Борючись зі злиднями, будь-яка місцева влада намагається бодай якось допомогти найбільш незахищеним верствам населення. Пенсіонерам, непрацездатним та одиноким громадянам постійно пропонують численні пільги та певну підтримку. А от прийнята Верхньорогачицькою районною радою «Стратегія подолання бідності» якісно відрізняється від інших програм, адже вона покликана не лише захистити бідних, а й стимулювати їх працювати та самим турбуватися про щасливе майбутнє. Про те, як у Верхньому Рогачику борються з бідністю, розмова нашого кореспондента з заступником голови райради Наталією ТАРАСОВОЮ.

— Наскільки проблема зубожіння населення актуальна для вашого району?

— На жаль, дуже. Сьогодні у районі не працює жодне підприємство промислового виробництва. Фермери, одноосібники, орендарі... Словом, район годує лише земля. Прийнята спеціальна районна програма на 2010 рік якраз і спрямована на те, щоб хоч частково підтримати найнезахищеніші верстви населення. У першу чергу положення Стратегії стосуються роботи з дітьми, непрацездатними та безробітними. Філософія така: тим, хто не може працювати — допоможемо, решті — спробуємо знайти нормальну роботу та пояснити, що на пристойне життя можна заробити й самому. Якщо конкретніше, то прийнята програма підтримує функціонування територіального центру соціального обслуговування. Професійні перукар, кравець, швець, швачка у центрі за мінімальними розцінками обслуговують пенсіонерів, одиноких та бідних людей. Влада району не просто ініціює цю роботу, а й намагається наблизити запропоновані послуги до жителів сільської місцевості. Погодьтеся, у райцентр може приїхати далеко не кожен пенсіонер чи інвалід, який потребує підтримки. Тому ми організували роботу так, щоб працівники центру час від часу їздили у села. Соціальні працівники допоможуть прибрати двір, принести води чи викопати картоплю; психологи — підтримають бесіду з пенсіонерами, яким інколи немає з ким поговорити, допоможуть порадою та добрим словом.

Íà які кошти функціонує територіальний центр соціального обслуговування?

Êîøòè виділяє район. Тобто цією роботою ми повністю займаємося самі. Сьогодні лише офіційно там обслуговують 778 чоловік. Якщо ж говорити про надання незначних послуг чи невеликої допомоги — це число збільшиться у рази. Втім, як я і говорила, подолати бідність можна не тільки шляхом допомоги соціально незахищеним верствам населення. Важливо знайти роботу і заохотити до неї працездатне населення.

- Як це можна зробити?

- Кошти з районним центром зайнятості депутатський корпус почав активно боротися з безробіттям: контроль виплати зарплати та її розміру: аби була не нижчою, ніж мінімальна у країні. Також вже до кінця цього року прагнемо підвищити середню зарплату в районі до 1400 грн. Для порівняння: у минулому році вона складала 1032 грн. Водночас влада приділяє велику увагу легалізації робочих місць. Останнім часом особливо активно сприяємо, щоб люди укладали трудові договори з роботодавцями і працювали офіційно. Тож у районі активізували роботу спеціальних мобільних груп перевірок. Так, лише протягом останніх двох місяців перевірено 41 суб'єкт господарювання. Виявлено 51 працівника, який перебував у неофіційних трудових відносинах з роботодавцем.

У результаті цієї роботи легалізовано 41 особу. А це немала кількість для району, у якому проблема з безробіттям, на жаль, останніми роками особливо актуальна. Якщоу 1998 році у районі числилося 156 безробітних, то у 2002-му їхня кількість зросла до 650, станом на 2008 рік — взагалі 800.1 це лише ті, хто офіційно став на облік. Завдяки нашій програмі минулого року 64 людину працевлаштовані'на постійне місце роботи. Нехай це і краплина у морі, але ж понад півсотні родин мають хоч якийсь заробіток.

Найголовніше завдання стратегії — підвищення рівня зайнятості та контроль оплати праці. Так, одне сільськогосподарське підприємство району заборгувало населенню 250 тисяч. Провівши відповідну роботу, керівництво району отримало гарантії, щодо кінця року зарплату повністю отримають усі працівники.

Спрямована стратегія і на удосконалення порядку надання адресної допомоги та соціальних послуг для населення. Влада суворо контролює виплату державної допомоги. Постійно триває пошук сімей, які потребують підтримки. Спеціальна комісія виїжджає в села та здійснює обстеження матеріально-побутових умов проживання громадян. Звісно, ніхто не говорить про будівництво нових осель, але з так званого житлового фонду соціального призначення виділяємо приміщення для тимчасового чл постійного житла. Тобто наявні у районі порожні будинки ремонтуємо та надаємо для проживання людям, які цього потребують. Наприклад, у селі Чистопіллі зробили гуртожиток, у якому нині живуть одинокі люди. Такими чином тільки протягом минулого року допомогли знайти постійне житло понад 20 особам.

Хоча бюджет «Стратегії подолання бідності» лише 55 тисяч гривень, у співпраці з іншими програмами певних результатів уже вдалося досягти.

Ïðè куцому бюджеті району частина програм не фінансується. Скажіть, будь ласка, на що у Верхньому Рогачику поки що не вистачає коштів?

—Частково чи повністю не фінансується 41 програма. Це неприємний факт, але, виходячи з того, що маємо, без грошової підтримки залишаються, наприклад, програми «Молодіжне житлове кредитування», «Здоров'я нації», «Розвитку та функціонування української мови», «Розвиток культури і духовності» тощо. Але недо- фінансування зовсім не означає, що ці програми не реалізуються. Усі вони працюють у комплексі. Так, на «Соціальний захист інвалідів» грошей немає, але саме на підтримку та забезпечення соціальних гарантій цій категорії населення спрямована стратегія. Сподіваюся, наші ініціативи щодо подолання бідності обов'язково підтримають і продовжать депутати нового скликання.