Херсон у ці дні плавиться від спеки і благає: «Води!..»

Городяни зі слабким здоров'ям воліють узагалі не виходити на вулицю під час майже 40-градусної спеки. Ринки, зупинки громадського транспорту та безпосередньо проїзд в задушливих салонах переповнених маршруток та тролейбусів для багатьох стає непосильним випробуванням. Нарешті діставшись дому, немов після сауни, мрієш ковтнути прохолоди, зануритися під освіжаючий душ, аби поновити геть втрачені сили і привести розпечений за день мозок у робочий стан. Втім, виснаженим пекучим сонцем, знесиленим жителям спальних районів кілька тижнів поспіль так і не судилося відчути полегшення від життєдайної вологи — ані вдень, ані вночі, ні в будні, ні у вихідні. Мешканці верхніх поверхів багатоквар-тирок вже звикли до того, що вода влітку рідко піднімається до їхніх помешкань. А якщо таке й трапляється, то тиску все рівно не вистачає, щоб увімкнулися газові колонки чи електробойлери. Власники рятуються від спраги самотужки у < старий дідівський спосіб — наповнюють водою, яка вряди-годи тоненькою цівкою цебенить з кранів, усі ємності.

Втім, початок нинішнього літа став випробуванням на виживання і для власників будинків приватного сектору. Дощовий травень обіцяв райдужні перспективи на врожай садових та городніх культур на присадибних ділянках. Тож на ринках традиційно користувалися попитом розсада, саджанці, квіти. З настанням спеки господарі ділянок опинилися в цілковитому розпачі: який там полив, напитися й помитися стало розкішшю. Знервовані мешканці підхоплюються вночі, аби перевірити, чи не з'явилася життєдайна волога в кранах. Та все марно. Тиску води останнім часом немає цілодобово, не те що за графіком. Тепер херсонці сповна відчули, як живеться мешканцям зневоднених степових районів області, де крани пересохлі вже не один десяток років. В степу, зрозуміло, налагодити водопостачання — проблема з проблем, а от Херсону на Дніпрі — гріх потіти без води. Просто дикість якась: кілька десятків тисяч городян у буквальному розумінні мусять молитися на сухі крани чи уповати на небо, аби послало дощу на знищені посухою городи. Міській владі та керівництву міськводоканалу, здається, недовго залишилося чекати, коли доведені до відчаю жителі Таврійського, Північного, Східного та інших мікрорайонів з порожніми відрами перекриватимуть магістральні вулиці та мости.

Застати в робочих кабінетах керівництво міськводоканалу зараз надто важко, але не від того, що доводиться мухою літати між проблемними об'єктами, контролюючи «пожежну» ситуацію у місті. Здебільшого вони зайняті численними нарадами, у тому числі в мерії, куди прагнули в останні дні достукатися знервовані мешканці зневоднених мікрорайонів.

Райдужних перспектив досі їм ніхто не обіцяє. Головний інженер міськводоканалу Михайло Чемерис констатував, що цього літа навантаження на мережі зросло за рахунок того, що населення неконтрольовано зрошує свої приватні ділянки без дотримання затверджених графіків поливу. Раніше злісних порушників під час рейдів карали штрафними санкціями, а також відключенням від мережі. Зараз вимушено через відсутність погодження з міською владою дали послаблення. Щодоби зі свердловин в обласному центрі продається понад 95 тисяч кубів води, що наполовину більше, ніж «зимове» споживання. Отже, не витримують ні мережі, ні насосне обладнання. Днями в Східному мікрорайоні проклали додаткове 100-метрове відведення подачі води з селища Янтарного. У Північному ремонтували свердловину, що вийшла з ладу. Втім, чи залагодять мікрозахо-ди макропроблеми, — питання риторичне. Потужності мереж і обладнання, які проектно закладалися ще за радянських часів, давно відслужили свій вік. І якщо через сезонне перевантаження трапляться аварійні ситуації одночасно в кількох місцях, хто знає, чи не висохне місто від спраги.?

Вода — життєво важливий ресурс, і обмежувати її постачання — серйозний злочин. Сьогодні посадовці знаходять масу аргументів, аби його виправдати, просиджують стільці на численних нарадах в пустопорожніх балачках. Замість того, щоб займатися пошуком коштів, залученням інвестицій для своєчасного ремонту і модернізації мереж, роботою зі злісними боржниками тощо. Тим часом підприємство з воДззабезпечення щоразу саме загрузає в боргах і конфліктує з енергопос-тачальною компанією. Підпільно піднявши з листопада минулого року тарифи на воду та водовідведення, міськводоканал наразі завзято зайнятий здійсненням перерахунків. Ошелешені новиною щодо введених постфактум нових цін абоненти скандалять біля розрахункових віконець підприємства. Адже за півроку їм нараховують додатково по 50—100 і більше гривень недоплати. Все б нічого, навіть з цим можна змиритися, якби була вода!..