Про Великі Копані Цюрупинського району знають не тільки в Україні, а й далеко за її межами. Ще б пак — тут розташований найпотужніший плодоовочевий ринок у країні. Тисячі людей з найвіддаленіших куточків держави щороку приїздять сюди, аби за оптовими цінами придбати дари сонячної Херсонщини.
Сотні інших людей, прямуючи влітку автотрасою на Крим, яка пролягає через Великі Копані, зупиняються тут перепочити. Гостям село залишає по собі багато приємних теплих спогадів.
А чим живуть у Великих Копанях постійні мешканці, що їх цікавить, а що турбує? Про життя на селі, як воно є, сьогодні у матеріалі нашого кореспондента.
Сільська медицина: умови е, але нікому працювати
Основна запорука розвитку та процвітання будь-якого населеного пункту — здоров'я його мешканців. Не одне десятиліття у Великих Копанях працює дільнична лікарня імені Василя Великого. Щороку тут проходять медогляд та отримують якісне лікування тисячі односельців. З 1986 року установою керує виходець з династії медиків Сергій Янчуков (на фото). Його тато, дідусь та десятки членів родини майже століття допомагають хворим. І нині пліч-о-пліч з Сергієм Матвійовичем працює його дружина Олена. На посаді завідувача кабінету фізіотерапії не одну тисячу односельців поставила на ноги.
— Цю зиму ми пережили нормально, — розповідає головний лікар Сергій Янчуков. — На тлі паніки щодо епідемії ми зафіксували лише п'ять випадків захворювання на грип. Порівняно з минулим роком трохи зросла кількість звернень постраждалих від негоди: з обмороженнями та переломами, застудою. Більшості пацієнтів допомагаємо самі, інших — направляли до райлікарні. Втім, через складні погодні умови, цієї зими виїхати«з села було проблематично. Тож нашим місцевим медикам доводилося лікувати навіть не за своїм фахом. Найтяжче з дітьми, лікувати яких повинні суто педіатри.
Маленькою приємною особливістю Великих Копанів є те, що тут дуже часто народжуються діти. Нині у селі налічується 102 немовляти до року. Але, на жаль, ще з 1987 року тут немає педіатра. Молоді спеціалісти відмовляються їхати працювати в село. І ця проблема існує не тільки в нашій області, айв усій країні. У Великокопанівській лікарні взагалі працюють тільки два лікарі-терапевти, через руки яких щороку проходить близько 10 тисяч пацієнтів. Це при тому, що згідно з затвердженими вимогами, лікарів у штаті повинно бути вісім.
Сергій Матвійович переконаний: аби молоді фахівці захотіли приїхати працювати в село, держава повинна щонайменше забезпечити їх нормальною зарплатою та житлом.
— Сьогодні ставка дільничного лікаря «брудними» — менше тисячі гривень, — розповів головний лікар. — А їжа, квартплата, одяг? Чесно зізнаюся: якось за направленням до нас приїхали кілька молодих спеціалістів. Через місяць-два — й слід прохолонув. Я не виправдовую, але розумію молодь. Чи для того вони шість років навчалися в інституті, а потім два в інтернатурі, аби після цього ледве животіти? Це просто смішно. Переконаний: держава повинна повернутися обличчям до сільської медицини.
Крім двох лікарів — Сергія Янчукова та Петра Баєва, у Великокопанівській дільничній лікарні працюють ще 30 співробітників. Медики зітхають: за радянських часів кількість персоналу була щонайменше вдвічі більшою. Однак, навіть попри брак кадрів, керівник дільничної лікарні впевнений: умовам роботи у селі позаздрять навіть лікарі з обласного центру.
Дільнична лікарня оснащена сучасною медичною технікою і апаратурою. Прекрасний кабінет фізіотерапії, яким завідує Олена Янчукова. Працюють амбулаторія та денний стаціонар, хороший стоматологічний кабінет. Словом, майже все для того, аби жителі Великих Копанів, Добросілля та Абрикосівки оперативно отримували якісну медичну допомогу. Дуже правильно, що чи не у першу чергу депутати сільської ради піклуються про охорону здоров'я. За це односельці які дуже вдячні.
