Керівник фермерського господарства «Зоря Каховщини» і голова районної Асоціації фермерів та землекористувачів Леонід Кириченко за вдачею — людина мудра, але невиправний оптиміст. І тому зустрічатися з ним завжди приємно, бо як би похмуро не було сьогодні за нашим вікном, він істово вірить у завтрашню погожу днину і своїми нинішніми трудовими надбаннями переконує в цьому й інших. А без віри в світлий прийдешній день, напевно, жити і працювати безглуздо. Недавні жнива виявилися для Леоніда Кириченка, як і для всіх хліборобів, серйозним іспитом на професійну міцність, який він склав досить впевнено. «Зоря Каховщини» з площі 400 гектарів зібрала понад 1200 тонн ранніх зернових при середній врожайності 32 центнери з гектара.

- Леоніде Петровичу, а які жнивні доробки в інших фермерів та землекористувачів району?

- Зауважу, що багато хто із згаданих зерновиробників, враховуючи форс-мажорні погодні обставини, почали збирати збіжжя ще дещо вологим, вважаючи, що краще витратити зайвий час на сушіння зерна, ніж допустити обсипання колосків, тобто непоправних втрат врожаю. І ці дії цілком себе виправдали, бо тривалі дощі, град та буревії розтягнули косовицю хлібів на рекордні строки. А жнивна статистика вийшла досить характерною. Якщо хлібороби району зібрали в цілому 85488 тонн ранніх зернових при середній врожайності 26 ц/ га, то доробок фермерів, одноосібників та «інших» (вважай, тих же практично фермерів) склав 44036 тонн зерна, тобто помітно більшу частину.

-Цікаво, держава в поточному році хоч якось підтримувала фермерські господарства?

- Вперше за двадцять років незалежності України я не можу ствердно відповісти на це запитання. Ще за Президента Леоніда Кравчука був створений державний Фонд підтримки фермерів, і він, худо-бідно, але завжди регулярно поповнювався фінансовими ресурсами і працював на практичний результат. У Державному ж бюджеті України на 2010 рік на підтримку фермерських господарств не виділено жодної гривні.

-Що нині являє собою фермерство в Україні і, зокрема, на Каховщині?

-Понад 10-15 відсотків всіх українських сільгоспвиробників є фермерами. Вони обробляють більше одного мільйона гектарів ріллі. В нашому районі нараховується близько 140 фермерських господарств (цифра ця постійно коливається в залежності від фінансово-економічної ситуації), половина з них входить до складу районної асоціації фермерів та землекористувачів. Ми намагаємося підтримати всіх фермерів і сільгоспвиробників незалежно від того, чи є вони членами нашої асоціації.

- Українські фермери в спромозі твердо відстоювати своє місце під сонцем?

- Ми ще за Президента Кучми активно боролися за свої права щодо сплати ПДВ і звільнення від податку на прибуток, добилися пільг. Хоча кожного разу, як приймається новий річний державний бюджет, знаходиться дуже багато охочих позбавити фермерів згаданих пільг. Я б не сказав, що ті пільги врешті-решт складаються у не дуже значну суму. Але коли врахувати, як нас, фермерів, рідна держава «розводить на гроші», то назвати її суттєвою теж не можна. За нашими підрахунками, фермери України щороку недоотримують 50-60 мільярдів гривень через недосконалу чинну законодавчу базу. І порівняйте: у кращі роки весь вітчизняний аграрний комплекс одержував від держави фінансової підтримки у 7-8 мільярдів гривень. Найза-тятіші вороги розвитку українського фермерства — то спекулянти-перекупники, за якими стоять впливові вітчизняні грошові лантухи та їх політичні лобісти у парламенті. Тому, зрозуміло, розв'язати якісь важливі свої проблеми на місцях ми не в спромозі, не під силу це й органами місцевої влади. Всі шляхи ведуть до Києва, і ми, як можемо, одстоюємо свої кревні інтереси. Нещодавно, за ініціативи рядових фермерів поставили ряд вимог і прохань перед віце-прем'єр-міністром Віктором Слаутою. По-перше, ми попросили його організувати нам, фермерам, зустріч із керівниками вітчизняних олійно-жирових переробних комбінатів, аби виробити спільну сприятливу для всіх цінову політику стосовно насіння соняшника, щоб не було обвалу ціни на цю технічну культуру. Як відомо, державне мито на експорт соняшника нині складає 14%. На думку виробників соняшника, це занадто. Представники олійних комбінатів вміло цим користуються, скуповуючи в нас весь соняшник і збиваючи на нього ціну, бо ж фермерам самим експортувати за таких умов сонях не під силу. Якщо на «круглому столі» не зможемо з переробниками знайти спільну мову (а так воно, напевно, і буде), то вимагатимемо від Верховної Ради скасування мита на експорт соняшникового насіння. Маємо намір звернутися й до органів державної регуляторної політики та Антимонопольного комітету України, які повинні захищати інтереси передовсім вітчизняних сільгоспвиробників, а не вітчизняних спекулянтів, котрі, не вкладаючи в економіку країни практично нічого, зухвало жирують на нашій праці.

