ІА «Контекст Причорномор'я»
Херсон  >  Моніторинги
ОСОБЛИВОСТІ СІВБИ ОЗИМИХ КУЛЬТУР ВОСЕНИ 2010 РОКУ
09.08.2010 / Газета: Чорноморець / № 61 / Тираж: 2265

Збільшення виробництва зерна є найважливішим завданням агропромислового комплексу Херсонської області. Зерно — основне джерело грошових надходжень у господарські формування, визначає їх економічний стан та безпосередньо впливає на добробут населення.

Для хліборобів Херсонщини осінній період завжди є відповідальним тому, що безпосередньо в цей час закладаються основи майбутнього врожаю найбільш продуктивних у нашій зоні озимих культур. Проте умови виробництва зерна тут вкрай несприятливі. Основним дестабілізуючим фактором є низькі запаси вологи в грунті восени та часті посухи у весняно-літній період.

В умовах 2010 року після тривалого дощового періоду в метровому шарі фунту по чорному пару і після вже зібраних попередників запаси продуктивної вологи на 1 серпня значно більші багаторічних показників. Але попереду жаркий серпень, і тому потрібно зберегти цю вологу до сівби озимих культур. За даними Інституту землеробства південного регіону НААН України, гарантоване одержання дружних сходів забезпечується тоді, коли запаси продуктивної вологи складають не менше 10 мм у шарі Фунту 0-10 см, а в орному — 20-30 мм. При запасах її у посівному шарі менше 5 мм сходи отримати не можливо, а при запасах 6-8 мм сходи будуть зріджені.

Якщо протягом серпня і на початку вересня стоятиме спекотна без опадів погода, то буде важко зберегти вологу і отримати сходи озимих після непарових попередників. Одним із найбільш надійних попередників, які гарантують дружні сходи, є чорні і зайняті пари, горох, еспарцет, багаторічні фави та інші, які накопичують азот і вологу в фунті.

Дуже важливе значення для накопичення і збереження вологи у фунті має обробіток фунту. В наших умовах це досягається завдяки поверхневому обробітку грунту вслід за збиранням попередника. З метою якісного проведення поверхневого обробітку подрібнені післяжнивні рештки повинні бути рівномірно розподілені по поверхні поля і зразу ж перемішані з фунтом і азотними добривами з розрахунку 10 кг діючої речовини на 1 тону рослинних решток. Для проведення такого обробітку краще використати важкі культиватори і борони плоскорізного, чизельного, дискового і комбінованого типу: КПЕ-3,8; КЧП-5,4; КТС-10-01; КРУ-3,7; ПЩН-2,5; ПЩН-3,5; АГ-4; КОМБІ-3900; БДВ-6,3 та інші в афегаті з котками. 2.

Основною зерновою культурою в зоні степу є пшениця озима. У Херсонській області найбільш урожайними є сорти, які створені в Інституті землеробства південного регіону (ІЗПР): Херсонська безоста, Херсонська 99, Херсонська остиста, Овідій, Кохана, і в Селекційно-генетичному інституті (СП): Куяльник, Вікторія одеська, Знахідка одеська, Безмежна, Скарбниця, Землячка, Одеська 267, Повага, Пошана, Супутниця, Селянка.

Дані науки і практики свідчать про те, що в господарствах слід висівати 3-4 районованих і перспективних сорти пшениці озимої, які різняться за біологічними й господарськими ознаками, доповнюють один одного і забезпечують максимальну віддачу.

Розробляючи систему удобрення пшениці озимої, необхід-' но врахувати, що біля 25% від загальної потреби в елементах живлення ця культура споживає в осінній період, тому доцільно при сівбі в рядки внести 40-50 кг/га суперфосфату, або 20-30 кг/га амофосу. Це сприятиме кращому розвитку кореневої системи і перезимівлі рослин.

Для одержання високого врожаю необхідно вносити достатню кількість Добрив. Дозу добрив слід визначати з урахуванням запасів поживних речовин у грунті або вносити їх згідно з існуючими рекомендаціями. При вирощуванні пшениці озимої після непарових попередників слід вносити ГС60-80Р40-60, по чорному пару т М30-45Р40, в умовах зрошення — N 90-120Р60-90. Калію у більшості фунтів Херсонської області міститься в достатній кількості, тому необхідності у внесенні калійних добрив немає, лише легкі грунти його потребують у дозі 30-40 кг/га д.р.

Для одержання високого врожаю велике значення мають строки сівби. У Скадовському районі після непарових попередників пшеницю озимих краще сіяти 15-20 вересня. При загрозі втратити вологу у верхньому шарі фунту доцільно розпочинати сівбу на 4-5 днів раніше звичайного. Боятися переростання посівів у нашій зоні по непарових попередниках не слід.

