«ЗЕМЛЯ ВИМАГАЄ ПОВАГИ... Не тільки романтично-по-етичної, оспіваної в творах мистецтва, а ще виключно ділової, яку передбачають закони економіки. Адже земельний податок, як і орендна плата за землі комунальної і державної власності, — це один із найвагоміших платежів, що формує місцеві бюджети.

Механізми землекористування та оподаткування землі протягом останніх років набувають дедалі більшої актуальності. Високо цінується вона і в нашому краю, — як надійна годувальниця сотень тисяч людей і всього сущого на ній.

Земля в усі часи вартує багато, адже має безліч призначень і таїть у собі сотні невичерпних багатств.

Земельна ділянка є об'єктом оподаткування за низкою платежів:

- земельним податком — сплачується власниками та користувачами земельних ділянок, окрім орендарів;

- орендною платою за землю — сплачується орендарями земельних ділянок;

- фіксованим сільськогосподарським податком, з метою оподаткування якого береться площа сільськогосподарських угідь.

Податкові органи відстежують, щоб уся земля, яка є у використанні, оподатковувалась. Адже надходження плати за землю формують значну частину доходів місцевих бюджетів, кошти з яких йдуть на заробітну плату, пенсії, інші соціальні виплати різним категоріям населення.

В Україні на державному рівні, залежно від нормативної грошової оцінки землі, встановлюється оподаткування землі.

Земельні відношення в Україні регулюються Земельним кодексом України, а також іншими законодавчими актами. У нашій країні існують три форми власності на землю: державна, колективна і приватна, при цьому усі вони є рівноправними. .

«Нарахування земельного податку провадиться на підставі документації земельного кадастру, який включає дані про реєстрацію права власності, права користування землею, а також обліку кількості земель, їх грошової оцінки в залежності від функціонального використання. Для уточнення даних по грошовій оцінці платники мають отримувати в місцевих відділах земельних ресурсів Витяги про грошову оцінку земель, на підставі яких обчислюються податкові зобов'язання по земельному податку».

Нарахування податкових зобов'язань з орендної плати за землі державної і комунальної власності здійснюється на підставі укладеного договору оренди земельної ділянки, який набуває чинності після його державної реєстрації. Орендар, уклавши договір на оренду землі, самостійно сплачує орендну плату за землю до бюджету громади, на території якої знаходиться земельна ділянка. При цьому слід мати на увазі, що розмір орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності з 1 січня 2008 року не може бути меншим трьохкратного розміру земельного податку. Одночасно, верхній поріг орендної плати обмежений розміром 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

Завдання податкових органів полягає в тому, щоб уся земля, яка використовується, оподатковувалась, і оподатковувалась правильно, що забезпечить повне і своєчасне надходження плати за землю до бюджету. Зданого питання податкові органи тісно співпрацюють з розпорядниками земель — місцевими радами та органами місцевого самоврядування.

Увага суб'єктів, які набувають прав на земельні ділянки.

Для уникнення додаткових витрат у вигляді штрафних санкцій, вони мають в обов'язковому порядку задекларувати до податкової інспекції за місцезнаходженням земельної ділянки податкові зобов'язання у місячний термін з дня виникнення таких прав (набуття ділянок шляхом купівлі в інших суб'єктів, оформлення договорів оренди тощо).

Проблема сплати/несплати земельного податку виникла досить давно,

якщо суб'єкт і надалі ухилятиметься від декларування та сплати, податковий орган має право самостійно здійснити дона рахування податкових зобов'язань, але платникам зазначений захід обійдеться дорожче вдвічі та більше разів: додатково до суми плати за землю буде нараховано штрафну санкцію як за неподання (несвоєчасне подання) звітності, так і за кожний з податкових періодів, на який припадає недоплата, закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання платником податкового повідомлення, — в розмірі 10% від суми недоплати, але не більше 50% такої суми та не менше 10 нмдг сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули (стаття 17.1.3 Закону №2181).

Місцеві ради — орендодавці земель комунальної власності мають знати, що від їх активності залежать надходження до місцевих бюджетів. Однією з складових таких резервів є визначення рівних умов користування земельними ділянками для всіх без винятку суб'єктів, які здійснюють діяльність в одному галузевому напрямі.

Разом з тим, мають місце непоодинокі випадки використання земель без документального оформлення прав на них (в наявності є тільки цивільно-правові угоди на нерухоме майно).

В окремих випадках, в якості «компенсації бюджету» землекористувачі, зволікаючи з оформленням оренди, сплачують до бюджету за фактом використання земельної ділянки кошти в розмірі земельного податку. Звичайно, це вигідніше, ніж пройти визначену законом процедуру оформлення договору оренди та сплачувати орендну плату, що є як мінімум втричі більшого розміру.

Але це є порушенням чинного законодавства, яке призводить до недоотримання місцевими бюджетами належних коштів — будь то кошти від продажу таких ділянок (значна сума разового платежу та в подальшому -мінімальна в розмірі земельного податку), або щомісячні надходження у вигляді орендної плати.

В цілях справедливого підходу до всіх орендарів, у договорах оренди має бути передбачено умову щодо сплати орендної плати з початку фактичного землекористування. Така умова не суперечить чинному законодавству, оскільки договір оренди не є законом або іншим законодавчим актом, що не може мати зворотну дію в часі. З врахуванням положень Цивільного Кодексу України, договори укладаються за досягненням сторонами певних умов, в тому числі такою умовою може бути і сплата за попередні періоди.

Аналогічно і щодо пролонгації договорів оренди — з дати припинення їх дії. Так, численними є випадки продовження користування земельними ділянками після закінчення термі ну дії договорів оренди.

Наведені питання потребують встановлення жорсткого контролю розпорядниками земель за наявністю правильно оформлених правовстановлюючих документів З даного питання податковими інспекціями на місцях, розгорнуто широку кампанію, питання постійно актуалізуються перед місцевими радами та органами державної влади.

Після укладання договорів оренди у вказаних випадках суб'єкти мають подати розрахунок орендної плати у місячний термін з дати підписання новоукладеного договору оренди або до 20 числа наступного місяця уточнений розрахунок орендної плати по діючих договорах. Щодо збільшення суми податкових зобов'язань за минулі періоди у зв'язку з перерахунком розміру орендної плати, які відповідно до Закону №2181 платник має сплатити не пізніше дати надання податкового розрахунку, орендарі можуть скористатись правом на розстрочення податкових зобов'язань.

Слід наголосити, що спеціалісти податкових органів працюватимуть на високому фаховому рівні, щоб забезпечити надходження до бюджеті.

А несумлінні платники залучатимуся до оподаткування виключно у правовому полі.