Майже 65 років віддаляють нас від останніх залпів Перемоги, але воєнне лихоліття й досі відгукується незагойним болем у наших серцях. Полягли в нерівних боях за рідну Вітчизну сотні тисяч героїв, рідні яких десятки років нічого не знають, на яких фронтах вони воювали і де знайшли вічний спочинок. Така доля спіткала й визволителів селища Високбпілля Григорія Осадчого та Ховаса Мухамедова, сіл Костирки Чингіза Мустафаєва і Заградівки Ханлара Бабанли. Але кілька років тому сталося справжнє диво: дякуючи «Книзі

пам'яті» та Високопільській раді ветеранів і її голові Галині Денисенко, батьки, діти, внуки і правнуки дізналися, де спочивають вічним сном їхні рідні, які вкрили своє ім'я невмирущою бойовою славою.

Позаминулого року знайшлибя родичі Григорія Осадчого, котрі проживають на Запоріжжі, — розповідає перший заступник голови райдержадміністрації Наталя Урбанська. — Вже тричі до нас приїжджали його внук воїн-афганець Володимир, правнук студент Андрійко з татом Олександром та інші родичі. А торік ми тепло

зустрічали внука Ховаса Мухамедова Рустема, який живе і працює в Ставропольському краї РФ.

Не могли заспокоїтися родичі Чингіза Мустафаєва з Баку, поки не дізналися про його місце захоронения. Зараз високопільці листуються з його внуком Чингізом Махмудовим. Нещодавно зав'язалося листування й з бакинцем Тофіком Бабанли, сином Ханлара. Нинішнього року вони мають намір відвідати Херсонщину, щоб поклонитися степовикам, які зберегли добру пам'ять про їхніх рідних. А ще близькі родичі героїв хочуть розповісти про свої почуття у відеофільмі.