Журналісти заявляють, що на українських телеканалах відроджується цензура. Цей факт вже помітили і закордоном. Так, авторитетні організації «Репортери без кордонів» та Міжнародна асоціація захисту свободи слова висловили занепокоєння станом зі свободою слова в Україні. Відповідальна за медіаполітику в Адміністрації Президента Ганна Герман заявляє, що «ситуацію нагнітає опозиція» і насправді ніякої цензури нема. Між тим, експерти відзначають, що влада просто боїться опозиції,«а олігархи — власники телеканалів, готові за економічні привілеї розплачуватись із командою Януковича-Азарова «правильною» інформаційною політикою своїх медіа-ресурсів.

Першими проти цензури піднялися 1+1

На телеканалі «1+1» запроваджують цензуру — заявили у відкритому лису журналісти служби новин ТСН. «Сюжети, у яких присутня критика чинної влади, з політичних міркувань знімають з ефіру. Остаточне рішення приймається гендиректором «1+1», — наголошується в зверненні. За словами журналістів, останньою краплею став підсумковий випуск ТСН 2 травня, в якому «матеріали про політичне протистояння у ВР перетворилися на класичні приклади інформаційного кілерства». «Підписанти» відкритого листа зазначають, що «смілива спроба колеги, Мирослава Отковича, підняти проблему цензури обернулася звинуваченнями у заангажованості, дилетантстві і непрофесіоналізмі з боку заступниці глави адміністрації Президента».

А вже 7 травня про системну цензуру заявили і журналісти телеканалу СТБ. Вони повідомили, що після президентських виборів «почали зміщуватися акценти в репортажах, пов'язаних із діяльністю міністра освіти Дмитра Табачника, тем УПА та Голодомору». У той же день Незалежна медіа-профспілка України звернула увагу Генпрокуратури: «оприлюднені факти впровадження цензури є достатньою підставою для порушення кримінальних справ». Голова НМПУ Роман Скрипін стверджує, що журналістські матеріали цензурують за вказівкою власників українських медіа холдингів. «Можливо, відбувалися розмови з медіа-власниками, які мають свої інтереси при чинній владі, про те, якщо ви хочете зберегти свій бізнес, не лише медійний, то вам треба трішки прикрити рота стосовно дій чинної влади», — зазначив голова НМПУ.

Від Януковича вимагають припинити тиск

Міжнародна організація «Репортери без кордонів», у свою чергу, звернулася до президента України Віктора Януковича. «Репортери» навели низку прикладів, коли, попри заяви влади про «відданість демократичним цінностям», вона брутально порушує права журналістів. Зокрема, йдеться про недопущення журналістів на прес-конференцію президентів України і Росії у Харкові. На це звертає увагу і Міжнародна асоціація захисту свободи слова (ІРЕХ). «Під час прес-конференції було оголошено історичні для суверенітету країни угоди, що намічають спільні домовленості щодо нафтового та газового сектору країни та продовжують термін присутності російської військової бази в Україні. Журналістам не дали можливості поставити критичні питання про ці угоди», — зазначає ІРЕХ. Асоціація стверджує, що «моніторинг, який здійснюють Інститут масової інформації (ІМІ) та інші організації, свідчить про різке звуження поля свободи слова в Україні після приходу до влади і у лютому 2010 — року Президента Віктора Януковича».

Ганна Герман, яка відповідає за медіаполітику в Адміністрації Президента, у відповідь заявила, що ніякої цензури і темників нема, а ситуацію «нагнітають заанґажовані журналісти». Подібна реакція свідчить, що влада просто боїться опозиції, — зазначає медіа-експерт Отар Довженко. Це підтверджує «риторика і дії, спрямовані проти Юлії Тимошенко та інших представників опозиції, та тон та зміст повідомлень у підконтрольних або лояльних до влади засобах масової інформації», — наголошує він. Довженко у етапі на сайті «Телекритики» також називає основні напрямки інформаційної політики влади, спрямованої на боротьбу з опозицією.

Владі потрібна «конструктивна» опозиція

Зокрема, глядачам втовкмачують, що опозиція, мовляв, має бути «не такою» — тому, що в ролі опозиції Партію регіонів влаштовують будь-які «конструктивні», але менш популярні за Блок Юлії Тимошенко, політичні сили. Так, Віктор Янукович, коментуючи створення Комітету захисту України, заявив: «Країні потрібна опозиція. Але опозиція повинна бути конструктивною. Опозиція, яка пропонує конструктивні проекти, бачить рішення, які пропонує влада». «Це — прийом родом із епохи Кучми: тоді його, зокрема, використовував і Віктор Федорович, називаючи своїх опонентів, Ющенка і Тимошенко, «не справжньою опозицією, а збанкрутілою владою», — зазначає Довженко.

«У якості «справжньої» опозиції пропонували комуністів — на той час доволі численну силу, готову, завжди продемонструвати свою «конструктивність» у голосуванні за потрібні владі рішення. Нині тогочасну роль комуністів відіграє Арісеній Яценюк», — «наголошує медіа-експерт. Він нагадує, що «попри те, що Арсеній Петрович за статусом є лише народним депутатом України та лідером поки що віртуальної партії, його пряма мова постійно з'являється в телесюжетах у рамках «квоти опозиції», а сам він — у політичних ток-шоу, куди «забувають» запросити тимошенківців».

В інформаційній війні, яку влада розгорнула проти опозиції, використовуються також тези про «розколоту» та «деструктивну» опозицію. Так, після подій 27 квітня у Верховній Раді тема «варварства» опозиції широко використовувалася для інформаційних спецоперацій.

Таким же чином були побудовані і повідомлення про опозиційний мітинг 11 травня. А от про те, що влада напередодні цього мітингу блокувала виїзд автобусів з регіонів до Києва, абсолютна більшість телеканалів не повідомила ні слова -хоча йшлося про перешкоджання пересуванню сотень тисяч громадян України.

Нині весь телевізійний ринок фактично монополізований чотирма фінансово-політичними групами. Так, «Інтер», К1 та, останнім часом, УТ-1, контролюються спонсором Партії регіонів Дмитром Фірташем. ІСТУ, Новий та СТБ входять до телехолдингу Віктора Пінчука, ТРК «Україна» — Ріната. Ахметова, а власником «1 + 1» є «олігарх широкого профілю» Ігор Коломойський. «Олігархи, для яких їхній медійний бізнес є обтяжливим додатком до трубопрокатного чи нафтопереробного, готові розплачуватись із владою медійним ресурсом, або ж підтримувати таким чином зроблені в цю владу капіталовкладення», — стверджує медіа-експерт Отар Довженко. І цю обставину слід мати на увазі всім, хто нині дивиться політичні теленовини та робить висновки з побаченого. Наразі висновок тільки один: допоки телебачення контролюють провладні олігархи, вірити йому не варто.