Суд визнав банкрутом МКП «Цюрупинськтеплокомуненерго». «ВО» зустрівся з директором підприємства Є. О. Нікіфоровим.

- Едуарде Олександровичу, наша газета ще в 2003 році писала, що подібна схема банкрутства комунальних підприємств (через Пенсійний фонд) з наступним «явленням нових», уже без боргів (тільки куди їх дівати?), не має перспективи. Банкрутство вашого підприємства — ще одне підтвердження цієї тези. Чи не так?

- Коли я прийняв підприємство, воно вже мало -1 млн. 180 тис. грн. боргів за газ та 750 тис. — за електроенергію. У грудні 2003 року борг у Пенсійний фонд був 157 тис. грн. Нам залишили всі борги попередника, а він фактично почав з нуля. До того ж, йому віддали бюджет. А тут завдання одне: виписати платіжні доручення і відправити споживачу, а він, тобто бюджет, гарантовано проплатить.

Ще характерніше ця згубна схема спрацювала на комунгоспах. Я добре пам'ятаю всі цифри і як банкрутували комунгосп за борги 864 тис. грн. перед Пенсійний фондом. Створили нове підприємство. І що ж? Через три роки воно нажило нові борги — 610 тис. грн. Перед тим же Пенсійним фондом. І зараз знову стоїть на межі банкрутства.

- Чи не спрацює схема «комунального камікадзе» і у вашому випадку, і ми знову матимемо ще одне «...енерго», з тими ж обличчями, тільки під іншою назвою?

- Такого варіанту теж не виключаю. Усе буде залежати від того, як поведе себе міська влада. Адже вона засновник комунальних підприємств. Ви ж дивіться, що виходить. Як тільки перевели на альтернативні джерела опалення бюджетних споживачів (школи, лікарні, дитсадки, частину установ та організацій), процент проплати по населенню в наших колег з «Теплотехніка» різко впав — до 26 процентів за минулий опалювальний сезон. На цьому фоні навіть у нас, банкрутів, показник кращий — 58 процентів проплати. А тепер і «Теплотехнік» заборгував 500 тис. грн. тільки за газ.

- Едуарде Олександровичу, які причини банкрутства назвали б ви? Можливо, це економічно необгрунтовані тарифи чи роздуті штати, завищені зарплати, про що говорять у місті, чи ін. ?

- Це правда, з 1 січня 2006 по 12 грудня 2009 року тарифи не переглядалися. Тобто три роки, притому, що всі складові вартості нашого товару — тепла — за цей час незрівнянно виросли. При цьому не відшкодовується ще й різниця в тарифах, як передбачає закон. Єдине, що покривалось, то це заборгованість по розрахунках за газ, на що виділялась державна субвенція. Так званий взаємозалік, через який пройшли всі комунальні підприємства. Міська рада чомусь вважає, що це вона виділила кошти, а ми, мовляв, не справились із ситуацією. А як можна справитись, якщо на сьогодні заборгованість по різниці у тарифах становить 3 млн. 200 тис. грн.? Однак міськрада цю заборгованість ніяк не проводить по своїх балансах. Вона її просто не визнає.

У силу своїх службових обов'язків я часто зустрічаюсь з міським головою, його першим заступником, іншими відповідальними працівниками виконкому — і як керівник комунального підприємства, і просто як людина — і мені задають багато запитань по боргах. Я міг відповісти просто, що ми не зможемо це зробити. Але я так не казав, а пояснював, що борги по різниці в тарифах становлять більше 3 млн., і щоб повернути їх необхідні конкретні дії!

Якби навіть міськраді не треба було взагалі нічого фінансувати — ні дошкільні дитячі заклади, ні інші установи і тому подібне — то для виплати різниці по тарифах потрібно було б кілька років! То скажіть, хіба можна віддати ці гроші?

А тому хтось — чи то політик, чи міський голова, чи економіст — повинен, врешті-решт, сказати правду своїм співгромадянам: «Люди, добрі, ви нас пробачте, але іншого шляху в нас нема, як підвищення тарифів». Треба сказати людям правду, що сьогодні міськрада практично не в змозі повернути підприємствам кошти, заборговані по різниці в тарифах.

А з іншого боку, треба сказати громадянам, що держава зобов'язується підтримати підприємства комунальної теплоенергетики, щоб робота їх була стабільною, а тарифи для населення не підвищувались.

Ви ж погляньте, що відбувається? Хіба б ми стали банкрутами, якби нам повернули 5 млн. 330 тис. дебіторської заборгованості? При тому, що наші борги майже удвічі менші — порядку 3 млн. Якби нам повернули ці кошти, ми б могли за все розрахуватися і спокійнісінько жити далі. Тоді навіть тарифи не варто було б піднімати.

- А роздуті штати, високі зарплати?

- У нас найнижча зарплата серед комунальних підприємств міста. Я, наприклад, одержую менше, ніж головний інженер. Особисто подав заяву на ім'я міського голови, що, мовляв, так і так, враховуючи складний економічно-фінансовий стан підприємства, прошу зняти з мене всі доплати та надбавки. Чомусь гадав, що мене підтримають всі комунальні керівники. Але ніхто не відмовився від доплат. Тепер рідні докоряють: чого

добився? Крім того, що вже більше 10 тисяч гривень сім'я втратила.

Та навіть не це головне. Прикро, що про реформування житлово-комунального господарства одні розмови і ніяких конкретних дій.

- Едуарде Олександровичу, «Цюрупинськтеплокомуненерго» — банкрут. Щодалі?

- Майже половина квартиронаймачів уже перейшли на альтернативні джерела опалення. Це найбільш платоспроможні наші абоненти. Чи є перспектива з тими, з ким ми залишились? Вважаю, що є. Навіть незважаючи на те, що нам призначили ліквідатора. Усі працівники написали /заяви на звільнення. Залишаються лише ті, хто підтримує технічний стан підприємства. Адже воно продовжує працювати. Ось тільки в якому вигляді, це має вирішити засновник — міська рада. Чи то його приєднають до іншого підприємства, чи буде новоутворене...

- А як бути платникам? У міськраді нам порадили взагалі промовчати про банкрутство вашого підприємства. Мовляв, тоді люди взагалі платити перестануть.

- Я так не вважаю, Сьогодні споживачі заборгували нам 2 млн. 200 тис. грн. Але вони повинні продовжувати сплачувати, бо ні борги, ні підприємство нікуди не діваються. Вносити платежі поки що варто «Цюрупинськтеплокомуенерго», а потім, можливо, його правонаступнику, якщо таке буде. Але, повторюю, це питання вже не до нас, а до влади.

- А на розпродаж підприємство не піде?

- Справа в тому, що комунальну власність законом заборонено реалізувати. Тай що продавати? У нас є один теплопункт, який можна вивести з технології виробництва та розподілу тепла, але вартість його висока і бажаючих придбати нема. Уже була спроба продати, та покупця так і не знайшлося. Та й хто купить за 700 тисяч одні стіни і дірявий дах? Ліквідаційної ж маси підприємство фактично не має. А тому погасити борги в Пенсійний фонд нічим. Хоча тільки за лютий-березень 2010 року ми перерахували 48 процентів від необхідної суми страхових внесків. Та на це ніхто вже не зважав. Позивач працював по заданій програмі, яка була націлена лише на одне — банкрутство. Узагалі мені гірко: хтось поставив за мету банкрутувати загалом успішне і потрібне людям підприємство, і домігся свого. А нам так і не вдалося пояснити, що треба робити, аби такого не сталося...

- Можна людям сподіватися, що наступної зими їх не залишать без тепла?

- Це питання, скоріше, вже не до нас.