Щосереди райцентр Високопілля перетворюється на своєрідну мекку не лише для місцевих підприємців, а й Великоолександрівського та Нововоронцовського районів, сусідніх міст Дніпропетровської області. Неподалік від центру розташувався госпрозрахунковий ринок селищної територіальної громади. Тут можна купити продукти, одяг, товари для дому тощо — все, чого душа забажає. Але багато років торговцям заважають краще обслуговувати покупців тиснява та неможливість викласти на огляд покупців весь крам.

— Я вдруге приїхав з Великої Олександрівки торгувати рибою, її перекупив з рук, — чесно зізнається чоловік. Якщо не куплять, даремно витратився на дорогу...

Продавцю-початківцю нічого не залишалося, як торгувати з землі, бо іншого місця не знайшлося.

По сусідству з палатками та ятками місцевих і приїжджих підприємців, покупців» запрошує магазин «Продтовари». Як з'ясувалося, приміщення у райспоживспілки взяв в оренду місцевий підприємець Володимир Василенко, котрий не лише дав роботу продавцю, а й відповідає тут за стан справ. На жаль, на вітрині з м'ясопродуктами, на хлібі, яйцях та інших товарах не було цінників. А ось з сервісом ще можна миритися. Продавець Тетяна пообіцяла ліквідувати прогалини у роботі.

У присутності директора ринку Лариси Закарян кореспондент спілкувався з Володимиром Василенком, який сам стояв за прилавком з дарами моря. Він погодився, що мало запропонувати широкий асортимент харчів та не завищувати ціни. Необхідно подбати про культуру обслуговування покупців.

На території ринку в базарний день, особливо приїжджим, не вистачає й місця поставити машину і викласти весь свій товар, не пошкодивши його. Доводиться миритися не лише з незручностями, а й терпляче зносити примхи погоди.

— Торгуємо під відкритим небом, — розповіла Людмила Коваленко, підприємець із Зеленодольська Дніпропетровської області. — Рятує від дощу і спеки намет, але й він не допомагає при сильному вітрі та зливі. Зате містове сплачуємо справно.

—Я працюю на посаді директора ринку 9 років. За цей час не вдалося до кінця розв'язати всіх проблем, — чесно зізнається Лариса Закарян. — Причина стара як світ: не вистачає коштів. Узимку дуже багато втратили через заметілі і хуртовини, а весна застала з новими проблемами. Необхідно очистити територію від кучугур сміття, залатати вибоїни та впорядкувати приміщення. Постараємося до травневих свят з цим упоратися, аби бізнесмени та покупці не кололи нам очей! Погоджуюся, що деякі люди змушені торгувати з землі, але це запитання не до нас... Бачите, скільки сьогодні машин на території ринку?! А наступної середи їх буде ще більше! Ніде ставити транспорт, а якби було більше простору, можна було б за помірну плату організувати охорону. А щодо ринкового збору, то він не такий вже й великий. Сьогодні, наприклад, склав трохи більше тисячі гривень. На ці кошти не дуже розженешся, тим паче зарплату чотирьом працівникам треба виплачувати...

У бухгалтера ринку Оксани Жук свій погляд на стан речей:

«Наші працівники не бояться ніякої роботи, але за неї слід своєчасно платити! Борг по зарплаті набіг майже до 8 тисяч гривень. За великим рахунком, не бачимо заробленого ще з грудня минулого року! А кому не«хочеться купити харчів, засоби гігієни або обновку на свято?!..».

Можна ще багато розповідати про плюси і мінуси торгівлі на селищному ринку. Але слід визнати, що він годує і одягає тисячі людей не лише Херсонської, а й Дніпропетровської областей. І щоб не було місця порушенням правил торгівлі, щоб приваблювали своїм виглядом намети підприємців та не валялися під ногами харчові відходи, пляшки та інший непотріб, слід подбати про прилавки, урни для сміття, побілити та пофарбувати приміщення й відремонтувати під'їзні шляхи, вивезти нечистоти на звалище. Роботи вистачить на всіх, і для Високопільської селищної ради зокрема. Чому б, приміром, не збільшити площу під ринком: буде більше продавців, буде більший і прибуток. Лариса Закарян сказала на прощання: «Ви поїдете, а нам залишатися наодинці зі своїми проблемами! А ринок — обличчя селища. На жаль, до ідеалу ще дуже далеко. Сподіваємося, що нам подадуть руку допомоги не лише селищна рада, а й спонсори».

Додам: більшість продавців, особливо приїжджих, чомусь досі користуються старими вагами. Здається, електронних вони ще не бачили. Коли я попросив одного з них показати 10-грамову гирю, він лише посміхнувся. Воно й зрозуміло: торгівля на око дає непоганий навар нечистим на руку...