Так одним реченням можна оцінити відзначення у Каланчаку 14-їрічниці Конституції України.

Ще до початку урочистостей на площі Шевченка милувалася картинкою з натури: малюк, десь півторарічного віку, будь-що намагався перебігти площу, аби дістатися до підсилювальних звукових колонок. Він падав, вставав, і знову вперто ішов. Та, зрештою, потрапляв до надійних рук матусі.

Це спостереження дуже нагадало Україну, яка торує свій власний шлях, зазнаючи і падінь, і злетів. Як згодом сказав у своєму вітанні голова райдержадміністрації Шептура М.А., «якщо людина стоїть на початку свого життєвого шляху, вона власними силами, своїм розумом вибудовує кожну сходинку особистих досягнень. Так і держава — розпочинає свідомий шлях до розбудови лише тоді, коли, об'єднавши силу народу, волю та віковий досвід попередніх поколінь, створює основний план свого життя — Конституцію».

Керівник району констатував, що протягом останніх років життя простого українця дуже відрізняється від задекларованого в Конституції, але поступово, виконуючи норми Основного Закону, ми прагнемо досягти такого рівня благополуччя кожного громадянина, який відповідає всім нормам демократичного суспільства. Недарма у своєму посланні до українського народу Президент В.Ф.Янукович сказав: ...час безкінечних розмов минув, настав час рішень і дій. Україна має шанс.

Цей шанс створено зусиллями, надіями і довірою мільйонів українців...»

Усе в наших руках, тому їх не можна опускати. Той політичний порядок, в якому житиме майбутнє покоління України, буде творінням нашої активності або нашої байдужості. Адже, зрештою, гідність держави залежить від гідності людей, які її утворюють. ..

Свято, на жаль, не було таким велелюдним, як того хотілося б. Прийшли навіть не всі державні службовці. Та, попри все, була нагода побачити і уже знані таланти, і «спалах» нових зірочок на каланчацькому творчому небосхилі, немов святкового феєрверку, на який із захопленням споглядали і діти, і дорослі.

Справді, у рідному краї серце співає. Того вечора пісні були про Україну, про рідне селище, про щасливе дитинство, селянську хату... їх виконували відомі у районі та селищі колективи і окремі солісти: хор Жовтневського(.БК, ансамблі «Осіннє золото», «Тещі та свекрухи», «Южаночка». Запам'ятаються присутнім і виступи юних Марини Ременюк, Марії Качули, Ярослава Овдійчука, Насті Сизової, Вікторії Шередько... Гаряче аплодували вони і учасникам знаних танцювальних колективів «Живчики» та «Бешкетники», циркової студії «Мрія», керівники яких завжди у пошуку нового та оригінального показу талантів. До особливої сентиментальності завжди схиляють пісні та романси у виконанні Катерини Дем'янчук,

Лариси Шередько, Наталі Тимошенко, Ігоря Коляди , Олександра Крайнова... Усіх навіть перелічити важко, а це означає, що неухильно виконується конституційне положення і створюються можливості для розвитку талантів.

Що ж до нашого спільного дому — землі, на якій живемо, то починати кожному потрібно з себе, своєї відповідальності до всього, що нас оточує. Адже недарма кажуть, що доля людства в руках людини. Тоді будемо справжніми українцями, незалежно від національності, і вважатимемо Україну найкращою державою, а Каланчак, як співається у пісні місцевих авторів А. Су-ганяка та В.Куршпіля, буде справді «перлиною Таврійського краю», ріднішого від якого не знатиме ніхто.