За традицією, перед кінцем каденції депутати, керівники місцевих органів самоврядування відбива­ють підсумки діяльності за звітний період.

Сільський голова Великих Копанів Вален­тина Костенко вперше була наділена такими високими повноваженнями.

Про те, як працювала сільська рада та її виконком, які труднощі доводилось перебо­рювати, які проблеми хвилюють односельців, який вплив на життя місцевих жителів мали ті чи інші рішення минулого уряду країни, про примноження традицій села, про його гарні, наповнені оптимізмом свята не раз на сто­рінках «ВО» ділилася з читачами Валентина Дмитрівна.

Нині, коли йде виборча кампанія, напевно доречно запитати сільського голову Великих Копанів, що вдалося їй реалізувати із планів, які вона перед собою ставила, які бачить пер­спективи соціально-економічного розвитку громади.

У понеділок й п'ятницю в сільській раді прийомні дні. Чоловіки місцевої громади, які йдуть до сільського голови, зауважують, що у нас уже чотири роки в селі матріархат. Але на це не скаржаться, так жартують.

Також, виходячи з прийому від сільського голови, відзначають, що у неї немає катего­ричної відмови з «принципів». Якщо й відмов­ляє, то спираючись на законодавчу базу. Не дозволяє її порушувати. До Валентини Дмит­рівни завжди йдуть люди. Приходять не тільки зі скаргами, але й за порадою навіть в особи­стих проблемах. Часто висловлюють думки про життя територіальної громади.

В обновному люди не байдужі до справ у рідному селі, тому підказують питання для розв'язання їх на сесіях, засіданнях сільви- конкому. Так можна уникнути непорозумінь чи поліпшити життєздатність населених пунктів.

Компроміс, позитив, толерантність, висо­ка особиста відповідальність, рішучість й по­слідовність, участливість та небайдужість — оце основні риси, які відзначають як пред­ставники її команди, так і громада, характерні для Валентини Костенко.

Нашу розмову ведемо в кабінеті сільсько­го голови. Гзрному, сучасно облаштованому, як і все приміщення місцевої влади. Ремонт два роки тому зроблений був капітально, ком­п'ютерне оснащення, меблі, зручності для відвідувачів, квіти, актовий зал, в якому відбу­ваються невеличкі урочистості — все промов­ляє, що господар дбає про нормальні умови життєдіяльності.сільради.

Валентино Дмитрівно, подо­бається вам бути сільським голо­вою?

Обеззброїли своїм запитанням (В.Костенкознітилася. — Е.С.). Поч­ну з того, що кожен, хто балотується на виборчу посаду, особливо на пост голови місцевого самоврядування, висуває програму дій, яка не завжди проаналізована й обгрунтована. Критикуєш попередника, тикаєш на недоробки, на проблемні місця й обіцяєш, що на скатертині-само- бранці все подаси громаді. А коли сідаєш у крісло, то неначе в яму пірнаєш. Не тут-то було.

По-перше, закон стоїть всюди на сторожі й всі ми повинні про це пам­'ятати. Порушувати його чи обходи­ти, значить йти на злочин. Звідси випливає, що, коли формуєш пере­двиборчу програму, спирайся на закон, аналізуй, а не давай порожні обіцянки.

Це був повчальний дл? мене урок. За чотири роки я багато навчилася, сприяли цьому не тільки самоосві­та, Дні сільського голови, які пост­ійно проводили голова районної ради Василь Плотніков та апарат, різні семінари з галузевих й соціаль­них питань, спілкування з колегами, з людьми, зі старійшинами. За що велика вдячність всім.

Останній рік було вже легше руха­тися в законодавчому полі, але уро­ки, які ставлять тобі твої виборці, громада, бізнес-структури, постійно спонукають до накопичення не тільки знань, а й досвіду, мудрості, аналізу й синтезу.

Взагалі, висока довіра людей, твоїх односельців, які пам'ятають твоє зростання, як людини, як осо­бистості — це, звичайно, підносить твою моральну гідність, твій автори­тет. Безперечно, приємно, але за­надто відповідально. Необхідно вміти тримати слово, бути готовим тримати відповідь перед громадою.

Про те, що майже всі об'єкти соціально-культурного призна­чення, підпорядковані жителям Великих Копанів та Добросілля, відремонтовані й функціонують, знають усі. Знає громада, що це за її'кошти.

На чому зосереджена увага нині?

Закінчуємо капітальний ремонт, правильніше реконструкцію банкет­ного залу, приміщення для урочис­тостей. Людям необхідно мати в селі таке місце, де можна провести сімейні свята, зустрічі, причому сільрада не планує заробляти на цьо­му, бо громада достойна мати місце для відпочинку.

Розпочали будівництво сільсько­го стадіону у Великих Копанях.

Першим, хто за справу взявся з ентузіазмом — це генеральний дирек­тор ТОВ «Нежданна» Федір Негой. Це основний спонсор, який вкладає 156 тисяч гривень, а решту, скільки буде вимагати спортивна споруда, щоб дійсно відповідати сучасним стан­дартам сільського стадіону, витра­тить місцевий орган самоврядуван­ня зі свого бюджету.