По чорних парах, а також на зрошенні, де вологи зазвичай буває достатньо, сіяти пшеницю краще пізніше, 25 вересня — 5 жовтня, щоб уникнути переростання рослин восени. Тобто, за наявності вологи в грунті, у першу чергу слід засіяти всі площі по непарових попередниках, потім засіяти зайняті пари, а за ними — чорні пари.

У разі, якщо посівний шар фунту буде сухий, сівбу необхідно відкласти до 25-28 вересня, а потім сіяти пшеницю навіть у сухий фунт, у наді на опади, які зазвичай випадають у середині жовтня. У цей період настає прохолодніше погода, і насіння не псується, а посіви не зріджуються.

При цьому не слід чекати дощу, а сіяти до дощу, бо інакше потім втрачається 5-7 днів на культивацію і сівбу, що зазимує сходи і погіршує розвиток рослин восени.

Для формування високопродуктивних посівів пшеницю необхідно сіяти оптимальною нормою висіву. Досліди показують, що оптимальна норма висіву пшениці озимої по чорному пару становить 4,0-4,5, після непарових попередників і на зрошенні -5 млн схожих насінин на гектар.

Після посіву необхідно обов'язково проводити прикочування важкими котками, що дасть можливість покращити контакт насіння з фунтом і умови його проростання і, як наслідок, збільшує польову схожість і густоту рослин на 20-25%.

Сіяти пшеницю краще звичайним рядковим способом з шириною міжрядь 15 см, сівалками СЗ-3,6, СЗ-5,4, СЗ -10,8 та іншими. У випадку, коли верхній шар фунту 7-8 см сухий, добрі результати забезпечує сівба пшениці стерньовими сівалками СЗС-2,1. Вони заробляють насіння у вологий фунт, що гарантує одержання дружних сходів.

В останні роки при сівбі пшениці почали використовуватись високоефективні сівалки прямого посіву за технологією No-Till. Для цього використовуються спеціальні сівалки-культиватори іноземного виробництва: Джон-Дір 1895,1835, Порш, Амазоне, Кінзе, Лемкен, Грейт-Плейнз та вітчизняні посівні комплекси: Сіріус і Алькор, які за один прохід виконують передпосівний обробіток, сівбу, внесення добрив і прикочування. No-Till технологія дає можливість провести сівбу на великій площі В оптимальні строки, потребує значно менше паливно-мастильних матеріалів, коштів, збільшує продуктивність праці та рентабельність виробництва.

При розміщенні пшениці озимої на зрошенні проводять вологозарядковий або передпосівний поливи нормою 400-500 м3/га. 3.

Важливе місце у структурі зернових культур у південних областях України займає ячмінь озимий. За своїми біологічними особливостями ячмінь озимий добре використовує осінньо-зимові опади і при сприятливих умовах перезимівлі за врожайністю мало поступається пшениці озимій, а у порівнянні з ячменем ярим забезпечує більший урожай. Так, за даними дослідів ІЗПР, у 2010 році середня врожайність сортів ячменю озимого становила 4,25 т/га, в той час як ярого — 3,35 т/га.

Найбільш поширеними високоврожайними районованими сортами ячменю є сорти-дворучки: Достойний, Абориген, Росава, Основа, а також типово озимі Зимовий, Трудівник, Метелиця, Восход та інші. Сорти Достойний і Трудівник відрізняються скоростиглістю і дозрівають на 5-7 днів раніше за інші сорти. Для ефективного використання потенціальної продуктивності у кожному господарстві слід висівати і озимі сорти, і сорти-дворучки. Для кращої перезимівлі на початку оптимального сфоку сівби слід висівати сорти озимого типу, а закінчувати — сортами-дворучками.

Оптимальний строк сівби ячменю озимого є з 25 вересня по 5 жовтня. Сівба ячменю 10 жовтня є допустимою, а 15 жовтня — пізнім строком. При пізніх строках сівби він не кущиться, входить у зиму у фазі 2-3 листочків і має низьку зимостійкість. Лише через несвоєчасну сівбу можна втратити від 8до 25% врожаю зерна.

Порівняно з пшеницею ячмінь озимий менш чутливий до попередників, тому його можна вирощувати у різних схемах сівозмін. Добрими попередниками під ячмінь озимий є зернобобові культури, однорічні трави на зелений корм, баштанні, а також пшениця озима по чорному пару. Після соняшнику, кукурудзи на зерно, сорго, суданської трави, ячменю, як правило, він дає низький урожай.

Система підготовки фунту під ячмінь озимий така ж, як і під пшеницю.