- Кажуть, перекупники-зернотрейдери цього року сплачують за збіжжя дійсно красну ціну?

- В цьому нема ані їхньої, ані нашої заслуги. Закупівельна ціна на зерно зросла через форс-мажорні обставини, які зменшили обсяг виробництва ранніх зернових культур, а значить автоматично підвищилася ціна. А з початку жнив знаєте по якій ціні з-під комбайнів зернотрейдери купували збіжжя? По 600 гривень за тонну, «наварюючи» до 100 відсотків прибутку. Звичайно, це конче неправильно, що ми живемо як у середні віки: вродив хліб — продаємо за копійки, не вродив — ставимось як до золота. В Європі ціна на зерно коливається за будь-яких обставин у межах 8-10%. А чому так? Бо там всі учасники ринку зерна працюють за однаковими законами та правилами. А в нас все віддано на відкуп зернових, олійних та інших спекулянтів. А ми, фермери, товаровиробники, все чекаємо на того пана (державу), який має приїхати і все справедливо розсудити, а він все не їде і не їде...

- А українські фермери ставили питання про доцільність створення державного зернотрейдера, скажімо, на базі ДАК «Хліб України»? Щоб все було по-чесному і прозоро...

- Мовимо про це не перший рік... І наче ніхто проти такої пропозиції не заперечує... Але й практичної підтримки з боку урядів, які були, нема. Очевидно, комусь дуже невигідно мати в Україні цивілізований ринок зерна, соняшника, сої, овочів...

- Складається враження, що Україна й досі не має чіткої концепції (або програми) розвитку вітчизняного виробництва...

- — Концепція та програма є, і розроблені вони на період аж до 2015 року... Але ж вони не працюють... Наші можновладці, депутати та громадські діячі, на мою думку, надто захопилися розмовами про «газові проблеми» і напрочуд мало уваги приділяють вітчизняному сільському господарству. А ця галузь є ключовою, визначальною в справі оздоровлення економіки України, і саме її проблеми та біди, її реальні перспективи розвитку мають бути у всіх на вустах та в рядках урядових рішень.

- Леоніде Петровичу, Ви є головою обласної спілки обслуговуючої кооперації, яка в Україні почала енергійно відроджуватись рік-два тому за уряду Юлії Тимошенко. В якому стані знаходиться цей важливий рух зараз, зокрема в Каховському районі?

- Я хочу підкреслити, що уряд Юлії Тимошенко саме за ініціативи українських фермерів розробив на початку минулого року програму розвитку обслуговуючих кооперативів. І відповідні справи в областях відчутно пожвавились, держава почала стимулювати новостворені обслуговуючі кооперативи безкоштовними молоковозами, тракторами, інвентарем. На Каховщині теж було створено із числа фермерів та землекористувачів подібний комплексний кооператив, який поставив за мету спорудити на території Коробківської сільської ради невеличкий елеватор, аби хлібороби середньої руки могли протистояти свавіллю зернотрейдерів. На жаль, далі планів діло не пішло. Уряд Миколи Азарова не вважає зараз розвиток обслуговуючих кооперативів актуальним. А скоріше — нинішній уряд просто не має належних ресурсів, аби продовжувати розпочате. Думаю, якщо в наступному році обслуговуюча кооперація не знайде державної підтримки, то можна буде цілком відповідально говорити про остаточну руйнацію українського села. Адже на зміну вітчизняним інвесторам, тобто передовсім фермерам і крупним .землекористувачам, прийдуть інвестори закордонні, які нас перетворять в кращому випадку у наймитів, а нашу рідну українську землю вони засіватимуть і збиратимуть врожай вахтовим методом, подібно до того, як в Сибіру видобувають нафту та газ без згоди місцевих жителів і без потреби в них.

- Невже в українському фермерстві все так безрадісно? Виходить, попереду — тупик?

- Я не став би це стверджувати. Скоріше, треба вести мову про вимушену паузу, коли всім нам, і в першу чергу — уряду, треба відновити дихання і набратися нових сил. До слова, днями дзвонять мені із одного з комерційних банків Миколаєва і пропонують взяти довгостроковий кредит на дуже вигідних умовах. Банк солідний, добре відомий на Україні... Гарантують у п'ять разів швидше оформити кредит і у півтора рази менші річні відрахування за кредит. Зрозуміло, я все ретельно перевірив та уточнив, а тоді мимоволі подумав: «Виходить, якісно змінюється і свідомість, і ставлення наших банкірів до вітчизняних сільгоспвиробників». І в тому очевидно, нема нічого дивного, бо ж нині головний приріст валового національного продукту України забезпечує її багатостраждальне сільське господарство. А що Ж воно буде, коли українське аграрництво увійде в русло цивілізованого розвитку?!