Одним із найголовніших та найважливіших обов'язків батьків є обов'язок утримувати своїх неповнолітніх і непрацездатних повнолітніх дітей, незалежно від того, чи перебувають вони у шлюбі чи ні. Цей обов'язок закріплений в Конституції України (статті 51, 52), а також в Сімейному кодексі України (статті 180-201).

Способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними, або за рішенням суду.

За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій або натуральній формі, виходячи із інтересів дитини.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька, або у твердій грошовій сумі. Крім того, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Існування зазначеної норми надає можливість суду встановлювати у кожній конкретній справі той чи інший розмір аліментів на дитину, але не менший, ніж ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку (прожитковий мінімум для дітей до 6 років — 557 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років — 701 гривню). Тобто, цей розмір є не меншим: для дитини до 6 років — 167 грн 10 коп. та для дитини віком від 6 до 18 років — 210 грн 30 коп.

Примусове виконання судових рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів юстиції України. Порядок стягнення аліментів визначено Законом України «Про виконавче провадження».

У разі неможливості стягнення аліментів із заробітної плати чи інших доходів боржника протягом трьох місяців поспіль, якщо боржник не працює і не одержує доходів, стягнення звертається на майно боржника.

Крім того, у випадку, коли батьки злісно ухиляються від виконання аліментного обов'язку, до них застосовується кримінальна відповідальність. Так, згідно зі статтею 164 Кримінального кодексу України за злісне ухилення від сплати встановлених рішенням суду коштів на утримання дітей (аліментів), а також злісне ухилення батьків від утримання неповнолітніх або непрацездатних дітей, що перебувають на їх утриманні, карається штрафом від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або громадськими роботами на строк від вісімдесяти до ста двадцяти годин, або виправними роботами на строк до одного року, або обмеженням волі на строк до двох років.

Також, слід звернути увагу на те, що якщо у платника аліментів немає реальної можливості виплачувати аліменти, то мають притягуватися до участі інші родичі дитини. Слід зазначити, що поняттям «родичі» охоплюються такі особи, як баба, дід, прабаба, прадід, повнорідні брат і сестра (Постанова Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року №3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів»).

Згідно зі статтею 265 СК баба, дід зобов'язані утримувати-своїх малолітніх, неповнолітніх внуків, якщо у них. немає матері, батька або якщо батьки не можуть з поважних причин надавати їм належного утримання, за умови, що баба, дід можуть надавати матеріальну допомогу.

У разі неможливості надавання допомоги, держава несе обов'язок щодо надання дитині матеріального забезпечення, який може виконуватися різними способами. Одним із таких способів є призначення тимчасової державної матеріальної допомоги дитині у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину.

Додатково зазначаємо, що згідно із Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20 жовтня 2009 року з 1 січня 2010 року впроваджено нові розміри прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць, зокрема з 1 січня для дітей віком до 6 років становить — 755 гривень, для дітей віком від 6 до 18 років — 901 гривню.

Тимчасова державна допомога дитині призначається у випадках, коли місце проживання її батьків невідоме, або вони ухиляються від сплати аліментів, або не мають можливості утримувати дитину. Тимчасова державна допомога не може бути меншою, ніж ЗО відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Виплата тимчасової державної допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок призначення та виплати тимчасової державної допомоги дітям, батьки яких ухиляються від сплати аліментів, не мають можливості утримувати дитину або місце проживання їх невідоме, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 2006 року № 189.

Разом з тим, звертаємо увагу на те, що суми наданої дитині тимчасової державної допомоги підлягають стягненню з платника аліментів до Державного бюджету України у судовому порядку (частина десята статті 181 Сімейного кодексу України).

Також, відповідно до статті 185 Сімейного кодексу України той з батьків, з кого присуджено стягнення аліментів на дитину, а також той з батьків, до кого вимога про стягнення аліментів не була подана, зобов'язані брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами (розвитком здібностей дитини, її хворобою, каліцтвом тощо). Розмір участі одного з батьків у додаткових витратах на дитину в разі спору визначається за рішенням суду.

Разом з тим, згідно із статтею 196 Сімейного кодексу України при виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов'язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв'язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов'язані утримувати їх до досягнення 23 років (незалежно від форми навчання -денної, заочної, очно-заочної) за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Право на утримання припиняється в разі припинення навчання.

Відповідно до частин першої-третьої статті 190 Сімейного кодексу України той із батьків, з ким проживає дитина, і той із батьків, хто проживає окремо від неї, з дозволу органу опіки та піклування можуть укласти договір про припинення права на аліменти для дитини у зв'язку з передачею права власності на нерухоме майно (житловий будинок, квартиру, земельну ділянку тощо). Такий договір укладається у письмовій формі з обов'язковим нотаріальним посвідченням та подальшою його державною реєстрацією у бюро технічної інвентаризації (БТІ). Якщо дитина досягла чотирнадцяти років, вона бере участь в укладенні цього договору. Однак, укладення договору не звільняє того з батьків, хто проживає окремо, від обов'язку брати участь у додаткових витратах на дитину.