Коли п'ятдесятирічну жінку, що проживала у сестриній хаті в одному із сіл району, прийшли погукати до роботи за плату на городі (тим і жила), вийшов набагато старший за неї співжитель і відповів: «Вона п'яна дуже, спить». Віра (тут і далі імена з етичних міркувань змінено) безпомічно лежала на підлозі будинку, уже назавжди нездатна не лише до роботи, а й до життя. Незліченні тяжкі травми на її огрядному тілі свідчили про дуже жорстокий спосіб вкорочення віку жертви.

На досудовому слідстві, як і на судовому засіданні, похилого віку підсудний намагався виправдатися плутаними свідченнями.

За однією з версій, Микола, повернувшись вранці додому, побачив на підлозі закривавлену співжительку, яка не могла пояснити, звідки таке лихо. Намагався підняти її. Та тільки замарався кров'ю. За іншим, пізнішим поясненням, потерпіла прийшла додому уже кимось побита, за щось перечепилася і гепнулася на підлогу. І знову ж Микола, який, за його словами, такою її зустрів, намагався підвести цю жінку, та тільки закривавив брюки і сорочку. Навіть попросив сусідів міліцію викликати.

У ході досудового слідства було встановлено, що підсудний, громадянин Росії, у звичному стані сп'яніння так з'ясовував стосунки з жінкою, що далеко чулися крики, а то й благання про допомогу.

Віра, працюючи на городах, у синцях, скаржилася на постійне насилля і жорстокість цього чоловіка. Люди бачили, як вона після таких стусанів ходила з валізою і торбами по вулиці, очевидно, шукаючи прихистку у селі, куди приїхала здалеку на заробітки. Коли ж сусіди реагували на крики у неблагополучному будинку і намагалися хоч якось вплинути на дебошира, той посилав їх подалі нецензурною лайкою. Таке співжиття тривало у селі менше року, та, знаючи сумний його кінець, дивуєшся: як довго!

За результатами судово-медичної експертизи, смерть потерпілої настала після багаточисельних ударів скоріш усього ногами, руками, а також довгим предметом, причому тривало в одні і ті ж місця. Такі тяжкі травми від падіння цієї жінки з висоти її зросту не припускалися. Вилучені речові докази: дві дерев'яні палки, три ґудзики, чоловічі брюки і сорочка (зі слідами крові жертви).

Підсудний свою вину заперечував повністю. Стверджував, що ніколи не лаявся з нею.

На першому судовому засіданні Цюрупинського районного суду підсудний не лише заперечував свою вину, а й стверджував, що постанова про притягнення його до кримінальної відповідальності для ознайомлення йому не надавалася. Вимагав ознайомити його з матеріалами кримінальної справи у присутності призначеного йому адвоката (такого не було призначено в ході досудового слідства). Давалася взнаки при спілкуванні з ним і певна глухуватість його і малограмотність.

Враховуючи ці обставини, районний суд з мотивів неповноти досудового слідства і порушення права звинувачуваного на захист відправив справу на додаткове розслідування. З цього приводу Цюрупинська прокуратура, представник якої підтримував звинувачення, направила апеляцію до апеляційного суду Херсонської області. Стверджувалося, що в ході досудового слідства були виконані всі необхідні слідчі дії. А факт відмови підписати протокол звинувачення звинувачуваним підтверджувався підписами понятих. Та апеляційний суд виніс ухвалу залишити апеляцію без задоволення. Підтверджено, що неправильність досудового слідства не могла бути усунута в судовому слідстві. Відповідно до ст. 45 ч. 1 п. 2 Кримінально-процесуального кодексу участь адвоката у справах, коли звинувачені через свої фізичні або психічні вади (глухі, сліпі тощо) не можуть самі реалізувати своє право на захист, обов'язкова з моменту затримання. В ході досудового слідства не встановлено рівень освіти особи, що звинувачується, стан здоров'я. У відмові обвинувачуваного підписати протокол про ознайомлення з ним під час слідства слідчий не зазначив мотиви відмови, що є обов'язковим.

Зважте, суди всіх інстанцій виходили з того, що наскільки б не порушував закон підсудний, його вина має доводитися тільки за дотримання всіх передбачених законом вимог, як би це не ускладнювало слідство і суд. Перше, що довелося робити слідству при дотриманні всіх вимог, — відхиляти піклування адвоката про припинення справи на підставі заперечення звинувачуваного у причетності до злочину. А на наступному судовому розгляді справи в Цюрупинському районному суді уже представник Цюрупинської прокуратури заявив про додаткові вимоги щодо звинувачуваного: призначення йому амбулаторної судово-психіатричної експертизи. Підсудний вів себе неадекватно. Стверджував, що «любиму жінку» палицею побив прокурор. Істерично кричав, бився головою об металеву споруду. Не допомогло підсудному і тимчасове видалення його з судового залу.

Медична еспертиза після амбулаторного обстеження підсудного визнала його обмежено дієздатним, тобто таким, який з врахуванням цієї обмеженості, має нести відповідальність за свої вчинки.

Цюрупинський районний суд оцінив сукупно всі досліджені докази. Встановлено, що підсудний зранку того дня протягом 4-х годин навмисно вдався до побиття потерпілої. Інших причетних до побиття не встановлено. Не підтверджена судовим слідством і заява підсудного, що співжителькау цей час могла бути в іншому місці, зазнавши там травм. Взято до уваги висновок судово-медичної експертизи про те, що кров потерпілої на одязі підсудного — не від притуляння до окривавленої жертви, а від бризкання крові з ран.

Суд критично оцінив свідчення підсудного, поклавши в основу свідчення свідків, письмові докази і те, що підсудний, за висновком судово-психіатричної експертизи, у примусовому лікуванні не має потреби. Враховуючи всі обставини, суд в межах мінімально встановлених санкцій ч. 2 ст. 121 Кримінального кодексу України своїм вироком засудив підсудного до семи років ув'язнення.

Засуджений після вироку районного суду звертався з апеляцією до апеляційного суду, яку потім відкликав. Розгляд справи у судових інстанціях завершено остаточно. А в інстанціях сумлінності кожного щодо уроків для всіх маємо змогу продовжити сам на сам.

Очевидне та повчальне таке трагічне співжительство і наслідками в ньому оковитої. Засуджений не був обмежений у проявах зла під час співмешкання ні офіційними профілактичними застереженнями, ні намаганням потерпілої рішуче позбавитися насильника. Отож був не тільки співжителем такого співжительства, а й співсмертю в такій смерті.