У Козачих Лагерях «прихватизовують» берегові смуги

«На рідній Херсонщині багато мальовничих сіл з гарними краєвидами та природою. Одне з них — Козачі Лагері Цюрупинського району, у якому мешкають мої рідні. Раніше дуже полюбляв їздити до них у гості, відпочивати на березі річки Конки, де навпроти свого двору люди окультурили територію, посадили кілька дерев, встановили стіл. Пригадую, як ще торік залюбки виходили на берег відпочивати, на невеличкому човні ловили рибку. Тепер вийти на берег зі сторони свого городу зась — огороджено. Такий собі житель села Анатолій Філіпов, взявши в оренду частину берегової смуги, загородив її, зруйнував стіл, не пускає дітей та дорослих ні купатися, ні рибалити. Вважає, що це — його земля, — пише у листі до редакції Василь Рябущиц. — Від імені своїх рідних та інших мешканців села просимо газету «Новий день» допомогти розібратися, чи мають право подібні «дядьки» забороняти дітям купатися та рибалити на річці, яка з діда-прадіда нікому не належала?».

За сигналом читачів на місці побував наш кореспондент.

Щойно увійшов у двір на вулиці Мічуріна, що в Козачих Лагерях, помітив стареньку жіночку, яка поралася у городі. Поруч з нею лежить невеликий човник. За словами пенсіонерки, на річці йому більше місця немає. Тепер плаває тут, на городі.

— Майже 100 років прожила у цьому домі моя бабуся, 80 — мама. Та й ми малі топтали стежину, що веде з городу відразу до річки. Між собою і говорили жартома: навпроти мене — моя річка, а навпроти тебе — твоя, — розповідає пенсіонерка Людмила Черкас. — Чи могла я уявити, що, проживши тут усе життя, на старість дізнаюся, що ця річка комусь належить? А мені, старій жінці зі своїми малими онуками, аби намочити ноги, доведеться обходити метрів триста?

Найбільше бабусю обурює те, що влада відмовляється допомогти.

— Мені у сільраді пояснили: усе законно. Прибережна смуга за моїм городом на 25 років в оренді під сінокіс. Та чхати я хотіла на їхні закони, за яких господарю, у якого навіть корови немає, під сінокіс виділяють землю, на якій зроду не росла трава, — обурюється пенсіонерка. — Навіщо на так званому сінокосі сусід встановив каруселі для дітей, місток до води, насаджав дерев, все культурно обгородив і, зруйнувавши наш стіл, встановив свій? Та ще й машину піску завіз, який, певно, за сучасними технологіями сприяє росту трави.

Городами спускаюся з бабусею на берег річки. Дійсно, навпроти її двору огорожа завдовжки понад сто метрів. Хоча неподалік є хвіртка.

— Чула, як сусід кричав на онука, аби той не топтав траву. Хвіртка є, але ми через неї боїмося ходити.

За словами Людмили Іванівни, 23 травня обурені односельці провели сходку. Тоді більше двох десятків присутніх висловилися проти встановлення цієї огорожі. А сусіду все одно. Говорить, у нього такі зв'язки в районі, що нам страшно стане, якщо рипнемося.

Поспілкувавшись ще трохи з Людмилою Іванівною та її дітьми, прямую до сільради. Там розводять руками: по закону — все правильно.

— Дійсно, у Анатолія Філіпова є договір 25-річної оренди цієї ділянки землі під сінокіс. За вказаною адресою 14 червня спеціальна інспекція провела позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства. Там були виявлені незначні порушення умов оренди: самозахоплення 6 метрів території, наявність піску, каруселі тощо. За розпорядженням начальника Цюрупинського районного відділу земельних ресурсів найближчим часом орендар має все це прибрати, — коментує ситуацію в. о. голови Козачелагерської сільради Наталія Ткаченко. — А щодо огорожі, то у нас інші люди доступ до берегової лінії взагалі бетонними конструкціями обмежили. Тож Анатолій Філіпов зі своєю умовною огорожею скоріше виняток.

Прокоментувати ситуацію кореспондент попросив і орендаря берегової смуги. У нього — своя правда.

— По-перше, огородив тільки від худоби. Кому ж хочеться, аби чужі корови топтали його сіно? А щодо каруселі та піску скажу: хотів як краще. У селі немає пляжу. Спека. І дітям, і дорослим хочеться купатися. Всіх пускаю, ніяких грошей за це не брав і ніколи не братиму, адже річку не орендував. А сусідів менше слухайте. Невже я нелюд — дітей до води не пускати? — перепитує Анатолій Філіпов. — І я не проти розгородитися повністю, але тільки тоді, коли й інші люди вчинять так само. Ви пройдіться по берегу: огорожа у кожного. Частина людей бетонні встановила, що і не заглянеш за них. Розумію, що коли земля виділена під сінокіс, то там заборонено щось споруджувати. Та я не думав, що все набуде аж такого значення. Сусід попросив дозволу встановити дитячу гойдалку, я завіз трохи піску, аби дітям можна було гратися. І все. У чому проблема? Всіх пускаю: купайтеся, ловіть рибу, скільки хочете.

Чи має право орендар землі у прибережній зоні загороджувати її та не пускати на берег людей, журналіст запитав у начальника Цюрупинського районного відділу земельних ресурсів Владислава Перерви. За його словами, з ситуацією у Козачих Лагерях він знайомий. Там — усе правильно і по закону.

— Громадянам і юридичним особам з земель водного фонду під сінокосіння можуть передаватися на умовах оренди земельні ділянки прибережних смуг. До Філіпова у мене претензій немає. Там розроблено спеціальний проект, погоджено з усіма відповідними службами, укладено договір. У нього максимальна орендна плата, — розповідає Владислав Перерва. — Запитуєте, чи може чоловік не пускати на орендовану землю сторонніх людей? Він має статус користувача, орендована ним земля передбачає встановлення межових знаків. Присадибні ділянки люди загороджують, чим це відрізняється?

Не відповівши конкретно на запитання кореспондента, чи у людей, чиї городи виходять на річку, орендар мав запитувати дозволу як у представників третьої сторони, Владислав Григорович кілька разів наголосив: усе законно. І додав, що 14 червня разом з інспекцією був у селі й нині особисто проконтролює, аби з сінокосу прибрали каруселі та вивезли пісок.

Про ситуацію з огорожею річки стало відомо завдяки листу читача. Втім, побувавши на місці, журналіст «НД» наочно переконався: огорожа, каруселі та місток у воду, які Анатолій Філіпов встановив дійсно заради розваги дітей, — ще квіточки порівняно з кількаметровими бетонними стінами, засадженням городини та створенням «заднього» двору для худоби на орендованій під сінокіс землі. Цікаво, чому проблеми нецільового використання територій рекреаційних зон у Козачих Лагерях не цікавлять представників правоохоронних органів?