Що несе країні Податковий кодекс Азарова-Тігіпка, або що ж за сто днів народив „молодий реформатор»

Критика опозиційного уряду на адресу віце-прем'єра Сергія Гігіпка щодо проекту Податкового кодексу в редакції Кабінету Міністрів є справедливою та невипадковою. Таку думку висловив політичний аналітик Павло Булгак, коментуючи засідання опозиційного Кабміну. За його словами, це пояснюється тим, що Сергій Тігіпко є одним із співавторів документу, який вже викликав неабиякий негативний резонанс у суспільстві та серед експертів.

«У пояснювальній записці до проекту Податкового кодексу чітко' сказано, що Кабінет міністрів розробив його на виконання програми економічних реформ президента Віктора Януко-вича, та на виконання протоколу наради у віце-прем'єр-міністра України Сергія Тігіпка від 6 травня», — наголосив політолог.

Іншими словами, зауважив Павло Булгак, Сергій Тігіпко є одним із ідеологів та ключових авторів нового Податкового кодексу. Крім того, звертає увагу експерт, сам Тігіпко в свіжому інтерв'ю журналу «Кореспондент» назвав ухвалення Податкового кодексу -одним із 5-ти своїх головних пріоритетів в роботі на посаді економічного віце-прем'єра.

«Отже й відповідальність за можливі негативні наслідки ухвалення Податкового кодексу для малого та середнього бізнесу, про що сьогодні багато говорять фахівці та опозиційні політики -лежить в тому числі і на Тігіпкові. І суспільство повинно про це знати», — наголосив політолог.

Віце-спікер Верховної Ради Микола Томенко назвав п'ять новацій Податкового Кодексу, які можуть «перетворити Україну в «поліцейську державу» в гіршому розумінні цьогослова». «По-перше, вдодаток до податкової адміністрації та податкової міліції, на чолі цієї поліцейської держави буде поставлена нова структура, яка буде називатися «спеціалізована державна податкова інспекція», — сказав він.

Віце-спікер зазначив, що, якщо проаналізувати плани діяльності цієї структури, то їй надані повноваження, які у свій час мали НКВД, ЧК, методи яких особливо використовувалися та прославилися в період сталінського режиму. «Якщо в кінці кінців ця структура з такими повноваженнями залишитися, то треба буде присвоїти новій державній податковій інспекції ім'я Лаврентія Берії, — зауважив М.Томенко.

Другою новацією Микола Томенко визначив, що, згідно з Податковим Кодексом, цій структурі і податковим інспекторам, які будуть діяти в ній, дозволяється непрямими методами здійснювати податковий контроль. «До непрямих методів віднесені такі речі, як економічний аналіз, спостереження, аналогії і економічні аналогії для контролю за витратами та доходами платників податків фізичних осіб», — зазначив він.

«Третя новація — для податкового контролю дозволяється проведення опитування платників податків фізичних осіб, — продовжив М.Томенко. Четверта — дозволено проведення позапланових виїзних перевірок, виходячи з аналізу податкової інформації. «Податковим інспекторам надається право обстежувати територію, приміщення і майно платників податків», — назвав М.Томенко 5 новацію.

«Я переконаний, що не лише опозиція, не лише бізнес, а й українське суспільство зробить все, щоб ці — п'ять принципів поліцейської держави разом зі сталінською податковою інспекцією ніколи не були створені, — наголосив Микола Томенко, зауважив-їпи, що, якщо Президент, уряд і коаліція не підуть на виключення цих норм із Податкового Кодексу, то можна очіїсувати дуже серйозні акції протесту про недопущення цієї абсурдної ситуації. Микола Томенко також назвав символічним, що нова влада почала зі встановлення пам'ятника Иосифу Сталіну у Запоріжжі, «а може закінчити створенням сталінського режиму з усгма його складовими: доносами, перевірками, затриманнями і, звісна річ, хабарами».

Парадокси Тігіпка: слабкий лідер «Сильної України»

І воно було б не дивно, як все це походило лише від Азарова. Але співавтором податкової горе-реформи є Сергій Тігіпко, і комусь в це важко повірити, особливо тому з нас, хто під час виборів наковтався мильних бульбашок політтехнологів Тігіпка, які змогли цьому без перебільшення вете^ рану української політики пришити образ «молодого реформатора».