Ячмінь озимий добре реагує на покращення умов мінерального живлення. За даними Інституту землеробства південного регіону, річна норма мінеральних добрив під ячмінь озимий на темно-каштанових і чорноземах південних після непарових попередників становить: азотних -60 кг/ra і фосфорних — 40-60 кг/га д.р. Після гороху норму азотних добрив можна зменшити до 40 кг/га. На легких фунтах, крім калійних, слід вносити азотно-фосфорні добрива. При цьому фосфорні і калійні добрива вносять до посіву. Доцільно при сівбі вносити гранульований суперфосфат або амофос із розрахунку Р10.

Строки внесення азотних добрив залежать від попередника і доцільно їх вносити у два строки. Враховуючи, що азот знижує зимостійкість рослин, з осені вноситься лише частина азотних добрив N30-45, решта -рано весною у підживлення.

Оптимальна норма висіву на початку оптимального Сфоку сівби — 4 млн; у кінці — 5 млн схожих насінин на 1 ra. Глибина заробки насіння — 5-6 см. На важких фунтах глибину посіву слід зменшити на 1 -2 см, а на легких, навпаки, збільшити на 1-2 см з послідуючим прикочуванням фунту.

Протруювання насіння є одним із найбільш важливих і обов'язкових заходів у технології вирощування як пшениці, так і ячменю озимого, що дає можливість на ранніх етапах органогенезу захистити молоді проростки рослини від насіннєвої і ґрунтової інфекцій, а в подальшому і сажкових хвороб. 4.

Досить великі площі посіву в області займає ріпак озимий. Для ріпаку озимого кращими попередниками є чорний пар, парова озимина, зернобобові, однорічні кормові культури. Не допускається посів після капустяних культур, соняшнику, буряків, проса.

При вирощуванні ріпаку на насіння у сівозміні потрібно дофимуватися часового інтервалу між наступним поверненням їх на попереднє місце (через 5-6 років), а безерукові сорти ріпаку слід сіяти через 10 років.

Ріпак позитивно реагує на мінеральні добрива. Фосфорні добрива Р60 вносять під основний обробіток, а під передпосівну культивацію доцільно внести азотні добрива дозою N30 та N60-90 у підживлення рано навесні. На піщаних та супіщаних грунтах доцільно вносити по 50-60 кг/га діючої речовини калію.

Після всіх попередників, відразу після їхнього збирання, під посів ріпаку виконують лущення на глибину 8-1 Осм. Через 10-14 днів, коли з'являться сходи бур'янів, поле обробляють культиваторами в агрегаті з боронами. Передпосівний обробіток грунту включає в себе культивацію на глибину 4-5 см та прикочування фунту.

Оптимальний строк сівби ріпаку озимого в умовах Херсонської області — з 25 серпня по 15 вересня. Норма висіву -1,0-1,2 млн схожих насінин, або 6-7кг/га. Сіють ріпак звичайним рядковим способом з міжряддям 15 см з глибиною заробки насіння 2,5-3,0 см. При недостатній вологості проводять як допосівне, так і післяпосівне коткування фунту.

Ріпак дуже чутливий до сфоків сівби. Запізнення з посівом на 5-10 днів призводить до загибелі 30-50% рослин, а надранні строки спричиняють зниження зимостійкості, а іноді й повну загибель посівів, ураження їх шкідниками та хворобами.

При розміщенні ріпаку на зрошенні проводять вологозарядковий або передпосівний та один-два вегетаційні поливи нормою 350-400м3/га.

Кращими вітчизняними сортами ріпаку озимого є: Атлант, Света, Дембо і Галицький, а також сорти та гібриди фірми «Лембке»: Кроеное, Вотан, НПЦ 9800. Перед сівбою насіння обов'язково оброблюють одним із пропруйників: Вітавакс 200ФФ, Космос 500, Офтанол Т, Ровраль ФЛО, Хинуфур з додаванням інсектицидного протруювача насіння проти блішки.

Після посіву поле обов'язково коткують кільчасто-шпоровими котками.

Матеріал підготували співробітники ІЗПР НААН України І.Т.Нетіс, С.О.Заєць, М.П.Малярчук, А.М.Коваленко, А.П. Орлюк, А.М.Влащук.

На агроконференції виступлять співробітники Інституту землеробства південного регіону НААНУ:

1. Микола Петрович Малярчук з доповіддю «Догляд за паровими площами та підготовка фунту під сівбу озимих».

2. Сергій Олександрович Заєць: «Особливості сівби пшениці озимої та ячменю озимого під урожай 2011 року».

3. Станіслав Васильович Яворський: «Технологія вирощування озимого ріпаку».

Автор: -


© 2005—2024 Інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
Свідоцтво Держкомітету інформаційної політики, телебачення та радіомовлення України №119 від 7.12.2004 р.
Використання будь-яких матеріалів сайту можливе лише з посиланням на інформаційне агентство «Контекст-Причорномор'я»
© 2005—2024 S&A design team / 0.008
Перейти на повну версію сайту