Ще у 1989—1990 роках у Чаплинці реконструювали хлібозавод, витративши на будматеріали, обладнання та платню робітникам мільйон 400 тисяч радянських рублів. Зробити це було необхідно, щоб забезпечити якісними хлібобулочними виробами майже 40-тисячне населення району. На підприємстві значно зросли виробничі потужності, що дозволяло випекти за добу до 50 тонн жовтогарячих хлібин, калачів, булочок, рулетів та іншої смакоти. На жаль, великого дива так і не сталося. До 2003-го біля керма хлібозаводу з різних причин змінилося кілька (!) директорів.

— Звичайно, росли, як на дріжджах, борги підприємства перед державою. У 2005 році заводчани не сплатили податків державі на суму 56 тисяч гривень, а в той час вона була чималенькою, — розповідає голова ради ветеранів Чаплинського району* Олександр Добровольський, один із колишніх директорів підприємства, на долю якого випало здійснювати реконструкцію. — Податковій інспекції нічого не залишалося, як подати позов до суду про визнання підприємство банкрутом. Хлібозавод тоді коштував не тисячі, а мільйони гривень! Районна рада ветеранів торік і позаторік неодноразово зверталася до райдерж-адміністрації, райвідділу міліції, селищної ради та інших посадовців з вимогою розшукати власника підприємства, котрий давно за£ув дорогу до Чаплинки. Але посадовцям поки що не вдалося натрапити на його слід!

А тим часом добротне приміщення та сучасне обладнання зазнали непоправних руйнівних набігів ласих до дармових грошей «металістів», вандалів та осіб, котрі не можуть прожити дня без «ширки» чи оковитої. Дійшло, як кажуть, до ручки: всі, кому не ліньки, організовують тут «дозвілля»! За великим рахунком, у районі поки що не вдається переломити ситуацію, щоб повернути до життя вкрай гготрібне підприємство. І навряд чи вдасться найближчим часом це зробити, бо шкоди йому завдано такої, що на відбудову потрібні знову ж таки не тисячі, а мільйони гривень!

— Доморощені «металісти» вже добралися до опори, яка ще підтримує трубу, якою прокачується природний газ до чотирьох домоволодінь по вулиці Радянській, поклавши око й на водопровідну трубу, — з гіркотою констатує Олександр Федорович. — До біди недалеко! Можуть постраждати люди!

Чому сталося так, що багатотисячний Чаплинський район за кілька років утратив відреставрований і начинений новим обладнанням хлібозавод — підприємство, яке могло безперебійно забезпечувати його жителів свіжою продукцією та сплачувати державі податки?!

Хліб сьогодні сюди везуть з Цюру-пинська, Каланчака, випікають духмяні буханці Чаплинське сільське споживче товариство, приватні підприємці району, а спеціалізований завод не може виконувати свої функції. Чому так мляво (!) розшукують власника хлібозаводу, котрий придбав його за невеликі за нинішніми мірками гроші? Невже він виїхав за кордон чи вигідно перепродав? На ці та інші запитання, що хвилюють тисячі жителів степового району, має дати вичерпну відповідь нинішня селищна влада! Адже підприємство не вивезено за межі району, воно зареєстровано тут. Та й у БТІ знають, хто господар будівель.

Кореспондент «НД», крім інших районних посадовців, мав ділову розмову з начальником міжрайонної податкової інспекції Валентиною Єрохіною і попросив її прокоментувати ситуацію. «Хлібозавод на початку нового століття не витримав натиску ринкової економіки. Жодної гривні не сплативши до бюджетів усіх рівнів, став банкрутом. Підприємство було продане, щоб погасити борги до держбюджету. Я зверталася до правоохоронних органів з проханням перевісити законність продажу. Отримали відповідь: порушень законодавства не виявлено! На сьогодні хлібозавод як роботодавець та платник податків не існує».

Голови Чаплинської районної ради Микола Самойлов та райдержадміні-страції Володимир Бериславський поставили за мету зняти з порядку денного гостре проблемне питання. Зробити це їм буде непросто, але бажання працювати на благо людей додає сил.