Презентуючи себе як «молодого» політика він з різними перервами перебував у вищих ешелонах влади довше за Віктора Яну-ковича, Юлію Тимошенко чи того ж самого наймолодшого і завжди, перспективного Арсенія Яценюка. Загалом це 25 років включно з посадами, які нинішнш віце-прем'єр обіймав ще за Радянського Союзу.

У 80-х Тігіпко займав різноманітні керівні посади по лінії ВЛКСМ. В 90-ті стояв біля витокш першого президентства Леоніда Кучми, будучи консультантом президента з питань грошової політики. Згодом займав посаду економічного віце-прем'єра в уряді Павла Лазаренкав 97-му році. До 99-го року аналогічну посаду обіймав вже уряді Валерія Пустовойтенка, а згодом працював міністром економіки в уряді Віктора Ющенка. Після цього з 2002-го по 2004 рік обіймав посаду глави Нацбанку. При цьому треба віддати належне Сергію Леонідовичу він у свої 50 років знаходиться у чудовій фізичній формі, що мабуть і дозволяє виглядати вічно «молодим» політиком.

Однак фізична молодість, аж ніяк стосується політичної. Перебування людини 25 років у великій політиці — нонсенс у Європі та в усьому цивілізованому світі. Адже за таке довге політичне життя людина встигає вбирати у себе від систем в яких працювала не лише найкраще, але й найгірше.

Іншими словами, в країнах зі сталою демократією Сергій Тігіпко в очах суспільства і ЗМІ був би як і всі інші політики з його історією зайняття десятків посад — кандидатом на вступ до рангу політичних пенсіонерів. Це лише в Україні, де оновлення еліт взагалі практично не відбувається роками, політик у 50 може на президентських виборах розіграти карту «молодості та «привабливості серед виборців-домогосподарок. Що і успішно вдалося Сергію Тігіпкові шляхом, як кажуть політологи, нехитрого набору маркетингових та політичних технологій.

На останніх президентських виборах в країні був попит на зміни і нові обличчя, і виборчий штаб Тігіпка дав таке обличчя людям, заставивши ним бігборди, телебачення та сторінки переважно жіночих глянцевих видань.

Старі колеги називають його боягузом

Проте одна справа експлуатувати ілюзію, що саме цей політик привнесе за собою зміни в країну на виборах. А інша втілювати ці зміни у життя, будучи плоть від плоті практично всіх урядів незалежної України і двох президентів, які, як всі ми знаємо, не особливо просунулися уперед в таких необхідних державі реформах.

«Світ ловив мене, але не впіймав», — казав колись про себе український філософ Григорій Сковорода. Аналогічно про себе може сказати і Сергій Тігіпко. В урядах Лазаренка, Пустовойтенка і Ющенка він займався економічними реформами, але жоден економіст чи політолог не зможе точно назвати яку ж саме реформу за цей тривалий час вдалося здшсни-ти Тігіпкові.

В 2010 році він знову очолив свою улюблену посаду економічного віце-прем'єра тепер уже в четвертому для себе уряді Януковича-Азарова. Цей „молодий» навіть сидить у тому самому кабінеті, в якому працював понад десять років тому в урядах Лазаренка та Ющенка! І знову запевняє, що буде втілювати в життя економічні реформи та боротися за права підприємців — і щойно країна побачила це на прикладі Податкового кодексу, який Тігіпко склепав на пару з Азаровим.

Президентські вибори 2010 та прихід Тігшка в уряд Януковича-Азарова дали розкритися усім ти негативним політичним якостям, якими обзавівся нинішній віце-прем'єр за свою довгу владну кар'єру.

Однією з них можна назвати кон'юнктурність цього політика. У приклад експерти та журналісти часто наводять історію втечі Тігіпка з посади керівника штабу Віктора Януковича в 2004-му році, коли стало зрозуміло, що Янукович навряд чи переможе в третьому турі президентських виборів.

При цьому за розповідями очевидців, саме Тігіпко був ініціатором того, що виборчий штаб Януковича зробив головну ставку в своїй кампанії на фальсифікацію виборів.

«Керівник штабу Януковича Сергій Тігіпко говорив, що нам не потрібні політтехнологи, ми все правильно підрахуємо. Ставка була зроблена на масштабні фальсифікації, а не на*роботу з електо-ратом», — розповів в одному з інтерв'ю російський консультант штабу Януковича Марат Гельман.