— Знаю, що у вашому селі чимало людей, які приїхали працювати у теплицях і на ринку. Як ви їх лікуєте? Адже у більшості немає ні місцевої прописки, ні медичної картки з історією хвороб.
— Усі без винятку — люди. Є прописка чи немає, а жодному хворому в лікуванні ми не відмовили. Дійсно, значно швидше і точніше встановити діагноз та призначити курс лікування, коли бачиш, чим людина хворіла, чи робили їй щеплення, рентген тощо. Але навіть не маючи цього, оглядаємо, направляємо на аналізи і лікуємо, — відповідає Сергій Матвійович.
Спілкуючись з медиками Великокопанівської дільничної лікарні, мимоволі пригадав останній візит до Херсона міністра охорони здоров'я Василя Князевича. Головний медик країни годинами розповідав про спеціальну програму розвитку та підтримку сільської медицини: будівництво нових амбулаторій, придбання якісного медобладнання тощо. Але жодним словом так і не обмовився, як відомство планує заохочувати молодих спеціалістів працювати у селі...
Дороге бездоріжжя
Цьогорічної зими чи не найбільше у Великих Копанях постраждало вуличне покриття — воно зруйноване майже вщент. У селі знаходиться найбільший на півдні країни овочевий ринок, тому мало не щодня сотні вантажівок розбивають дорогу державного значення, а в самому населеному пункті асфальт зруйнували сотні приватних автомобілів.
— Двічі на рік ми традиційно грейдеруємо, латаємо вулиці. Але після цієї зими вони настільки знищені, що без капітального ремонту не обійтися, — зітхає сільський голова Валентина Костенко (на фото). — Навіть не уявляю, де брати кошти на їх відновлення. Почекаємо ще трохи, доки повністю зійдуть сніги і все висохне, а потім на сесії сільради шукатимемо шляхи вирішення цієї проблеми.
«Наша мрія — газифікація»
Уже не одне десятиріччя жителі Великих Копанів та Добросілля мріють про газифікацію. За словами Валентини Костенко, сьогодні від звичайних слів та прогнозів влада перейшла до конкретних справ. Керівники села обіцяють людям, якщо не повністю газифікувати, то обов'язково розпочати будівництво газопроводу вже цього року.
— Наші спеціалісти розробили проект газифікації Великих Копанів та Добросілля й направили у Київ на затвердження, — розповідає Валентина Дмитрівна. — Сподіваюся, що його невдовзі погодять. Ми ж знайдемо кошти і зможемо розпочати довгоочікуване будівництво газопроводу.
Історія села — на власному сайті
Сучасне комп'ютерне оснащення з безкоштовним підключенням до інтернету за сприяння сільради — практично в усіх стратегічних установах села: будинку культури, дитячій та дорослій бібліотеках, дільничній лікарні, дитсадку, школі та решті установ. На це виділяється понад 600 гривень щомісяця. На думку депутатів сільської ради, це варте того, аби їхні жителі завжди тримали руку на пульсі життя.
— Інтернет нам дуже допомагає, — зізнається вихователь Великокопанівського дитячого садка «Ягідка» Любов Самсонова. — 3 відкритих джерел дізнаємося про нові методики роботи з дітьми, цікаві розваги та ігри, знаходимо сучасні казки.
— Та найбільша наша гордість — власний сайт (www.vkopani.in.ua), на якому можна ознайомитися з історією Великих Копанів та Добросілля, що входить до складу нашої сільради, дізнатися про наше культурне, освітнє, спортивне сьогодення, переглянути фото і навіть залишити коментар чи побажання, — говорить голова сільради Валентина Костенко. — Я багато подорожувала і нині часто буваю у відрядженнях, але ніде не бачила, щоб звичайне село, мало таку прекрасну, наповнену Інформацією інтернет-сторінку.
Тепло, та не скрізь...
А ось місцева бібліотека не опалюється. Від холоду страждають не тільки книги, але й читачі. Тому останнім часом все рідше відвідують книгозбірню.