Взагалі село славиться роз­витком фізичної культури, та й спортивні досягнення місцевих сёкщй і команд красномовно про це свідчать. Сільрада не стоїть осторонь цього?

Ні, у нас багато молоді, тим і можна пояснити наявність двох ко­манде футболу («Меркурій», «Великі Копані»), Для виїздів на турніри, зма­гання з бюджету сільради виділяємо пальне. Таке рішення сесії. Ама­торські волейбольна та баскетболь­на, від спортивних товариств та федерацій — бокс і карате. Вони існують на внесках батьків та спонсорів.

Валентино Дмитрівно, кри­тичною була весна й перша поло­вина літа. Підтоплення не минуло ваші села...

Цієї біди можна було уникнути, якби партнери водогосподарських установ зважали на запити сільських та селищних рад, на біль людей.

Проста річ, з 10 насосних станцій працювала одна, а коли після загального волання керів­ників області й району експлуатац- ійники-меліоратори схаменулися й підключили ще три (з 10!?), то вода відступила.

Зрозуміло всім, що кожна галузе­ва установа, відомство, які працю­ють на село, мають виконувати по­кладені на них функції. А не в розпал біди громада повинна апелювати до вищих владних структур. Одне сло­во, роками були покинуті села на самовиживання.

Нині, це вже видно, змінюється такий підхід на краще. Минули пол­ітичні пристрасті, задекларовані Президентом України реформи при­діляють увагу місцевому самовряду­ванню. Пішла по всій країні важка, як кажуть, поки що невдячна праця — наведення порядку в державному господарстві.

Звичайно, тяжке було літо для селян. Вирощена продукція не дала прибутку, щоб безбідно проіснувати зиму.

Як її пережити — вони запитують не тільки себе, запитують і місцеву владу, бо вона їм найближча. Оце й буде сільським, районним та облас­ним радам екзамен на зрілість.

Тому, хто балотується нині, необ­хідно дбати про соціальну рівновагу територіальних громад.

- Що з газифікацією Великих Копанів?

Усі проекти лежать готові. Буді­вництво головної газової розподіль­чої системи для Великих Копанів ви­магає вісім мільйонів гривень. Для жителів занадто дорогий об'єкт, держава могла б нам допомогти, але поки що питання відкрите.

Два-три роки тому не раз до­водилося комісії із земельних питань на засіданнях виконкому та сесіях розбирати земельні су­перечки в селі. Впорядкувалися важливі й принципові питання?

Так. Довелося працювати в рам­ках законодавства напружено. Не даремно. Устаткувався клімат супе­речок. Ще раз наголошую, що Закон повинен володарювати над усім.

Не можна наголошувати, що влас­ники — жителі задоволені. Згідно з чинним законодавством кожен гос­подар може мати у власності тільки 25 соток присадибної Ділянки для будівництва. Жителі мають більші. Звідси й бажання всю землю прива­тизувати. Переступати закон в цьо­му плані ніхто не буде.

Валентино Дмитрівно, мова про нове збудоване озеро на око­лиці села. Ходять різні чутки. Будь ласка, проясніть ситуацію...

На зібрані кошти територіальної громади й підприємців Великих Ко- панів вирито озеро. Воно є власні­стю громади. Порядкувати взялися місцеві мисливці на чолі з Віктором Чиньоним. їм необхідно звернутися до сільради, узаконити цей об'єкт. Не треба зволікати. Є такий вислів, що природа не любить порожнечі, тому й особи, які взялися за експлуатацію озера, повинні бути відповідальни­ми й узаконити штучне водоймище. Наголошую, озеро — власність тери­торіальної громади Великих Копанів, воно створене для краси й відпочин­ку.

На вас, як сільського голову,' сиплеться багато критики...

Це нормально, не дає таким чи­ном стояти на місці, треба діяти, па- м'ятаючи про всі дрібниці. Хоча я не вважаю, що є важливіші й менш важ­ливі проблеми, усі їх необхідно роз­в'язувати. Але долі людей, їхні запи­ти, їхня біда, а як радість, то теж — на чильному місці.

Додам, напевно, якби сільська рада нічого не робила, то й критики не було б. Нас оцінюють по дієвості, й ця оцінка завжди сувора. За що й дякуємо територіальній громаді.

P.S. Влітку, особливо восени, обійстя сільського голови буяє яскравим квітом. Це — жоржини, гордість Валентини Дмитрівни. Вирощує і плекає вона ці горді красені-квіти давно. Нараховується їх сортів 40. До них дода­ються величні хризантеми, теж різносортові та різнокольорові. Правда, цьо­го сезону немає тієї краси, що завжди. Підвели погодні умови. На що сама В.Костенко зауважила: «Не догляділа своїх улюбленців. Все, за що б не взяв­ся у житті — подобається тобі чи ні — вимагає вміння, Зусиль, відповідаль­ності, вчить доводити справу до кінця, не зважаючи на перешкоди».