З 19 березня розпочався період, коли різко зростає небезпека виникнення лісових пожеж. Вони — найбільше лихо для лісу. За лічені хвилини вогонь може зменшити або пошкодити лісові насадження, що вирощувалися десятиріччями.-При цьому, збитків зазнають не тільки лісові масиви, рослинність, гинуть також дикі тварини, птахи, комахи.

Дуже шкода, що роз'яснювальна робота серед населення як молодого віку, так і серед дорослих, не завжди буває ефективною, бо щороку, починаючи з квітня, ми маємо одні й ті ж сумні новини: десь необережно випалювали суху траву, десь не погасили цигарку чи сірник, а також насолоджувались смачним шашликом, забувши про багаття.

Як наслідок — пожежа!

Відразу виникає одне і те ж питання: «Чому так трапляється?». Здавалося б, ми розумні істоти, у яких інстинкт самозбереження є одним із головних. Ми ретельно слідкуємо за опаленням у власному будинку, хвилюємося про водопостачання, перевіряємо справність електричної системи — одним словом, дбаємо про безпеку у власній квартирі. Так невже лісовий масив не той самий дім-загальнонародний, вселюдський? Якими словами можна зачепити людські душі, які такі безжальні до нелегкої роботи працівників лісового господарства, та зрештою до природи взагалі? Невже потрібні міністерські постанови, які «спускаються» в області, райони, управління, лісгоспи?

А де ж громадянська відповідальність? Де відповідальність перед самим собою, яка є найвищим мірилом духовності?

Наша молода держава вже відзначила своє повноліття. Отож, і думки у всіх її громадян повинні бути на рівні повнолітніх. Якщо існують певні заборони чи рекомендації, то вони заслуговують на увагу, адже могли бути написані ціною чийогось життя, чиєїсь зламаної долі.

Ми, працівники Великокопанівського лісового господарства, звертаємось до всіх жителів та гостей Цюрупинського району з проханням дотримуватись заходів пожежонебезпечного періоду, серед яких основними пунктами є положення про заборону відвідування лісу населенням та в'їзду до лісових насаджень транспортних засобів у період високої пожежної небезпеки. Просимо, не ігноруйте цим попередженням! Врешті, подумайте: може, ви давно не провідували стареньких батьків, дідусів та бабусь, які так чекають на вас?

А можливо, хтось із друзів похизується своєю господою чи гостинністю та запросить до себе на свято? Не пропустіть нагоди їх відвідати, та й лісу від цього тільки спокійніше.

На останок хочеться сказати, що наш спільний обов'язок — шанобливе ставлення до природи. Тільки спільними зусиллями ми зможемо зберегти ліс для своїх дітей, онуків, правнуків!