Знову прийшло літо, і знову гостро постала проблема водопостачання. І не стільки гірко від перебоїв у забезпеченні водою, скільки від неуваги до людей селищної влади. Можливо, читачі газети пам'ятають звернення з питання тарифів на воду, підписане більш ніж сімома десятками жителів Каланчака, з різних вулиць, і опубліковане у номері «Слави праці від 11 вересня 2009 року. Копії звернення ми направили в обласну державну адміністрацію та до прокуратури.

Нагадаю, що автори звернення, ознайомившись із розрахунками тарифу на воду 2 грн.73 коп., зробленими комунгоспом і затвердженими на сесії селищної ради, поставили під сумнів кількість спожитої води (кудись зникло майже 1500000 м.куб.).

Заступник голови облдержадміністрації О. Безпалов відповів, що тарифи розглянуто разом з інспекцією з контролю за цінами, їх визнано правильними, а ті, які ми пропонували — заниженими . Хотілося б запитати в обласних чиновників, де вони бачили електронасос ЕЦВ-10, у якого потужність двигуна 208 кВт?

Обласна прокуратура спрямувала наше звернення у районну, а звідти повідомили, що ані відміняти рішення сесії, ані призупиняти його ніхто не буде, оскільки регуляторні акти, економічне обгрунтування були оприлюднені.

Але ж не в цьому справа! Тобто, не у механізмі затвердження, а в розмірі тарифів. Ми б хотіли дістати відповідь на одне конкретне запитання: чому комунгосп скрізь відзвітував за 306000 м.куб видобутої води, а виходячи із затрат електроенергії в сумі 224,6 тис.грн. повинно бути 2291836,6 м.куб. води. Куди поділися гроші за різницю 1412877 куб.м.?

Ми сподівалися, що буде проведено відповідне розслідування, або, що селищна рада дасть відповідь. Зрештою, і райдержадміністрація цим питанням займалася, і депутатську комісію було створено. Але комунгосп не надав комісії відповідних матеріалів, тому все залишилося, як було. Та й громадські слухання практично не проводилися, значить, громада на свої запитання щодо розміру тарифів відповіді не почула. Натомість селищна рада подала в суд позов на авторів звернення (правда, в суд викликали лише мене). Згодом цей позов було відкликано.

Виявляється, що не громада має право питати з обраного нею ж селищного голови, а навпаки — він диктує умови людям.

Проблему можна було б розв'язати, запросивши незалежний аудит, але такого рішення селищна рада не прийняла. А тепер вже й комунгоспу немає, а з'явився водоканал. Але ж це теж власність громади, і вона повинна знати, що матимемо на виході. Якщо це зниження тарифів і підвищення якості послуг, і забезпечення цілодобового водопостачання, то це плюс. Однак, цього не помічається. Чому? Тому що на мій погляд, невдало підібраний інвестор. Щоб поліпшити діяльність, а головне — технічний стан мережі, потрібно вкласти туди кошти. Люди повинні знати, яке майбутнє у новоствореного «Водоканалу», адже про зниження тарифів на водопостачання і водовідведення ніхто розмови не веде, а навпаки — про те, що ще й підвищувати потрібно.

Коли громада не знає правди, тоді й виникають різні чутки, в тому числі і щодо роботи ліквідаційної комісії, яку очолює колишній головний економіст комунгоспу Матюшенко Г.П.

Ми вже забули, коли в Каланчаку відбувалися сходки громади, де вирішувалися важливі питання і де б селищний голова тримав звіт про використання бюджетних коштів і власних доходів ради. Невже селищному голові Кишиневському М.І. самому не цікаво, чому комунальне підприємство, різко підвищивши тарифи, стало банкрутом, адже наприкінці минулого року статистика повідомляла, що населення розрахувалося за послуги на 97%.

Є чимало запитань стосовно частих відключень води, які спричиняють гідроудари по системі і аж ніяк не захищають її від нових поривів. Недолугим, на погляд багатьох абонентів, є запропонований нинішнього року договір, який, по суті, ні до чого не зобов'язує сам водоканал. Та й взагалі, там передбачені послуги, які фактично не надаються, а люди за них платять.

Наразі запитань більше, ніж відповідей. І доки громада мовчатиме, доти з нею так поводитимуться. І недарма у комунгоспі не затримується останнім часом надовго жоден керівник.