Втечу Тігіпка йому пригадали самі «регіонали» коли на президентських виборах 2010 року Ганна Герман прямо заявила, що Тігіпко не повинен бути президентом України, оскільки він «боягуз».

«Я дивлюся зараз ролики, які інтенсивно показують по телевізору, і в них Сергій Тігіпко виглядає симпатично. І якщо б я не бачила, як він втік зі штабу Януковича після другого туру, і не порівнювала ці дві картинки ... Мені здається, щоб бути президентом України, чоловік повинен бути, щонайменше, не боягузом», — казала тоді Герман.

Залаштунковий торгаш

Ще один помітний недолік, на який звертають увагу^ксперти та журналісти, є безвідповідальність Тігіпка. Це яскраво проявилося під час вирішального другого туру виборів глави держави 2010-року. На пряму і публічну пропозицію Юлії Тимошенко підтримати її кандидатуру і очолити уряд реформ в разі її перемоги — Тігіпко всіляко відмовчувався.

Пізніше виявилося, що аналогічні, але таємні переговори він веде з Януковичем. І хоча Тігіпко публічно не підтримав ні того ні іншого Януковичу і стало однією з причин його перемоги. Адже голоси Тігіпка були вкрай потрібні в першу чергу Тимошенко, а Януковичу достатньо було заручитися нейтралітетом нинішнього віце-прем'єра. Що не кажи, а банкірське минуле бере своє.

Тігіпко все це чудово розумів, тому зробив той вибір, який зробив, внісши свою частку в головну виборчу технологію реваншу Януковича — технологію «проти всіх».

За час своєї тривалої кар'єри чиновника Тігіпко навчився бути вкрай непослідовним і безпринципним. Він чітко усвідомив головне правило збоченої української політики — сьогодні можна говорити та обіцяти одне, а завтра діяти всупереч сказаному. Головне — будь-якими способами домогтися бажаної посади і завжди бути в таборі переможців, незалежно від прізвищ.

«Це такий же метод, який використовують сьогодні рейдери в Україні. Ні одна порядна людина з ними співпрацювати не буде», -ці слова на всю країну були сказані Сергієм Тіїіпком напередодні свого призначення до уряду Азарова, коли його попросили прокоментувати створення Партією регіонів більшості у парламенті всупереч Конституції.

Розписався у своїй непорядності

При цьому Тігіпко запевнив, що у такій владі йому не місце, і він не піде на жодні посади пропоновані нею.

«Ніколи! Школи! Інакше я б не поважав тих людей, які за мене голосували — більше трьох мільйонів двохсот тисяч людей. Я би вважав, що я просто зрадив їм», — клявся Тігіпко.

Як бачимо все це не завадило йому за кілька днів після цих заяв осісти в кріслі віце-прем'єра в уряді Азарова, розписавшись на всю країну у своїй непорядності та зраді виборців.

Виправдання ж Тігіпка про те, що він із середини не даватиме цій владі йти на неправильні кроки, зокрема по відношенню до малого та дрібного бізнесу — на практиці виявилися пустими словами. Саме він був автором підвищення акцизів на бензин, воду та інші товари, саме він як відповідальний за переговори з МВФ взявся виконувати їхні вимоги про підвищення пенсійного віку як для жінок так і чоловіків до 65 років.

Саме Тігіпко, знову ж таки на вимоги МВФ вперше заявив про те, що треба підняти тарифи на житлово-комунальні послуги для населення, що і лягло пізніше в основу програми так званих реформ Віктора Януковича на 2010-2014 роки. Саме Тігіпко, як відповідальний за економічний блок в уряді -чудово знає, що новий податковий кодекс, розроблений Кабміном, немає нічого спільного з обіцяними Януковичем податковими канікулами та пільгами для малого і середнього бізнесу. Але він мовчить, більше того, публічно підтримує цей документ, який збільшить податкове навантаження на кожного «маленького» українця.

Взяти хоча би двократне збільшення транспортного збору, та запровадження податків навіть на квартири у «хрущовках», не кажучи вже про намір влади обкласти податками депозити населення.

З усього цього, випливає, що Тігіпко не просто не протидіє відродженню «азаровщини», а за короткий час встиг став невід'ємною частиною цієї системи та режиму Януковича загалом. Так ніби і не було тієї поспішної втечі зі штабу нинішнього президента в 2004 році.