Ми хочемо бачити Скадовськ тільки квітучим, приємним містом. Але, але…

Засудити і розкритикувати – найпростіше, що можна зробити для ближнього. Бо чуже не болить і не заважає спати. Можна відмежовуватись від усього світу доти, доки це не торкнеться кожного. Тоді теж є вихід – звинуватити всіх і вся у черствості і байдужості до себе, коханого. А про те, що сам – не кращий, не рахується. Бо хто ж себе критикує, та ще й при всіх?

У Скадовську живе близько 20 тисяч людей. Немовлят, піонерів, як сказали б два десятиліття тому, працездатних чоловіків і жінок, а також пенсіонерів, пенсіонерок. Людей з вищою і церковно-приходською освітою. Тих, що роблять бізнес або, даруйте, дітей, хронічно хворих і з олімпійським здоров’ям, випивох, наркоманів і тих, хто любить читати книги. Усі ми – скадовчани. І нехай нас доля закине на Велику Китайську стіну, у Космос чи у Нову Збур’ївку сусіднього району, ми все одно лишимось скадовчанами. Що нас єднає, таких різних? Місто Скадовськ. Що нас роз’єднує? Переважно – не дуже товариський характер, відкрите або приховане свинство у вчинках, егоцентризм і уміння смачно, з насолодою наплювати на голову ближньому. Не вірите? Пропонуємо переконатися у цьому.

До редакції звернулася ска-довчанка Таміла Миколаївна Біляєва зі скаргою на те, що по вулицях Леніна (де вона проживає) та Куйбишева асенізаційні машини возять у напрямку до моря вміст своїх бочок. Жінка стверджує, що воду, відкачану із підтоплених дворів, зливають на розі вулиць Набережна – Куйбишева (часом там утворюється невеличке смердюче болітце), а фекалії виливають у вигрібну яму Скадовської філії ЗАТ «Чумак».

Детальніше вивчити ситуацію ми вирішили на місці. Разом із Тамілою Миколаївною кореспонденти «Ч» вийшли на Набережну, розташовану зі східного боку порту. Картина й справді, неприваблива. Фактично уся берегова зона, приблизно метрів зі сто від води, усіяна побутовим сміттям. Видно, що його сюди звозять цілеспрямовано, хоч і без дозволу. Відразу хочеться запитати у всіх без винятку скадовчан: люди добрі, це одіозний мер Черновецький розпорядився вивозити з Києва будівельні відходи, пляшки, пакети, обрізане гілляччя? Поміж купами сміття снує безпритульний пес з ознаками породи. Стихійне сміттєзвалище – через дорогу від житлових будинків. Місцеві жителі бачили тут навіть трупи кози та собаки. (Мабуть, їх сюди скинули зі свого літаючого апарата марсіани. Бо у Скадовську живуть винятково чесні й добропорядні патріоти рідного міста.)

Зруйнована будівля колишньої лазні служить сміттєзбірником. Це – приватна власність якогось горе-бізнесмена із Голопристанського району. Будівлю обнесено з усіх боків бетонною стіною. Опади над цією покинутою лазнею падають у вигляді целофанових пакетів із побутовими відходами. Дивно, що вчені всіх країн світу досі не зацікавились цим аномальним явищем.

Діна Григорівна Кравченко проживає за адресою: вул. Набережна, 3. Непривабливий крає-вид із двору вона намагалася закрити живою огорожею – обабіч смітника насадила дерев. Та боїться, що вони так і не виростуть, бо мішки з відходами із легкових машин скадовчан часто летять на молоді деревця. Мабуть, це жителі Херсона крадуть у скадовчан «жигулі», «москвичі» і крутіші тачки, щоб привезти сюди з усієї області сміття. Минулого року на прохання жителів кварталу міськрада зробила тут дорогу, бо були самі вибоїни. Дорогу зробили, тим самим полегшили життя не тільки місцевим жителям та відпочивальникам, а й тим, хто під прикриттям ночі позбувається від побутового сміття. А що – зроблено для всіх людей. За кермом істот із свинячим п`ятаком поки що помічено не було…

Фури, що чекають на вантаж у порту, – окрема тема. Мало того, що вони загазовують повітря, водії ще й насмічують, викидаючи з машини поліетиленові пакети та недоїдки. Діна Григорівна намагалася домовитися, щоб вони збирали сміття у пакети і залишали їх біля дворів – потім приберуть комунальні служби, які у місті працюють без вихідних, та все марно. Іноземні та іногородні водії не збираються дбати про чистоту чужого міста. Їм не болить.

Любов Андріївна Гаркуша згодна із сусідкою і додає: «Ми, жителі кварталу, самі намагаємося підтримувати чистоту на ділянці навпроти наших будинків, зрубуємо бур’яни, доглядаємо за деревцями, але ж упоратися з такою кількістю сміття не в змозі. Тут живуть переважно вдови та люди похилого віку».

