Головною подією політичного життя в другій половині 1917 року стало визнання Губерніальним з'їздом представників рад, земств, місцевих самоврядувань Херсонщини у складі УНР. З'їзд розпочався в колишньому губернському будинку ЗО листопада в нервовій політичній обстановці. В перший день з'їзду його кулуари заповнили ряди мітингових груп, де були більшовики, а навколо кожного — душ по десять українців.

У роботі з'їзду взяли участь 329 делегатів, які представляли ради робітничих та солдатських депутатів (по 5 делегатів від кожного повіту), волосні земства (по 1 депутату від волості), міські самоврядування та повітові земства (по 5 делегатів). Прихильники більшовиків (111 делегатів) під час обговорень на деякий час покинули залу, але потім повернулися. Після жвавих дискусій делегати дійшли згоди: «1. Херсонщина є невід'ємною частиною Української Народної Республіки, а найвищою владою в Україні є до українських установчих зборів Центральна Рада і Генеральний секретаріат. 2. Доручити губерніальній і повітовим радам селянських депутатів, земським і міським управам приступити до підготовки виборів в Установчі збори». За цю резолюцію проголосували 326 делегатів, троє утрималися.

«Українці і меншість прийшли згоди, що вилилось в натхненний спів усіма присутніми заповіту нашого батька Тараса Шевченка «Як умру, то поховайте мене на могилі».

Завдяки політичній та військовій підтримці товариство нарешті отримало приміщення для своїх заходів. Ось як це відбулося.

До Херсона прибув Віленський український полк, командування якого звернулося до «Української Хати» з проханням влаштувати для козаків лекції з українознавства, курси з історії та мови й вистави.

«Для козаків Гайдамацького куреня, в котрому лічилось уже декілька сот чоловіків, — згадував Іван Челюк, — теж необхідна була негайна широка освітня робота, позаяк більшовизм поширювався і поширювався поміж вояками ...»

У зв'язку з тим, що місцева влада була не в змозі надати для потреб українських культурних інституцій необхідного приміщення (або не бажала цього робити), козаки куреня вирішили цю проблему революційним шляхом. 20 грудня 1917 року до Народного будинку прийшло 8 козаків й зайняли приміщення, в якому на той час знаходився напівпорожній шпиталь. Хворі солдати були переселені в сусідній.

Народний будинок знов, вперше з початку війни, став використовуватися за своїм призначенням — для культурно-просвітницької роботи серед городян. «А знов зорганізовані драматично-музичний та співочий гуртки «Української Хати» розпочали діяльно готуватись до концертів і вистав. Посипалось багато прохань від різних організацій українських Гне українських влаштувати що-не-будь на користь організації, або надати театр під вечір. Таким чином у Херсоні почав існувати Український національний театр».

Власне, приміщення надихнуло просвітян на більш активну роботу. В грудні «лектори товариства були направлені до «Української військової громади», «Гайдамацького куреня», організації «середньошкільників» та на робочі околиці міста для проведення просвітницьких лекцій на актуальні теми державного життя та історії України.

Перші такі курси були влаштовані в повітовій продовольчій управі на особисті прохання службовців. Слухачів записалося 60 чоловік. «Курси тяглися місяць за платню в 6 карбованців з особи. В програмі курсів входили: «українська мова», «історія України», «біжучі політичні питання». Курсисти слухали лекції з зацікавленням. Наслідком курсів можна вважати те, що діловодство в повітовій управі в значній частині ведеться українською мовою».

Оцінюючи підсумки діяльності товариства «Українська Хата», можна відзначити, що товариство стало першою масовою українською організацією в Херсоні, підґрунтям і дійсною школою для численних українських організацій, товариств, комітетів. «Хата» організувала цілеспрямовану культурно-освітню роботу, перетворившись у центр національного життя Нижньої Наддніпрянщини. З її діяльністю пов'язаний початок і багато яскравих епізодів українського відродження на Херсонщині. Це і численні мітинги та збори, концерти та вистави, початок власного українського театру, книговидання, випуск першої україномовної газети, ініціація перших на Херсонщині курсів української мови. Одними з натхненників національної справи і активних діячів «Української Хати» стали неординарний український письменник Микола Федорович Чернявський і кооперативний діяч Іван Микитович Челюк.

Після того, як український рух на Херсонщині зміцнів, з'явилися українські політичні партії, українські кооперативи, завдання «Української Хати», як центру просвітницького та політичного життя українців Херсонщини, було реалізовано і товариство перетворилася на «Просвіту».