— Приміщення бібліотеки орендоване, тому за кошт громади зараз ми не можемо відремонтувати систему опалення, — бідкається сільський голова. — Але вже сьогодні з власником погоджуються умови придбання споруди. Як тільки буде прийнято сільський бюджет, ми обов'язково придбаємо приміщення бібліотеки, а потім полагодимо опалення, зробимо поточний ремонт.
Сьогодні у бібліотеці підтримують кімнатну температуру електрообігрівачами й намагаються врятувати книжковий фонд, який налічує понад 10 тисяч примірників.
— Працюємо у звичному режимі. Крім читальної зали та абонемента, у нас є свій інтернет-центр з чотирма комп'ютерами, постійно проводимо тематичні круглі столи. Раз на місяць при бібліотеці збираються члени сільського клубу «Подружка», — розповідає завідувачка бібліотеки Інна Нікітіна. — Нехай у нас трохи холодно, але, погодьтесь, усе інше — на висоті.
У книгозбірні дійсно робоча атмосфера: охайно, прекрасно оснащені книжкові полиці, все оформлено у національному дусі. А про безкоштовний інтернет-центр читачі багатьох районних бібліотек тільки мріють.
Піклуючись про майбутнє
Від чарівних та неповторних дитячих посмішок не можна відірвати очей. Певно, кожен з нас розуміє: заради рідного малюка варто не просто жити, а наполегливо працювати, робити все можливе, аби він мав комфортне, затишне та спокійне дитинство.
Відвідавши дитячий садочок «Ягідка», переконуєшся: тутешня влада справді дбає про малечу.
У садочку, як у казці: тепло, затишно, комфортно. У шести вікових групах щодня граються, відпочивають, пізнають світ та ази науки 137 маленьких непосидючих янголят. У черзі до садка — ще 45 дітей.
— На жаль, більше ми не в змозі прийняти: приміщення та штат працівників максимально завантажені. Наші «старшачки» ще трохи підростуть, підуть до школи, тоді ми обов'язково відкриємо двері іншим бажаючим, — розповідає завідувачка «Ягідки» Любов Білобородько. — У нас малеча не тільки з Великих Копанів, а й з Добросілля. Подобається садок батькам і з інших сіл. Тому вони ладні щодня возити дітей до нас. Тільки ми їм відмовляємо — своїх вистачає. Радіємо, що наша молодь плідно працює над майбутнім села, а ми, вихователі та няні, намагаємося доглядати їхніх діток якнайкраще.
Педагогічний колектив «Ягідки» нараховує 15 спеціалістів. Усі — дипломовані, добре знають свою справу і люблять дітей.
— Крім прекрасних .вихователів, таких, як Антоніна Малієнко, котра веде дитячий гурток «Паперова скарбничка» і вчить діток розвивати вправність рук, у нас є практичний психолог та музичний керівник, — розповідає Любов Білобородько. — А з наступного року вводимо нову посаду логопеда.
Цього року дитсадка вихователі обрали екологічно-естетичний напрям роботи. Дорослі вчать дітей любити й оберігати живу природу. У кожній групі — домашні вихованці: папуги, рибки тощо. Чимало й кімнатних рослин. Діти самі вчаться за всім доглядати: годують тваринок, поливають рослини, а дорослі їм підказують, як це робити.
—А з весни плануємо створити власний сквер і засадити його всім, чим тільки схоче малеча, — розповідає досвідчений вихователь Рита Боровик. — До впорядкування залучатимемо й дітей. Вони хочуть бачити у власному сквері гарні кущі, берізки, тополі і навіть пальми з бананами. На жаль, останні у нас не приживуться.
— Сільська рада вже виділила земельну ділянку поблизу дитсадка. Днями огородимо, окультуримо її та засадимо деревами, щоб діткам було цікаво спостерігати за їх ростом, — розповідає Валентина Дмитрівна. — Турбота про дітей, без перебільшення, — один з головних напрямів нашої роботи. Я вдячна депутатам сільради за те, що ніколи не відмовляють у допомозі дитсадку. Приємно, що вирішувати питання капітального будівництва, ремонту, придбання техніки та передплати спеціалізованої літератури для найменших своїх жителів сільській владі завжди допомагають благодійники — меценати.
© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
© 2005—2024 S&A design team / 0.006Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я» |