Людмила Григорівна Григоревська із будинку по вулиці Куйбишева, 5 теж не втримується від коментарів: «…у колишній лазні збираються наркомани. Туди зносять сміття. Сморід не дає дихати на повні груди». (Ось і гірка життєва правда, а ми, грішним ділом, марсіанів опорочили – прим. ред.)

Виносять на пустир відходи не лише «зальотні» негідники, а й хороші душею, кришталево чисті жителі сусідніх кварталів. Майже за Екзюпері: умився сам – прибери свою планету. Центр Всесвіту в сучасних Маленьких Принців (чи Великих Нехлюїв) змалів: він знаходиться у рідному дворі. Зате ж як можна привселюдно полаяти всіх: куди дивиться місцева влада, Верховна Рада і Президент разом узяті?! Це ж неподобство. А те, що люди втратили елементарну совість – та ви що. До чого цей архаїзм. Про нього востаннє у першому класі вчителька, здається, говорила…

Жінки згадують часи, коли територію фактично пляжної зони прибирав Скадовський морський торговельний порт, рибгосп та консервний завод. Тоді бур’яни та сміття розорювали трактором. Тепер на початку сезону це робить міська рада. Та чи надовго? Ну день, ну два можна порадіти, а тоді – наша пісня гарна й нова, починаймо її знову. Стосовно асенізаційних машин, то водії на всі зауваження відповідають однозначно: «Возили і возити будемо». А, кажуть, гроші не пахнуть…

Начальник МКП «Очисні споруди» Анатолій Ващенко пого-дився: «Відкачану з дворів воду вивозимо на Набережну, виливаємо біля колишнього консервного заводу. Може, воно й не діло, але дівати цю воду нікуди. У Скадовську є три точки, де її зливають: західна околиця (Сусличка), вулиця Пасічника та Набережна. Це не каналізаційні стоки, це – просто ґрунтова вода. Шкоди ці води довкіллю не наносять. Асенізаційні машини «Очисних споруд» зливають фекалії на п’яту насосну каналізаційну станцію, розташовану за прикордонною заставою. Вже не раз ми попереджували приватних підприємців про заборону зливати в туалетну яму біля ЗАТ «Чумак» (на фото О.Шевченко) нечистоти, але ті й за вухом не ведуть».

Треба по периметру колишньої вбиральні поставити... автоматників. Тоді всі відразу злякаються і заповажають незрозуміло тільки кого, але заповажають точно. Щоб «Очисні споруди» дозволили приватникам зливати відходи у центральну каналізацію, треба укласти з ними договір і платити. А тут безплатна зливна яма. На дурницю ж, відомо, й оцет солодкий. Якщо на терези покласти совість і гроші, вгадайте з трьох разів, що переважить? Ото ж то й воно.

Олександр Тисленко більше сорока років працює на асе-нізаційній машині. Пам’ятає, як у 80-х роках у ту яму зливали відходи з житлових будинків, що належали консервному заводу. Він запевняє, що яма до центральної каналізації не підключена, має об’єм 20-25 кубічних метрів. Це звичайний надвірний туалет. Нині О.Тисленко займається приватним вивозом нечистот, має договір з «Очисними спорудами», але зливає фекалії у яму консервного заводу, бо нічого поганого у цьому не вбачає.

Районна санепідемстанція говорить про категоричну заборону скиду фекалій у цю яму. Але фізично вплинути на асенізаційників важко: не відстрілювати ж їх. Як-не-як будуємо демократичне суспільство… Стосовно сміття у місті, то працівники СЕС упевнені, що винні у цьому місцеві жителі. Автори цих рядків солідарні з ними на сто відсотків.

У міській раді з цього приводу висловлюються безапеляційно: смітники роблять самі ж жителі найближчих кварталів. Це вони виносять на узбережжя непотріб. Як не крути, а починати треба з кожної окремої людини. Поки виносять сміття зі своєї хати на сусідню вулицю, порядку не буде. Не тільки у цьому мікрорайоні міста – скрізь.

Красива вулиця Свердлова. Гарнюсінька. Ніби з рекламного проспекту зійшла. Будинки – як іграшкові. Клумби – рай для ока. Церква. Знаєте, де завжди є купи із сміттям? Біля цвинтарної огорожі. Це вночі оживають тіні померлих і приносять сміття з ТОГО СВІТУ. Добре, що хоч складають його рівненько, охайненько. Якраз під парканом клакладовища. Ближче до церкви.

Треба написати про ці непо-добства в адміністрацію Президента, до Організації Об’єднаних націй або NASA – раптом пришлють космічний корабель, щоб вивезти це сміття до Голівуду – може, згодиться для четвертого фільму про «Термінатора». Хтось «Оскара» отримає. А ми – «Малину» за нелюбов до батьківщини. Мине день, тиждень, і за півроку на тих самих місцях виростуть нові купи відходів життєдіяльності «кращих» людей Скадовська.

А можна зробити інакше – пошукати у закапелках душі благородство. Забули, що це таке? Благородство – ознака породи. Справжності.

Хоча я особисто зупинилась би на роті автоматників. Із кулями для пентболу.