроїцьким районним судом у 2009 році. Голова правління колективного підприємства “Агропроменерго” підробив довідку про свою середню зарплату: начебто з листопада 2006 року по квітень 2007-го він отримував по 660 грн. на місяць, хоча фактично йому нараховували 650. Для чого?

Підприємство перебувало на стадії самоліквідації, і голова правління “підкоригував” дані у відомості про свої внески до фонду соціального страхування на випадок безробіття, “додавши” 19,80 грн. несплачених гривень. На підставі цього чоловік отримав допомогу по безробіттю в розмірі 1819,14 грн. й відкрив власний бізнес.

Коли справа дійшла до суду, винуватець розкаявся й навіть отримані від центру зайнятості 1819,14 грн., повернув добровільно і повністю. Суддя О. В. Тимченко винесла вирок: обмеження волі строком на 2 роки та позбавлення права обіймати посади керівника підприємства, установи, організації строком на 1 рік. Щоправда, із застосуванням ст. 75 ККУ суддя звільнила підсудного від відбування покарання з іспитовим строком в 1 рік.

Справа 1-138, розглянута цим же судом у 2007 році.

Секретар Новотроїцької селищної ради завірила підписи осіб у “Договорі про спільне володіння, користування та розпорядження майном, що знаходиться у спільній власності”. У договорі йшлося про майно спілки співвласників колишнього колгоспу “Росія” на суму 66854 грн., в тому числі – про дитячий оздоровчий табір “Юний гагарінець”, що на Азовському узбережжі. Насправді з одинадцяти осіб, які начебто передали право користуватися своїм майном як власнику Ф. Ф. Іванченку, п’ятеро на той час вже були померлими, а двоє договір не підписували. Що не завадило секретареві “завірити” їхні підписи.

Як і в попередньому випадку, обвинувачувана теж розкаялася, і суддя Н. І. Соляник винесла постанову: звільнити підсудну від відповідальності, а провадження по кримінальній справі – закрити. Хоча сума, про яку йдеться у позові, у 37 разів більша, ніж у попередньому випадку.

І суддя повірила підсудному на слово

А ось іще одна справа по тій же 366 статті ККУ.

У грудні 2005 року з районного бюджету виділили 40 тисяч гривень для ремонту дахів багатоквартирних будинків у Новотроїцькому. Виконання робіт селищна рада довірила Новотроїцькому житлово-комунальному підприємству. З отриманих коштів лише трохи більше 4 тисяч гривень було витрачено на придбання руберойду та ще кілька сотень на придбання трьох балонів газу. Інші гроші, якщо вірити показанням головного бухгалтера НЖКП, пішли на сплату єдиного податку, виплату заборгованості по зарплаті працівникам, оплату за електроенергію, придбання пально-мастильних матеріалів для потреб підприємства тощо. Із запланованого обсягу робіт по ремонту дахів фактично було виконано менше третини.

А потім НЖКП послалося на несприятливі погодні умови і припинило ремонтувати дахи з відмовкою “зачекаємо до весни”.

Минув рік. Почалося попереднє слухання кримінальної справи в суді, на якому начальник НЖКП В. В. Соляник висунув клопотання про закриття справи – у зв’язку зі зміною обставин. Віктор Володимирович пояснив, що за цей час всі будівельні роботи були виконані, “ніякої шкоди не існує”. Новотроїцький селищний голова В. І. Мельник клопотання підтримав.

І суддя О. П. Крапівіна клопотання задовольнила і звільнила від кримінальної відповідальності цих посадових осіб. Хоча у їх діях прокуратурою Новотроїцького району було встановлено ознаки службового підроблення, яке спричинило тяжкі наслідки.

Досудове слідство тривало майже рік, але досі залишаються без відповіді кілька запитань по цій справі. Навіщо “хтось із працівників Новотроїцького ЖКП” звернувся до приватного підприємця В. В. Мединича з проханням виписати рахунок на ряд матеріалів для ремонту, аби казначейство переказало кошти, а оплачений був лише руберойд? Як могли бути перераховані бюджетні кошти приватному підприємцю М.В. Базю, якщо між ним та житлово-комунальним підприємством існував лише усний договір про надання будівельних матеріалів? Чому після “завершення усіх будівельних робіт” на стадії досудового слідства дахи “відремонтованих п’ятиповерхівок” продовжують протікати?

Дослідження проводиться в рамках міжнародного проекту підтримки журналістських розслідувань SCOOP (Данія).

Довідка

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Стаття 62 Конституції України.

Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Стаття 2 Кримінального кодексу України.